Постанова № 6517321, 22.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.09                                                                                           Справа№ 28/180А

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об’єднання „Облсількомунгосп”, м. Львів

до відповідача: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 та № 0005722320/0/29374

Головуючий - суддя Морозюк А.Я.

суддя Березяк Н.Є.

суддя Синчук М.М.

Секретар судового засідання

Легуцький І.Б.

м.Львів, вул. Личаківська,128

Представники сторін

Від позивача: Мороз Л.М.-представник, Гойсак О.М.-директор, Равлюк Т.І.-представник

Від відповідача: Кармелюк Т.Б. - головний державний податковий інспектор

          В судовому засіданні 22.10.2009 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частину постанови. Постанову складено в повному обсязі 26.10.2009 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим об”єднанням „Облсількомунгосп” 09.12.2004 року подано позов до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними рішень ДПІ у Шевченківському районі м.Львова. Позивач (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.02.2005 року, вх.№ 1841 від 04.02.2005 року, том 1,а.с 71-74) просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 та № 0005722320/0/29374.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.02.2005 року у справі № 5/3325-19/406 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0005722320/0/29374 від 18.11.2004 року про визначення податкового зобов”язання за платежем з податку на прибуток підприємств та організацій на суму 1 022 707,30 грн, визнано недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0005712320/0/29375 від 18.11.2004 року про визначення податкового зобов”язання за платежем з податку на додану вартість на суму 74 704,16 грн, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2005 року рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2005 року у справі № 5/3325-19/406 частково скасовано, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0005722320/0/29374 від 18.11.2004 року в частині визначення податкового зобов”язання по податку на прибуток в сумі 508 553,65 грн основного платежу та 508 553,65 грн фінансових санкцій, в решті рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.04.2008 року рішення господарського суду Львівської області від 22.02.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2005 року у справі № 5/3325-19/406 скасовано та направлено матеріали справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

На новому розгляді справі було присвоєно номер 28/180А (5/3325-19/406).

Розпорядженням Голови господарського суду Львівської області від 04.08.2008 року справу № 28/180А (5/3325-19/406) було передано судді Запотічняк О.Д. у зв’язку із закінченням повноважень судді Морозюка А.Я.

Ухвалою суду від 14.10-15.10.2008 року провадження у справі було зупинено та призначено проведення експертизи, ухвалою суду від 17.07.2009 року провадження у справі було поновлено у зв’язку із поверненням матеріалів справи з висновком експертизи.

Розпорядженням Заступника голови Голови господарського суду Львівської області від 02.09.2009 року справу № 28/180А (5/3325-19/406) було передано судді Морозюку А.Я. у зв’язку із призначенням безстроково.

Ухвалою від 17.09.2009 року призначено колегіальний розгляд справи № 28/180А (5/3325-19/406) у складі трьох суддів: Морозюка А.Я.-головуючого, судді Березяк Н.Є. та судді Синчука М.М.

В судовому засіданні 17.09.2009 року оголошувалася перерва до 22.10.2009 року для додаткового вивчення судом матеріалів справи.

Позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на наступному. На думку позивача, безпідставним є висновок відповідача про заниження валових доходів в сумі 139750 грн в 1-3 кварталі 2002 року. На думку позивача, отримані на бюджетний рахунок позивачем кошти в сумі 993880,53 грн не повинні включатися до оподатковуваного доходу, а тому сума податку на прибуток в розмірі 289214 грн нарахована безпідставно. Також податковим органом неправомірно донараховано податкове зобов’язання на підставі п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в сумі 180214,50 грн. Податковим органом було безпідставно зменшено позивачу податковий кредит на суму 12136,33 грн. Податкові накладні дають позивачу підстави для включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Також позивач зазначає, що податковим органом неправомірно застосовано штрафні санкції в розмірі 100 відсотків, хоча максимальним розміром є 50 відсотків.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на підстави, наведені в позовній заяві, заявах про збільшення та уточнення позовних вимог, та матеріали справи, представники позивача просять суд позов задоволити повністю, визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 та № 0005722320/0/29374.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні на позов, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що суми трансфертів, які отримані позивачем з бюджету, повинні бути включені до складу валового доходу позивача і оподатковані податком на прибуток. Враховуючи те, що оподатковувані ПДВ операції в будь-якому випадку створюють об’єкт оподаткування податком на прибуток, то розбіжність між показниками податкових декларацій з ПДВ(щодо оборотів підприємства) та податку на прибуток(щодо валового доходу) слід вважати об’єктом оподаткування податком на прибуток(дохід). Неподання документів вказує на непідтвердженість валових витрат. Оскільки вартість будівельних матеріалів, які використовувалися в будівництві, не віднесено до складу валових витрат, то позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту 12136,33 грн. Позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми по невірно оформлених податкових накладних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матерілах справи докази, суд встановив наступне.

