Рішення № 6517441, 13.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.09 Справа№ 17/164

Господарський суд Львівської області

у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ВАТ ВТБ Банк, м. Київ

до відповідача-1: ТзОВ “Торговий дім “Софі”, м. Львів

до відповідача-2: СПД-ФО ОСОБА_2, смт. Гірник

про: визнання недійсним договору оренди та зобовязання звільнити приміщення

Представники :

Від позивача: не зявився

Від відповідача-1: не зявився

Від відповідача-2: не зявився

Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ВАТ ВТБ Банк, м. Київ до відповідачів ТзОВ “Торговий дім “Софі”, м. Львів та СПД-ФО ОСОБА_2, смт. Гірник про визнання недійсним Договору оренди обєкта нерухомості №2-Л-354 від 01.02.2009р., зобовязання СПД-ФО ОСОБА_2 звільнити приміщення площею 11,00 м.кв., згідно плану-схеми за адресою: АДРЕСА_1. та заборону ТзОВ “Торговий дім “Софі” укладати договори оренди приміщень у будівлі адміністративного корпусу будинку загальною площею 3647,4 кв.м., будівлі складу загальною площею 20599,9 кв.м., будівлі насосної і ТП загальною площею 118,6 кв.м. та залізничної колії загальною довжиною 800 м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 до закінчення строку дії Іпотечного договору від 10.03.2006р.

Ухвалою суду від 07.08.2009р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.09.2009р.

В судовому засіданні 22.09.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 09.03.2006р. між АКБ “Мрія”, правонаступником якого є позивач, та відповідачем-1 укладено Кредитний договір №11/01/06, предметом якого є надання банком позичальникові грошових коштів. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором позивачем та відповідачем-1 10.03.2006р. укладено договір іпотеки, згідно з яким відповідач-1 передав в іпотеку будівлю адміністративного корпусу будинку загальною площею 3647,4кв.м., будівлю складу загальною площею 20599,9м., будівлю насосної і ТП загальною площею 118,6м.кв. та залізничну колію загальною довжиною 800метрів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно із п.4.1.4 іпотечного договору іпотекодавець зобовязаний не обтяжувати предмет іпотеки зобовязаннями з боку третіх осіб, зокрема, не передавати його в оренду без отримання попередньої письмової згоди позивача.

Всупереч зазначеній вимозі, відповідач-1 уклав з відповідачем-2 Договір оренди обєкта нерухомості №2-Л-354 від 01.02.2009р. на приміщення пл.11,00м2, яке є складовою частиною нерухомого майна, що перебуває в іпотеці.

Із посиланням на ст.ст.203,215 ЦК України та ст.ст.9,12 Закону України “Про іпотеку” позивач просить суд визнати Договір оренди обєкта нерухомості №2-Л-354 від 01.02.2009р. недійсним та зобовязати відповідача-2 звільнити приміщення .

Явку представників відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання з невідомих причин не забезпечено.

22.09.2009р. в канцелярію суду ТзОВ “Торговий дім “Софі” подано Клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду у справі № 9/92. Подане клопотання відповідач-1 обгрунтовує тим, що визнання недійсним договорів іпотеки майна, що є предметом спору у справі № 9/92, може призвести до припинення провадження у справі № 17/164, оскільки підставою для визнання недійсним договору оренди є передача в оренду нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці ВАТ “ВТБ Банк”.

Як зазначається у клопотанні 10.09.2009р. господарським судом прийнято рішення у справі № 9/92, яким в задоволенні позовних вимог ТзОВ “Торговий дім “Софі” відмовлено. Вказане рішення відповідачем-1 оскаржено в апеляційному порядку.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив, вважаючи його безпідставним та необгрунтованим.

Ухвалою суду від 22.09.2009р. подане відповідачем-1 клопотання судом відхилено, розгляд справи відкладено на 13.10.2009р.

В судове засідання 13.10.2009р. сторони явку представників з невідомих причин не забезпечили.

З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

09.03.2006р. між Акціонерним комерційним банком “Мрія”, правонаступником якого згідно із статутом, зареєстрованим 12.04.2007р., є ВАТ ВТБ Банк, та відповідачем-1 укладено Кредитний договір №11/01/06р., відповідно до умов якого банк зобовязується надати відповідачеві-1 грошові кошти (кредит) в розмірі 4000000,00дол. США, строк кредитування до 09.03.2011р., проценти за користування кредитом встановлені в розмірі 15 % річних, а відповідач-1 зобовязується повернути банку отриманий кредит в повному обсязі в строк та в порядку, встановленому Додатком №1 до договору, та щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом.

