Рішення № 6517354, 30.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.09                                                                                           Справа № 31/134

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ

до відповідача:Станильської сільської ради, с. Станиля Дрогобицького району Львівської області

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дрогобицької районної державної адміністрації, м. Дрогобич Львівської області

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України „Перлина Прикарпаття”, м. Трускавець Львівської області

про:визнання права державної власності

Суддя Артимович В.М. При секретарі Митник М.Б,

Представники:

від позивача: Здинянчин Р.Т. –представник;

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи-1: не з’явився;

від третьої особи-2: Курліщук О.В. –представник.

Представникам позивача і третьої особи роз’яснено права та обов’язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що представники сторони та третьої особи подали відповідне клопотання.

Суть спору: Позов заявлено Міністерством внутрішніх справ України, м. Київ, надалі –позивач, до Станильської сільської ради, с. Станиля Дрогобицького району Львівської області, надалі –відповідач, про визнання права державної власності за державою Україна в особі уповноваженого органу управління - Міністерства внутрішніх справ України на будівлі господарського двору Медичного реабілітаційного центру МВС України „Перлина Прикарпаття”, що знаходяться в с. Станиля Дрогобицького району та складаються з господарської будівлі з навісом загальною площею 954,30 кв.м., складу загальною площею 455,30 кв.м. та контрольно-пропускного пункту загальною площею 10,4 кв.м. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що третя особа-2 користується земельною ділянкою під спірними будівлями на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, а 25.12.2007 р. третій особі-2 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Дрогобицької райдержадміністрації надано дозвіл на виконання господарським способом будівельних робіт зі спорудження будівель і споруд господарського двору, будівництво яких третьою особою-2 закінчено 15.04.2008 р. 08.07.2008 р. будівлі господарського двору були прийняті в експлуатацію, що підтверджується доданим до позову актом державної приймальної комісії, у зв’язку з чим розпорядженням № 293 голови Дрогобицької райдержадміністрації вказаний акт затверджений, а 15.08.2009 р. зареєстрований в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області. Як зазначено у позові, згодом розпорядженням голови Дрогобицької райдержадміністрації № 465 від 13.11.2008 р. скасовано розпорядження № 293, проте не скасовано сам акт державної приймальної комісії, що, на думку позивача, свідчить про безпідставність відмови відповідача в оформленні права власності та призвело до звернення позивача з позовом до суду як органу управління державним майном згідно ст.ст. 3, 4, 6 Закону України «Про управління об’єктами державної власності».

Ухвалою суду від 10.08.2009 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.09.2009 р. Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі в даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дрогобицьку районну державну адміністрацію та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Медичний реабілітаційний центр МВС України „Перлина Прикарпаття”.

Через канцелярію суду 10.09.2009 р. відповідачем подано заперечення на позовну заяву від 07.09.2009 р. за № 138, в якому просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.

Листом від 16.09.2009 р. третя особа-2 повідомила суд про те, що в провадженні інших судових інстанцій не перебуває спору про визнання права власності на будівлі господарського двору.

В судове засідання 17.09.2009 р. з’явилися представники позивача та третьої особи-2, які позовні вимоги підтримали повністю, долучили до матеріалів справи копії документів, що вимагались ухвалою суду та подали для огляду судом оригінали документів. Відповідач та третя особа-1 не забезпечили явку уповноважених представників, причин неявки не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали. Розгляд справи судом відкладено на 30.09.2009 р.

Відповідачем 29.09.2009 р. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відпусткою сільського голови.

В судове засідання 30.09.2009 р. з’явилися представники позивача та третьої особи-2. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позові. Проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечив як такого, що спрямоване на затягування судового процесу. Представник третьої особи-2 проти відкладення розгляду справи заперечив, позовні вимоги підтримав, навівши доводи, аналогічні викладеним у позові, подав в судовому засіданні копії технічних паспортів на спірні будівлі. Представники відповідача та третьої особи-1 в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду спору по суті. Суд, вивчивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку щодо необхідності відмови в його задоволенні, оскільки відповідачем не подано належних і допустимих доказів, які б підтверджували перебування сільського голови у відпустці та неможливість явки іншого уповноваженого представника. За наведених обставин, керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір без участі представників відповідача та третьої особи - 1 за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 30.09.2009 р. за згодою позивача та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частину рішення в даній справі. Повний текст рішення виготовлений, оформлений і підписаний 05.10.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

У відповідності до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1383 від 04.10.2006 р., Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Згідно пп. 25 п. 4 вказаного положення МВС України відповідно до покладених на нього завдань виконує відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності.

Правовідносини щодо державного майна в Україні регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про управління об’єктами права державної власності»тощо. Згідно зі ст. 326 Цивільного кодексу в державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Нормами ст.ст. 4, 6 Закону України «Про управління об’єктами права державної власності»встановлено, що уповноваженими органами управління об'єктами державної власності є міністерства та інші органи виконавчої влади.