ДПІ у Шевченківському районі м.Львова було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об”єднання „Облсількомунгосп” за період з 01.10.2001 року по 30.06.2004 року, за результатами якої складено Акт № 654/23-2/01337475 від 15.11.2004 року(далі-Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2004 року № 0005722320/0/29374, яким ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 511353,65 грн –основного платежу та 511353,65 грн-штрафних(фінансових) санкцій, а разом на суму 1022707,30 грн.

Також на підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375, яким ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 113528,08 грн -основного платежу та 113528,08 грн- штрафних(фінансових) санкцій, а разом на суму 227056,16 грн.

Судом встановлено, що визначення позивачу суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 511353,65 грн основного платежу було здійснене податковим органом наступним чином.

Актом перевірки(п.2.1 «Валовий доход»Акту) встановлено, що в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством не включено до валових доходів за IV квартал 2001 року 43815 грн, I квартал 2002 року-32135 грн, II квартал 2002 року-62975 грн, III квартал 2002 року-44640 грн (всього-183565 грн). Також встановлено, що підприємством в порушення п.п.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включено до валових доходів отримані бюджетні кошти, чим занижено валові доходи за IV квартал 2001 року на 121000 грн, за 2002 рік –на 242000 грн, за 2003 рік –на 451880,53 грн, I півріччя 2004 року – на 179000 грн (всього 993880,53 грн). Всього сума заниження валових доходів, згідно Акту перевірки, складає 1177445,53 грн.

Також Актом перевірки(п.2.2 «Валові витрати»Акту) встановлено, що в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством віднесено до валових витрат у IV кварталі 2001 року витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в сумі 549200 грн.

Також Актом перевірки(п.2.3 «Амортизаційні відрахування»Акту) встановлено, що в порушення п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством безпідставно нараховано амортизацію у IV кварталі 2001 року в сумі 7700 грн.

Отже, податковим органом (п.2.4 «Податок на прибуток»Акту) визначено підприємству оподатковуваний прибуток в сумі:

- 721715 грн за IV квартал 2001 року(43815 грн + 121000 грн+549200 грн+7700 грн= 721715 грн), податок на прибуток з цієї суми складає 216514,50 грн;

- 381750 грн за 2002 рік (32135 грн + 62975 грн + 44640 грн+ 242000 грн=381750 грн), податок на прибуток з цієї суми складає 114525 грн;

- 451880,53 грн за 2003 рік, податок на прибуток із цієї суми складає 135564,15 грн;

- 179000 грн за I півріччя 2004 року, податок на прибуток із цієї суми складає 44750 грн(з 01.01.2004 року ставку податку на прибуток зменшено з 30% до 25%).

Всього сума податку на прибуток, визначена позивачу в Акті перевірки, складає 511353,65 грн (216514,50 грн + 114525 грн+ 135564,15 грн + 44750 грн= 511353,65 грн).

Також судом встановлено, що визначення позивачу суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 113528,08 грн основного платежу було здійснене податковим органом наступним чином.

Актом перевірки(п.2.5 «Податок на додану вартість»Акту) встановлено, що в порушення п.п.7.4.1,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту 113704,33 грн податку на додану вартість.

Як зазначено в Акті перевірки, суму ПДВ 12136,33 грн по вартості будівельних матеріалів, які використані підприємством в будівництві дошкільного закладу, було включено до складу податкового кредиту по ПДВ при придбанні матеріалів(в період 2001-2003 років). Однак, оскільки вартість придбаних будівельних матеріалів не була віднесена підприємством до складу валових витрат, то і не було підстав відносити суми ПДВ до складу податкового кредиту по ПДВ.

Також,як зазначено в Акті перевірки, до податкового кредиту підприємством було віднесено суми ПДВ(в період 2001-2003 років) по невірно оформлених податкових накладних на суму 101568 грн, які не відповідали вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

По податку на прибуток.

Як зазначено в Акті перевірки(стор.10,11 Акту, том.1 а.с.15-16), згідно кошторисів та планів використання бюджетних коштів, на рахунок УДК у Львівській області № 35218002001123 для ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” поступало фінансування державного бюджету для придбання предметів постачання і матеріалів, оплату послуг. Грошові кошти поступали на бюджетний рахунок підприємства у Відділенні державного казначейства за кодами по КПВК 2801300 КЕКВ 1170 –«Дослідження і розробки, державні програми», по КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти»відповідно: за IV квартал 2001 року - 121000 грн, за 2002 рік –242000 грн, за 2003 рік –451880,53 грн, I півріччя 2004 року – 179000 грн.

Також в Акті перевірки (стор.10,11 Акту, том.1 а.с.15-16) зазначено, що ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” не включало до валових доходів кошти, отримані з державного бюджету. За отримані бюджетні кошти ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” придбало будівельні матеріали, вартість яких відносило до складу валових витрат по першій події. Крім того, підприємством здійснювалася реалізація товарно-матеріальних цінностей(ТМЦ), придбаних за рахунок коштів державного бюджету. Слід зазначити, що реалізація здійснювалася по цінах придбання ТМЦ та в межах одного звітного періода. На підставі вищенаведеного фінансовий результат зазначених операцій дорівнює «О».

Наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 11 червня 2001 року № 158/287(зареєстровано в Мін’юсті України 21 червня 2001 року за № 529/5720), з метою визначення механізму та цільового використання коштів, передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2001 рік» на фінансування підтримки житлово-комунального господарства у сільській місцевості, було затверджено «Порядок використання коштів Державного бюджету України на фінансування підтримки житлово-комунального господарства у сільській місцевості». Цим Порядком передбачено наступне:(п.1) цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2001 рік»на фінансування підтримки житлово-комунального господарства у сільській місцевості; (п.2) джерелом фінансування підтримки житлово-комунального господарства на селі є кошти Державного бюджету України, що виділяються за кодами бюджетної класифікації КВК 280 «Міністерство аграрної політики», КФК 160903 «Інші заходи та заклади в галузі сільського господарства, лісового господарства, рибальства та мисливства», КЕКВ 1170 «Дослідження і розробки, державні програми», по КЕКВ 1310 «Субсидії та поточні трансферти»; (п.3.1) отримувачами бюджетних коштів є підприємства та організації, що входять до складу Українського об’єднання сільського комунального господарства «Укрсількомунгосп»; (п.5) кошти, призначені на підтримку житлово-комунального господарства в сільській місцевості, що передбачені в державному бюджеті, перераховуються Державним казначейством України регіональним підприємствам та іншим організаціям сільського комунального господарства відповідно до чинного порядку касового виконання державного бюджету за видатками; (п.8) використання коштів державного бюджету на підтримку житлово-комунального господарства в сільській місцевості здійснюється згідно з розрахунками, кошторисами, планами технічного оснащення підприємств, рахунками на придбання матеріалів, обладнання тощо, а також актами про виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг, затверджених підприємствами та організаціями об’єднання «Укрсількомунгосп».

В подальшому, на заміну вищевказаному Наказу від 11 червня 2001 року № 158/287, було прийнято Наказ Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 11 березня 2002 року № 80/172(зареєстровано в Мін’юсті України 29 березня 2002 року за № 315/6603), яким з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів, передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2002 рік»на фінансування розвитку комунального господарства у сільській місцевості, було затверджено «Порядок використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування розвитку комунального господарства у сільській місцевості», який визначає механізм використання коштів, передбачених Законом України «Про державний бюджет України на 2002 рік»на фінансування розвитку комунального господарства у сільській місцевості(п.1.1), та пунктами 1.2, 1.3.1, 2.1 та 2.4 якого передбачені положення, аналогічні до вищевикладених у пунктах 2, 3.1, 5 та 8 попередньо діючого Порядку.

В свою чергу, на заміну Наказу від 11 березня 2002 року № 80/172, було прийнято Наказ Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 16 квітня 2003 року № 111/296 (зареєстровано в Мін’юсті України 07 травня 2003 року за № 351/7672), яким з метою забезпечення стабілізації і розвитку комунального господарства у сільській місцевості було затверджено «Порядок використання коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування реформування та розвитку комунального господарства у сільській місцевості», який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік на фінансування реформування та розвитку комунального господарства у сільській місцевості(п.1.1), пунктами 1.2, 1.3.1, 2.1 та 2.4 якого передбачені положення, аналогічні до вищевикладених у пунктах 1.2, 1.3.1, 2.1 та 2.4 попередньо діючого Порядку. Цей Порядок діяв до 16 вересня 2005 року –дати втрати чинності Наказу Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 16 квітня 2003 року № 111/296 (згідно з наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 16 вересня 2005 року № 474/632).

Таким чином, в період з IV кварталу 2001 року по I півріччя 2004 року (період, охоплений перевіркою) діяли зазначені вище три Порядки (кожен протягом відповідної частини періоду), якими визначався порядок використання бюджетних коштів, передбачених законом про державний бюджет на відповідний рік на фінансування підтримки(розвитку, реформування та розвитку) житлово-комунального(комунального) господарства у сільській місцевості.

Кошти в загальній сумі 993880,53 грн поступили ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” в період з IV кварталу 2001 року по I півріччя 2004 року у відповідності до вищезазначених Порядків, вони є коштами фінансування з державного бюджету України підтримки(розвитку, реформування) житлово-комунального(комунального) господарства у сільській місцевості, ці кошти не носять ознак валового доходу ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” в розумінні ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(тут і далі - в редакції, що діяла протягом періоду, охопленого перевіркою), та не підлягають включенню до об’єкту оподаткування податком на прибуток відповідно до ст.3 вказаного Закону.

Таку-ж позицію займає і Вищий адміністративний суд України, який у своїй ухвалі від 10.04.2008 року по даній справі зазначив, що отримані позивачем кошти у вигляді трансфертів не відповідають ознакам валового доходу та не підлягають оподаткуванню (абз. 5 стор. 3 ухвали, том.1, а.с.164).

Таким чином, операції з поступлення на рахунок УДК у Львівській області для ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” фінансування державного бюджету для придбання предметів постачання і матеріалів, оплату послуг на загальну суму 993880,53 грн не є об’єктом оподаткування податком на прибуток. Податковий орган не врахував нормативно-правової природи вказаних поступлень і безпідставно включив їх за результатами перевірки до складу оподатковуваного валового доходу ТзОВ НВО „Облсількомунгосп”.

Щодо використання вказаних бюджетних коштів, то вони були використані на придбання будівельних матеріалів, що підтверджується як змістом Акту перевірки, так і висновком № 4123 судово-економічної експертизи по господарській справі № 28/180 А, складеним 19.06.2009 року експертом Львівського НДІ судових експертиз В.Є.Маланчак(дослідження по другому питанню). В додатку № 13 до висновку експертизи міститься відомість дослідження документів щодо використання бюджетних коштів ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” за четвертий квартал 2001 року-півріччя 2004 року з детальною розшифровкою поступлень бюджетних коштів та їх використання, на загальну суму 993880,53 грн. За результатами дослідження по другому питанню експерт прийшов до висновку про те, що господарські операції з отримання бюджетних коштів в даних бухгалтерського обліку ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” задокументовано відповідно до вимог Інструкції про застосуванню плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року за № 893/4186.

Щодо подальшої реалізації придбаних будівельних матеріалів, то, як уже було вказано вище, в Акті перевірки зазначено(стор.10,11 Акту, том.1 а.с.15-16), що за отримані бюджетні кошти ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” придбало будівельні матеріали, вартість яких відносило до складу валових витрат по першій події. Крім того, підприємством здійснювалася реалізація товарно-матеріальних цінностей(ТМЦ), придбаних за рахунок коштів державного бюджету. Слід зазначити, що реалізація здійснювалася по цінах придбання ТМЦ та в межах одного звітного періода. На підставі вищенаведеного фінансовий результат зазначених операцій дорівнює «О».

З наведеного вбачається, що позивачем в межах одного звітного податкового періоду формувалися собі валові витрати на суму придбаних за отримані бюджетні кошти товарно-матеріальних цінностей, та в цьому-ж звітному податковому періоді позивачем здійснювалася реалізація цих цінностей по тій-же ціні із включенням вартості цих цінностей до складу своїх валових доходів, що призводило до нульового фінансового результату зазначених операцій. Таким чином, в розумінні ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відсутній об’єкт оподаткування із вказаних операцій, оскільки валові витрати при придбанні ТМЦ перекривали валовий дохід від наступної реалізації цих ТМЦ, а фінансовий результат дорівнював нулю (тобто за результатами звітного періоду з цих операцій у позивача не виникало ані прибутків, ані збитків).

Щодо посилання податковим органом в Акті перевірки на порушення підприємством п.п.11.3.5 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як на підставу для висновку про заниження валових доходів на загальну суму 993880,53 грн, то суд відзначає, що дана стаття взагалі не має жодного відношення до спірної ситуації. Так, п.п.11.3.5 п.11.3 ст.11 зазначеного Закону(в редакції, що діяла протягом періоду, охопленого перевіркою) передбачено, що датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів(робіт,послуг) за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді. Таким чином, норма вказаного пункту визначає дату збільшення валового доходу підприємства у разі продажу ним товарів(робіт,послуг), оплата за які йому здійснюється за рахунок бюджетних коштів (наприклад, закладом охорони здоров’я, навчальним закладом, державною установою тощо, які фінансуються з державного чи місцевого бюджету), і надає пільгове право такому підприємству у такому випадку збільшувати свій валовий дохід не по першій події - даті відвантаження товарів чи даті фактичного надання робіт послуг(як це передбачає п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону), а по факту надходження йому бюджетних коштів в оплату товарів(робіт,послуг). В даній-же спірній ситуації позивач не отримував розрахункові кошти з бюджету як розрахунок за продані позивачем товари (роботи, послуги).

Всім вищенаведеним повністю підтверджується безпідставність включення податковим органом до валових доходів ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” суми 993880,53 грн та донарахування із цієї суми податку на прибуток в розмірі 289214,15 грн –основного платежу (в т.ч: за IV квартал 2001 року –121000 грн * 30% =36300 грн; за 2002 рік - 242000 грн* 30% = 72600 грн; за 2003 рік - 451880,53 грн * 30% = 135564,15 грн; за I півріччя 2004 року - 179000 грн * 25% = 44750 грн (з 01.01.2004 року ставку податку на прибуток зменшено з 30% до 25%)).

Також, в Акті перевірки (стор.11,12 Акту, том.1,а.с.16,17) зазначено, що перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку. За висновком податкового органу, в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством віднесено до валових витрат у IV кварталі 2001 року витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, в сумі 549200 грн. За результатами перевірки податковий орган визначив валові витрати підприємства у IV кварталі 2001 року як такі, що дорівнюють нулю.

Питання розміру фактичних валових витрат ТзОВ НВО „Облсількомунгосп”, здійснених у конкретний період - IV квартал 2001 року, досліджувалося при проведенні судово-економічної експертизи у даній справі. Як вбачається із змісту висновку № 4123 судово-економічної експертизи по господарській справі № 28/180 А, складеного 19.06.2009 року експертом Львівського НДІ судових експертиз В.Є.Маланчак (дослідження та висновок по першому питанню), валові витрати ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” по податку на прибуток за жовтень, листопад,грудень 2001 року складають 715310 грн 59 коп. В додатках №№ 7-12 до висновку експертизи містяться Зведена відомість валових витрат по статтях затрат по ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” за 4-й квартал 2001 року на загальну суму 715310 грн 59 коп, а також відомості дослідження документів, що підтверджують валові витрати по кожній із статтей затрат, в яких детально розшифровано дату, зміст, суми кожної господарської операції і контрагентів по ній.

Наведеним повністю спростовується висновок податкового органу про визначення ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” суми валових витрат підприємства у IV кварталі 2001 року як таких, що дорівнюють нулю, і підтверджується правомірність відображення підприємством в податковому обліку за IV квартал 2001 року валових витрат в сумі 549200 грн. Донарахування із цієї суми податку на прибуток в розмірі 164760 грн - основного платежу(549200* 30% = 164760 грн) здійснено податковим органом безпідставно.

Також, в Акті перевірки (стор.7-10 Акту, том.1,а.с.12-15) встановлено, що в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємством не включено до валових доходів за IV квартал 2001 року 43815 грн, I квартал 2002 року-32135 грн, II квартал 2002 року-62975 грн, III квартал 2002 року-44640 грн.

Щодо висновку про невключення до валових доходів за IV квартал 2001 року 43815 грн, такий висновок податковий орган зробив за результатами встановленого перевіркою факту, що підприємством задекларовано дохід від продажу товарів(робіт,послуг) за IV квартал 2001 року в сумі 556100 грн по декларації по податку на прибуток, а згідно податкових зобов’язань податкових декларацій по ПДВ за вказаний період, книги обліку продажу товарів(робіт,послуг), податкових накладних на реалізацію, сума доходу від продажу товарів(робіт,послуг) складає 599915 грн (розбіжність складає 43815 грн).

Як вбачається із висновку № 4123 судово-економічної експертизи по господарській справі № 28/180 А, складеного 19.06.2009 року експертом Львівського НДІ судових експертиз В.Є.Маланчак (дослідження та висновок по першому питанню), експертом встановлено, що сума податкових зобов’язань позивача з ПДВ по податкових деклараціях за жовтень-грудень 2001 року складає 599915 грн, що підтверджує висновок Акту перевірки в цій частині (наявності різниці між задекларованим позивачем доходом в сумі 556100 грн та фактичним доходом в сумі 599915 грн, і як наслідок невключення до валових доходів за IV квартал 2001 року 43815 грн). Таким чином, податковий орган правомірно зробив висновок про заниження валового доходу за IV квартал 2001 року на суму 43815 грн і донарахував позивачу 13144,50 грн-основного платежу по податку на прибуток (43815 грн*30%=13144,50 грн), що відповідає приписам ст.3, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо висновку про невключення до валових доходів за I квартал 2002 року-32135 грн, II квартал 2002 року-62975 грн, III квартал 2002 року-44640 грн (всього 139750 грн), такий висновок податковий орган зробив за результатами встановленого перевіркою наступного факту. Підприємством задекларовано дохід від продажу товарів (робіт,послуг) за I квартал 2002 року в сумі 252700 грн по декларації по податку на прибуток, а згідно податкових зобов’язань податкових декларації по ПДВ за вказаний період, книги обліку продажу товарів(робіт,послуг), податкових накладних на реалізацію, сума доходу від продажу товарів(робіт,послуг) складає 284834 грн (розбіжність складає 32135 грн). Аналогічно, задекларовано за ІІ квартал 2002 року дохід 181900 грн по декларації по податку на прибуток, а згідно податкових зобов’язань податкових декларації по ПДВ за вказаний період, книги обліку продажу товарів(робіт,послуг), податкових накладних на реалізацію, сума доходу від продажу товарів(робіт,послуг) складає 244875 грн(розбіжність складає 62975 грн). Так само, задекларовано за ІІІ квартал 2002 року дохід 279200 грн по декларації по податку на прибуток, а згідно податкових зобов’язань податкових декларації по ПДВ за вказаний період, книги обліку продажу товарів(робіт,послуг), податкових накладних на реалізацію, сума доходу від продажу товарів(робіт,послуг) складає 323840 грн(розбіжність складає 44640 грн).

Позивачем не обґрунтовано із посиланням на відповідні документи та не підтверджено належними та допустимими доказами його твердження про те, що ним було включено до складу валових доходів вказані суми доходів в порядку п.п.4.1.5 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені в звітному періоді. Тому суд не вбачає неправомірності у висновку податкового органу про заниження валового доходу за I - III квартали 2002 року в загальній сумі 139750 грн і донарахуванні позивачу 41925 грн – основного платежу по податку на прибуток(139750 грн*30%=41925 грн), що відповідає приписам ст.3, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо висновку податкового органу (стор.12,13 Акту, том.1,а.с.17,18) про те, що в порушення п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством безпідставно нараховано амортизацію у IV кварталі 2001 року в сумі 7700 грн, то в цій частині ані з позовної заяви, ані з уточнень до неї, ані з письмових чи усних пояснень представників позивача не вбачається незгоди позивача з таким висновком податкового органу, а з матеріалів справи суд не вбачає підстав для того, щоб вважати такий висновок податкового органу неправомірним. З врахуванням наведеного, нарахування суми податку на прибуток в розмірі 2310 грн - основного платежу по податку на прибуток(7700 грн * 30%=2310 грн) узгоджується із приписами ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підсумовуючи все вищенаведене в частині донарахування основного платежу по податку на прибуток, суд зазначає наступне. Податковим органом (п.2.4 «Податок на прибуток», стор.13 Акту, том.1, а.с.18) встановлено заниження податку на прибуток в загальній сумі 511353,65 грн, яка увійшла як основний платіж в спірне податкове повідомлення-рішення від 18.11.2004 року № 0005722320/0/29374. Із цієї суми безпідставно визначено суму основного платежу по податку на прибуток в розмірі 453974,15 грн (289214,15 грн –по коштах із державного бюджету + 164760 грн –по валових витратах IV кварталу 2001 року = 453974 грн). Щодо решта суми основного платежу по податку на прибуток 57379,50 грн (13144,50 грн + 41925 грн –по валових доходах IV кварталу 2001 року - III кварталу 2002 року +2310 грн - по амортизації = 57379,50 грн), суд не вбачає підстав для висновку про безпідставність донарахування податковим органом основного платежу в цій частині.

Щодо суми штрафних(фінансових) санкцій по податку на прибуток, застосованих спірним податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2004 року № 0005722320/0/29374 в сумі 511353,65 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту вказаного податкового повідомлення-рішення, штрафні(фінансові) санкції в сумі 511353,65 грн застосовані до позивача згідно п.п. 17.1.3 та п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Сума 511353,65 грн включає в себе штрафну санкцію в розмірі 255676,82 грн - 50%, згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(по 10% від суми недоплати(заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, але не більше 50 % такої суми), а також штрафну санкцію в розмірі 50% в сумі 255676,82 грн згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 вказаного Закону.

Враховуючи те, що позивачу обґрунтовано визначено основний платіж по податку на прибуток в сумі лише 57379,50 грн, то штрафна санкція згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону обґрунтовано застосована в частині суми 28689,75 грн(50% від 57379,50 грн), в решті частині в сумі 226987,07 грн така штрафна санкція згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону застосована до позивача безпідставно.

Щодо штрафної санкції в сумі 255676,82 грн згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 вказаного Закону, то така санкція застосована до позивача безпідставно у повній сумі, виходячи із наступного.

Відповідно до п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платника податків(посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у ромірі п’ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов’язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про систему оподаткування», фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок та ревізій.

Враховуючи наведене, при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 18.11.2004 року фінансові санкції підлягали застосуванню в розмірах відповідно до законодавства, чинного на 15 листопада 2004 року(день завершення перевірки і складення Акта перевірки № 654/23-2/01337475 від 15.11.2004 року).

Сторонами не подано, а в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що платника податків(посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків(таким доказом може бути лише обвинувальний вирок суду, який вступив в законну силу, щодо визнання особи винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 КК України, оскільки лише за вказаною статтею кваліфікуються злочинні дії щодо умисного ухилення від сплати податків).

Також матеріалами справи не підтверджується наявність такої підстави для застосування санкцій по п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону як «…якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах».

Під великим розміром заниженого податкового зобов’язання слід розуміти суми податків і зборів у розмірі, не меншому за розмір коштів, що визначений як кваліфікуюча ознака кримінально караного діяння, передбаченого частиною 2 ст.212 КК України. Згідно примітки до ст.212 КК України, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При цьому відповідно до пункту 22.5 ст.22 Закону України від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб»(набрав чинності 01.01.2004 року), для норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень пункту 22.4 щодо встановлення на перехідний період розмірів податкової соціальної пільги.

Згідно із п.п.6.1.1 пункту 6.1 статті 6 вищевказаного Закону від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб»(в редакції, чинній на 15 листопада 2004 року- день завершення перевірки), податкова соціальна пільга для будь-якого платника податку встановлена у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі. Згідно із пунктом 22.4 ст.22 цього Закону, на перехідний період податкова соціальна пільга встановлюється у 2004 році у розмірі 30 процентів суми податкової соціальної пільги, визначеної у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», із змінами, з 1 січня 2004 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 205 грн на місяць, а з 1 вересня 2004 року-237 грн на місяць.

Таким чином, для застосування санкції згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону великий розмір заниження податкового зобов’язання станом на дату завершення перевірки повинен був скласти: 237 грн*30%* 3000 =213300 грн.

Враховуючи те, що позивачу обґрунтовано визначено основний платіж по податку на прибуток в сумі лише 57379,50 грн (що не складало великого розміру станом на день застосування штрафних санкцій), то штрафна санкція згідно п.п. 17.1.6 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону в сумі 255676,82 грн (50% від суми недоплати) застосована до позивача безпідставно.

Виходячи із усього вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 18.11.2004 року № 0005722320/0/29374, у вигляді часткового скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, що гарантуватиме захист прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень. Суд скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 18.11.2004 року № 0005722320/0/29374 в частині 453974 грн 15 коп –основного платежу по податку на прибуток та 482663 грн 89 коп- штрафних(фінансових) санкцій, разом 936638 грн 04 коп. Щодо решти суми 57379 грн 50 коп основного платежу по податку на прибуток та 28689 грн 75 коп штрафних(фінансових) санкцій, то в цій частині суд в позові відмовляє.

По податку на додану вартість.

Як зазначено в Акті перевірки (стор.13 –14 Акту, том.1 а.с.18-19), під час виконання робіт по відновленню дитячого дошкільного закладу на замовлення Віноградівської райдержадміністрації ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” використав у будівництві власні матеріали на суму 72817,98 грн, в т.ч.ПДВ 12136,33 грн. Вартість будівельних матеріалів в сумі 72817,98 грн, в т.ч.ПДВ 12136,33 грн, які використані в будівництві дошкільного закладу, не віднесено підприємством до складу валових витрат, однак суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту при придбанні матеріалів(в період 2001-2003 років). Податковий орган зазначає, що згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку із придбанням товарів(робіт,послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва(обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Отже, на думку податкового органу, так як вартість будівельних матеріалів, які використовувалися в будівництві, не віднесено до валових витрат, то підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту 12136,33 грн податку на додану вартість.

Проте з таким висновком податкового органу суд погодитися не може, виходячи із наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і далі - в редакції, що діяла протягом періоду, охопленого перевіркою), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно із п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність—будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч.2 ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Відповідно до ст.42 цього Кодексу, підприємництво-це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вбачається із змісту п.1.9 Акту перевірки, протягом перевіреного періоду позивач займався діяльністю, пов’язаною з будівництвом, мав ліцензії на будівництво.

Пункт 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»містить перелік сум, які включаються до складу валових витрат, а п. 5.3 ст.5 цього ж Закону містить перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат.

У відповідності до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Таким чином, витрати по придбанню будівельних матеріалів підлягають віднесенню до складу валових витрат позивача, так як дані витрати безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю ТзОВ НВО „Облсількомунгосп”. Враховуючи те, що вартість будматеріалів підлягає віднесенню до складу валових витрат та пов’язана з господарською діяльністю позивача, він мав законне право на віднесення до податкового кредиту суму сплаченого ПДВ по їх придбанню в сумі 12136,33 грн.

Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує формування у податковому обліку податкового кредиту з одночасним формуванням валових витрат, оскільки не обмежує право підприємства у віднесенні до складу валових витрат виробництва (обігу) вартості придбаних товарів виключно звітним періодом, в якому виникає право платника податку на податковий кредит. Право на податковий кредит виникає незалежно від того, в якому звітному періоді віднесена до складу валових витрат вартість придбаного товару, і чи віднесена взагалі. Головне, щоб витрати здійснювались як компенсація вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності(що і мало місце в даному випадку).

Як вбачається із висновку № 4123 судово-економічної експертизи по господарській справі № 28/180 А, складеного 19.06.2009 року експертом Львівського НДІ судових експертиз В.Є.Маланчак (дослідження та висновок по третьому питанню), експертом встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких було сформовано податковий кредит в сумі 12136,33 грн, відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», в даних обліку ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” відображені відповідно до вимог податкового законодавства.

Все вищенаведене вказує на те, що висновок податкового органу про безпідставність віднесення до податкового кредиту 12136,33 грн податку на додану вартість, є необґрунтованим і не відповідає вимогам закону.

Також, як зазначено в Акті перевірки (стор.14-15 Акту, том.1 а.с.19-20), до податкового кредиту підприємством було віднесено суми ПДВ(в період 2001-2003 років) по невірно оформлених податкових накладних на суму 101568 грн, які не відповідали вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв’язку із придбанням товарів(робіт,послуг).

Докази звернення позивача до податкового органу з відповідними заявами в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п.7.2.4 пункту 7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року, право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ у порядку, передбаченому цим Законом.

Позивачем не обґрунтовано із посиланням на відповідні документи та не підтверджено належними та допустимими доказами того, що контрагенти, які виписували йому податкові накладні, зареєстровані як платники ПДВ, а тому неповнота чи незазначення у податкових накладних відомостей, визначених у п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, є підставою для позбавлення сили належного доказу таких податкових накладних.

Тому суд не вбачає неправомірності у висновку податкового органу про відсутність підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ по невірно оформлених податкових накладних.

Таким чином, сума податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 113528,08 грн -основного платежу визначена позивачу в податковому повідомленні-рішенні від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 неправомірно в частині суми 12136,33 грн, а в решті суми 101391,75 грн визначена правомірно.

Щодо суми штрафних(фінансових) санкцій по податку на додану вартість, застосованих спірним податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 в сумі 113528,08 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту вказаного податкового повідомлення-рішення, штрафні(фінансові) санкції в сумі 113528,08 грн грн застосовані до позивача згідно п.п. 17.1.3 та п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Сума 113528,08 грн включає в себе штрафну санкцію в розмірі 56764,04 грн - 50%, згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(по 10% від суми недоплати(заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, але не більше 50 % такої суми), а також штрафну санкцію в розмірі 50% в сумі 56764,04 грн згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 вказаного Закону.

Враховуючи те, що позивачу обґрунтовано визначено основний платіж по податку на додану вартість в сумі 101391,75 грн, то штрафна санкція згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону обґрунтовано застосована в частині суми 50695,87 грн (50% від 101391,75 грн), в решті частині в сумі 6068,17 така штрафна санкція згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону застосована до позивача безпідставно.

Щодо штрафної санкції в сумі 56764,04 грн згідно п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 вказаного Закону, то така санкція застосована до позивача безпідставно в повній сумі, виходячи із відсутності доказів того, що платника податків(посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, чи факту декларування платником переоцінених або недооцінених об’єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах. Позивачу обґрунтовано визначено основний платіж по податку на додану вартість в сумі лише 101391,75 грн, що не складало великого розміру станом на день застосування штрафних санкцій. Нормативно-правове обґрунтування є ідентичним до наведеного вище стосовно застосування штрафних санкцій по податку на прибуток.

Виходячи із усього вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовної вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375, у вигляді часткового скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, що гарантуватиме захист прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень. Суд скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 в частині 12136 грн 33 коп–основного платежу по податку на додану вартість та 62832 грн 21 коп - штрафних(фінансових) санкцій, разом 74968 грн 54 коп. Щодо решти суми 101391 грн 75 коп основного платежу по податку на додану вартість та 50695 грн 87 коп штрафних(фінансових) санкцій, то в цій частині суд в позові відмовляє.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд вправі визнати протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб’єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

На підставі всього вищенаведеного, керуючись п.6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,122-154,158,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задоволити частково.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 18.11.2004 року № 0005722320/0/29374 в частині визначення ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 453974 грн 15 коп –основного платежу та 482663 грн 89 коп - штрафних(фінансових) санкцій, разом в сумі 936638 грн 04 коп.

3.          Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 18.11.2004 року № 0005712320/0/29375 в частині визначення ТзОВ НВО „Облсількомунгосп” суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в сумі 12136 грн 33 коп - основного платежу та 62832 грн 21 коп - штрафних(фінансових) санкцій, разом в сумі 74968 грн 54 коп.

4.          В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     

Суддя                                                                                           Березяк Н.Є.

Суддя                                                                                                     Синчук М.М.