В забезпечення виконання вказаного Кредитного договору позивачем та відповідачем-1 підписано Іпотечний договір Б/Н від 10.03.2006р. із змінами, внесеними договором від 20.02.2007р. Згідно із іпотечним договором відповідачем-1 було передано позивачу в іпотеку: будівлю адміністративного будинку, загальною площею 3647,4кв.м.; будівлю складу, загальною площею 20599,9кв.м.; будівлю насосної і ТП, загальною площею 118,6кв.м. та залізничну колію загальною довжиною 800 метрів, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 4.1.4 договору іпотеки від 10.03.2006р. встановлено, що іпотекодавець зобовязується не відчужувати у будь-який спосіб предмет іпотеки та не обтяжувати його зобовязаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в оренду, найм, позичку, не передавати в наступну іпотеку, тощо), а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя .

Вказаний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. та зареєстрований в реєстрі за №289.

01.02.2009р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договір оренди обєкта нерухомості №2-Л-354, відповідно до умов якого відповідач-1 зобовязується передати відповідачеві-2 у строкове платне користування офісні приміщення площею 11,00кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а останній зобовязується сплачувати орендну плату та комунальні послуги. Згідно із п.4.1 договору строк оренди становить 24 місяці з 01.01.2009р. по 31.12.2010р.

Факт передачі майна в оренду підтверджується Актом передання-приймання приміщення від 02.02.2009р. із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін.

Як стверджує позивач згоди на передачу вищевказаного майна в оренду він не надавав.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 346 ГК України встановлено, що для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

Згідно із ст.546 ЦК України, застава є одним із видів забезпечення виконання зобовязання.

Як передбачено ст.ст. 574, 575 ЦК України, застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК)

Відповідно до частини 2 статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 9 ЗУ “Про іпотеку” іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем-1 укладено кредитний договір, в забезпечення виконання зобовязань за яким відповідач-1 передав позивачеві в іпотеку за договором іпотеки офісні приміщення, що знаходяться у АДРЕСА_1.

Як передбачено ст.12 ЗУ “Про іпотеку”, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Із врахуванням приписів вищенаведених правових норм, суд прийшов до висновку, що в частині визнання недійсним договору оренди у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи те, що договір оренди, на підставі якого відповідач-2 використовує (займає) приміщення, в силу закону є недійсним і що це приміщення є частиною приміщень, переданих позивачеві відповідачем-1 в іпотеку, то вимога про звільнення відповідачем-2 приміщень підлягає до задоволення, оскільки перебування відповідача-2 у цьому приміщенні є безпідставне та порушує права позивача як іпотекодержателя.

Щодо вимоги позивача про заборону ТзОВ “Торговий дім “Софі” укладати договори оренди приміщень та залізничної колії довжиною 800м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, до закінчення строку дії Іпотечного договору від 10.03.2006р., суд вважає, що позов в цій частині до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом закріплені у ст. 16 ЦК України, положенням якої не передбачено такого способу захисту цивільного права як заборона вчиняти певні дії.

Окрім того, заборона передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування без згоди іпотекодержателя прямо передбачена ст. 9 Закону України “Про іпотеку” і як вже зазначалося порушення вказаної заборони зумовлює недійсність договору про передачу майна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача-1, судові витрати покладаються на відповідача-1 пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, судом встановлено що при поданні позову (подано до суду 03.08.2009р.) позивач сплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. № 693, яка діє з 14.07.2009р., скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. № 361 та відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 “Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів”, згідно з якою сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підлягала до сплати становила 118,00грн. Отже, позивач зайво сплатив 194,50грн.(312,50 118,00) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зайво сплачені витрати підлягають поверненню позивачеві.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 174, 346 ГК ст.ст. 203, 215, 509, 546, 574, 575, 1054 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобовязати Субєкта підприємницької діяльності фізичну особу ОСОБА_2 (80191, АДРЕСА_2 Код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в 10-денний термін з дня набрання рішенням законної сили звільнити приміщення площею 11,00 м.кв., згідно плану-схеми за адресою: АДРЕСА_1.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі” (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 359. Код ЄДРПОУ 30994948) на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, вул. Пушкінська, 8/26. Код ЄДРПОУ 14359319) 42,50грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати після набрання рішення законної сили.

6. Видати відкритому акціонерному товариству ВТБ Банк, ідентифікаційний код 14359319, адреса: 01004, м.Київ, бульвар Т.Шевченка/вул.Пушкінська,8/26, довідку на повернення з державного бюджету зайво сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194,50грн.

Суддя