Положенням про Медичний реабілітаційний центр Міністерства внутрішніх справ України „Перлина Прикарпаття”, затв. наказом МВС України від 04.11.2003 р. № 1286 (із змінами, внесеними згідно наказів МВС України від 13.08.2004 р. № 911 та від 27.01.2005 р. № 80) і зареєстрованого 22.11.2005 р. державним реєстратором виконавчого комітету Трускавецької міської ради, передбачено, що третя особа-2 є бюджетною організацією, що заснована на державній формі власності і підпорядкована Міністерству внутрішніх справ України. Третя особа-2 є правонаступником спеціалізованого санаторію МВС України «Перлина Прикарпаття». Згідно з п. 4.2 положення майно третьої особи-2 є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання.

Судом встановлено, що 11.07.1991 р. між Доброгостівською сільською радою народних депутатів Дрогобицького району Львівської області та Міністерством внутрішніх справ України укладено договір про користування земельною ділянкою, згідно якого Доброгостівська сільська рада народних депутатів зобов’язалась передати в постійне користування позивачеві земельну ділянку площею 2 га для будівництва господарської зони санаторію. Згодом санаторію МВС України «Перлина Прикарпаття», правонаступником якого є третя особа-2, на підставі рішення Львівської обласної ради народних депутатів від 19.10.1994 р. № 27 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,0652 га серії ЛВ 37, який зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 31. Земельна ділянка згідно акту надана для господарських цілей.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Дрогобицької райдержадміністрації 25.12.2007 р. видано позивачеві дозвіл на виконання будівельних робіт на будівництво господарським способом будівель господарського двору з терміном дії до 16.04.2008 р.

Розпорядженням голови Дрогобицької районної державної адміністрації від 08.07.2008 р. № 247 утворено державну приймальну комісію для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта «господарський двір медичного реабілітаційного центру МВС України «Перлина Прикарпаття».

Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, затвердженого розпорядженням голови Дрогобицької районної державної адміністрації від 07.08.2008 р. № 293 та зареєстрованого Інспекцією Держархбудконтролю у Львівській області 15.08.2008 р. за № 13/24, державна приймальна комісія встановила, що будівництво спірних будівель і споруд здійснено власними силами позивача; проектна документація затверджена начальником відділу містобудування та архітектури Дрогобицької районної державної адміністрації 21.12.2007 р.; на об’єкті виконані згідно з державними будівельними нормами всі роботи, передбачені проектною документацією, створені безпечні умови для виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, екологічних та санітарних норм; зовнішні надвірні комунікації холодного та гарячого водопостачання, каналізації, теплопостачання, газопостачання, енергопостачання та зв’язку забезпечують нормальну експлуатацію об’єкта та прийняті міськими експлуатаційними організаціями. Відтак, державна приймальна комісія прийняла рішення про прийняття спірних будівель в експлуатацію.

Згідно з п. 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1243,датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію. Отже, спірний об’єкт нерухомості був введений в експлуатацію 15.08.2008 р.

Тобто, розпорядження голови Дрогобицької районної державної адміністрації від 07.08.2008 р. № 293, як ненормативний акт одноразового застосування, був реалізований, внаслідок чого у держави в особі позивача та третьої особи-2 виникли правовідносини, пов’язані з введенням в експлуатацію закінченого будівництвом спірного об'єкта нерухомості.

Проте, згодом розпорядженням голови Дрогобицької районної державної адміністрації від 13.11.2008 р. № 465 скасовано розпорядженням від 07.08.2008 р. № 293.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормою ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

До повноважень же голови місцевої державної адміністрації цією ж нормою Закону віднесено право скасовувати накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

Отже, нормами Закону України «Про місцеві державні адміністрації»не передбачено право голови місцевої державної адміністрації скасовувати (відміняти) власні розпорядження.

Вказане в порядку ст. 8 Цивільного кодексу України підтверджується і правовими позиціями Конституційного Суду України, що наведені у п. 5 мотивувальної частини рішення 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні“ (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).

Слід зазначити, що ні сторони, ні треті особи належних і допустимих доказів, які в свідчили про скасування (визнання недійсним, незаконним) в судовому порядку чи головою місцевої державної адміністрації вищого рівня розпорядження № 465 не подали.

Зважаючи на вищевикладене, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, наведені у письмовому запереченні, а розпорядження голови Дрогобицької районної державної адміністрації від 13.11.2008 р. № 465 не застосовується згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, так як зазначене розпорядження не відповідає нормам Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Також кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Як встановлено ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Аналогічна норма міститься і в ст. 20 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача про визнання права державної власності на спірні будівлі обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-3, 4-5, 4-7, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ, задоволити повністю.

2. Визнати за державою Україна в особі уповноваженого органу управління Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 00032684) право державної власності на будівлі господарського двору медичного реабілітаційного центру МВС України „Перлина Прикарпаття”, що знаходяться в с. Станиля Дрогобицького району Львівської області, та складаються з господарської будівлі з навісом загальною площею 954,30 кв.м., складу загальною площею 455,30 кв.м. та контрольно-пропускного пункту загальною площею 10,4 кв.м.

3. Стягнути зі Станильської сільської ради (82171, с. Станиля Дрогобицького району Львівської області; код ЄДРПОУ 20850798) на користь Міністерства внутрішніх справ України (01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 00032684) сплачене державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

4. Наказ видати згідно ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя