Ухвала суду № 65175812, 06.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2083/17

Головуючий у першій інстанції Жуган Л. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Малиновського районного суду м. Одеси від 01.06.2013 року, в цивільній справі за поданням Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2,

встановила :

17.12.2016 року старший державний виконавець першого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Галкін Д.П. із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, мотивуючи його тим, що на примусовому виконанні в першому Малиновському відділі ДВС Одеського міського управління юстиції перебуває постанова №83, видана 19.12.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, про стягнення з ТОВ «Стройінвест 2007» грошової суми у розмірі 51030 грн. на користь держави та на час звернення з поданням вимоги виконавчого документу боржником добровільно не виконані. В ході виконавчих дій було встановлено, що керівником боржника ТОВ «Стройінвест 2007» є ОСОБА_2

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 01.06.2013 року подання задоволено та встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 до виконання ТОВ «Стройінвест 2007» зобов'язань за постановою №83, виданою 19.12.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просив ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні подання.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що державним виконавцем не доведено, а судом не обґрунтовано з посиланням на дослідженні докази у справі факту ухиленні боржника від виконання своїх боргових зобов'язань та в оскаржуваній ухвалі відсутня будь-яка аргументація про необхідність застосування вказаного обмеження та оцінку доказів, поданих державним виконавцем. Крім того зазначає, що ТОВ «Стройінвест 2007» припинено 08.08.2014 року і не може виконати зобов'язань за постановою №83, виданою 19.12.2012 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Оцінуючи доводи апеляційної скарги з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.

Задовольняючи подання відділу державної виконавчої служби про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, суд першої інстанції не навів жодного аргументу, обмежившись лише цитуванням ст. 377-1 ЦПК України та ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України».

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду за кордон і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в разі якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Виходячи з сенсу словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите законодавцем у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки це не буде доведено. Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом. Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Стаття 377-1 ЦПК України, в порядку якої звернувся державний виконавець, регламентує процедуру введення судом тимчасового обмеження у виїзді за кордон при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб). Вказана можливість є виключним засобом реагування на факт ухилення боржника від виконання рішення суду, оскільки відповідно до ст. 16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 року, кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Це право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Відповідно до ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї зі змінами, внесеними Протоколом № 11, які у відповідності до ст.9 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 року» від 17.07.1997 року, є частиною національного законодавства України, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування факту ухилення боржника від виконання судового рішення.

Однак, будь-яких доказів ухилення керівника ТОВ «Стройінвест 2007» державний виконавець не надав та суд їх не встановив.

Крім того, матеріали справи взагалі не містять доказів належного виклику державного виконавця у судове засідання та прийняття ним участі у розгляді даної справи, яка всупереч вимогам законодавства розглянуто суддею одноособово а не у складі суду.

Таким чином судова колегія вважає, що питання про тимчасове обмеження виїзду за межі України ОСОБА_2 вирішено судом в супереч нормам процесуального права з порушенням порядку, встановленого для його вирішення й це є підставою для скасування постановленої у справі ухвали за вимогами п. 3 ст. 312 ЦПК України з передачею на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 312, 315, 319, 377-1 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Малиновського районного суду м. Одеси від 01.06.2013 року - скасувати і передатипитання про тимчасове обмеження виїзду за межі України ОСОБА_2 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева