Рішення № 6517725, 20.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.09                                                                                           Справа№ 23/112

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту Житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача Приватного підприємства (надалі –ПП) “Новий Вік”, м. Львів,

про 40974,02 грн.

За участю представників:

від позивача - Цигинко В.Р. –юрисконсульт,

від відповідача – Хай В.М. –директор.

Суть спору:           Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів, звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ПП “Новий Вік”, м. Львів, 36565,51 грн. заборгованості з урахуванням інфляційних, 3443,18 грн. пені, 965,33 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги мотивовані нормами Договору № 106-07П/ТЗ про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м. Львова та ст.ст. 193, 232 ГК України, 526, 530, 610, 625 ЦК України. 20.10.2009 р. позивачем в порядку ст. 22 ГПК України зменшено позовні вимоги до 32292,32 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3276,12 грн. пені, 664,12 грн. трьох процентів річних.

Відповідач у відзиві просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що він не зміг розпочати роботу зі збору коштів, оскільки земельна ділянка була зайнята для обслуговування автотранспорту продовольчого ринку. Відтак, відповідач не отримував коштів за паркування автотранспорту і тому на підставі п. 2.2.4. договору не має зобов”язань з перерахування коштів до місцевого бюджтеу.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду, у судових засіданнях за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, оголошувались перерви.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.09.09 р. № 25-708, підлягає частковому задоволенню. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. ст. 511, 525, 526, 530, 549, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов”язання не допускається. Якщо у зобов”язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Договір є обов”язковим для виконання сторонами. У разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі 09 серпня 2007 р. укладено Договір № 106-07П/ТЗ про надання права на організацію паркування автотранспортних засобів на території м. Львова. Згідно з умовами цього договору (п. 1.2.) позивач доручив відповідачу, а відповідач взяв на себе зобов”язання з органзації та проведення збору коштів за паркування автомобілів на вул. Широкій, 65-А (ринок “Левандівський) згідно з паспортом зони паркування, який додається до Договору. Відповідно до п. 2.2.4. Договору відповідач зобов”язувався забезпечити надходження в місцевий бюджет сум збору за паркування автотранспорту не менше 3500 грн. щомісячно. Кількість місць паркування: 29 (у т.ч. 3 для спеціального паркування). Термін дії договору один рік з 10.08.2007 р. по 09.08.2008 р. Як вбачається з розрахунку заборгованості, зробленого позивачем у заяві про зменшення в порядку ст. 22 ГПК України позовних вимог, відповідач за час дії договору № 106-07П/ТЗ заборгував позивачу 30083 грн. надходжень сум збору за паркування автотранспорту. Докази, які б спростовували наявність заборгованості, чи її розрахунок або свідчили про добровільне погашення заборгованості у матеріалах справи відсутні та відповідачем на неодноразові вимоги ухвал суду не подані. У матеріалах справи також відсутні та на вимоги ухвал суду від 18.08.2009 р., 08.09.2009 р. відповідачем не подані докази, які б огрунтовували його посилання, викладені у відзиві, й свідчили про існування обставин, за наявності яких відповідач звільняється від виконання взятих на себе за Договором № 106-07/ТЗ зобов”язань. Позивач у судових засіданнях заявив, що земельна ділянка по вул. Широкій, 65а у м. Львові, на яку видано паспорт зони паркування автотранспорту, погоджений МВДАІ при УМВСУ у Львівській області, є вільною, для обслуговування продовольчого ринку не виділялась. Відповідачем вказані доводи позивача не спростовано, доказів того, що земельна ділянка не була вільною суду не подано. Станом на день вирішення справи судом у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази того, що Договір № 106-07/ТЗ оспорено, чи визнано у встановленому законом порядку недійсним. Відтак, 30083 грн. заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Посилання відповідача на те, що згідно з абзацом третім п. 2.2.4. договору № 106-07П/ТЗ збір має сплачуватись з отриманої плати за паркування судом до уваги не беруться. У абзаці третьому пункту 2.2.4. Договору № 106-07П/ТЗ йдеться безпосередньо про плату за паркування та порядок її розподілу. У той час як відповідач заборгував позивачу суму збору за паркування. Обов»язковий розмір збору (не менше 3500 грн. щомісячно), як і обов»язок відповідача забезпечувати його щомісячне надходження до місцевого бюджету, встановлено абзацом першим пункту 2.2.4. Договору.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на підставі п. 2.2.7. договору 3276,12 грн. пені за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2009 р. підлягають задоволенню частково. Позивачем допущено арифметичні помилки при розрахунку пені. Крім цього, розраховано пеню за 154 дні прострочення платежу, виходячи з суми заборгованості 30083 грн. Тоді як з розрахунку суми основного боргу вбачається, що такої заборгованості станом на 30.04.2008 р. не існувало, вона виникла лише на момент закінчення дії договору. Позивачем також не враховано, що згідно з п. 2.2. Договору відповідач зобов2язувався сплачувати збір не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяця. Відтак, враховуючи відсутність заяв, поданих в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України, задоволенню підлягають позовні вимоги в частні стягнення з відповідача 2734,21 грн. пені за період прострочення платежу з 01.04.2008 р. по 30.09.2008 р. Позовні вимоги в частині стягнення решти пені безпідставні та задоволенню не підлягають. З аналогічних підстав підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення лише 397,47 грн. трьох процентів річних за період прострочення платежу з 06.09.2007 р. по 30.09.2008 р. Крім цього, стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягають 1986,68 грн. інфляційних за період прострочення платежу з вересня 2007 р. по вересень 2008 р., оскільки позивачем допущено арифметичні помилки та застосовано невірні індекси інфляції.

Судові витрати у справі на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 26 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної інспекціїї України від 22 квітня 1993 р. № 15, при зменшення позивачем позовних вимог сплачене державне мито не повертається.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 116, 121 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Новий Вік” (79066, м. Львів, вул. Зубрівська, 25а/77, код ЄДРПОУ) на користь Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34814670) 30083 грн. заборгованості, 2734,21 грн. пені, 397,47 грн. трьох процентів річних, 1986,68 грн. інфляційних, 352,01 грн. державного мита та 114,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя