Рішення № 6517286, 13.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.09                                                                                           Справа№ 25/226

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний центр “Зевс” (м.Львів)

до відповідача:Приватного підприємства “Компанія “АРТ-БІЗ” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 3 801,83 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Рісна Ю.Б.-представник, довіреність від 20.07.2007 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний центр “Зевс” (м.Львів) до Приватного підприємства “Компанія “АРТ-БІЗ” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 3 801,83 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.08.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 04.09.2009 року. Ухвалою від 04.09.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 07.10.2009 року розгляд справи відкладено до 13.10.2009 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.08.2009 року, про оголошення перерви від 04.09.2009 року, про відкладення від 07.10.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.08.2009 року, про оголошення перерви від 04.09.2009 року, про відкладення від 07.10.2009 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується підписом представника на бланку від 07.10.2009 року про відкладення розгляду справи до 13.10.2009 року.

04.09.2009 року за вх.№17973 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 04.09.2009 року відповідач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.10.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

21.04.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційний центр “Зевс” (надалі –позивач, постачальник) та Приватним підприємством “Компанія “АРТ-БІЗ” (надалі –відповідач, покупець) укладено договір поставки №135.

Відповідно до п.1.1 цього договору, постачальник зобов”язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов”язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до умов п.2.2 договору, товар повинен відповідати вимогам ДОСТів, МРТУ та його якість повинна підтверджуватися сертифікатами якості та іншими документами у відповідності до чинного законодавства.

Загальна сума цього договору складається з сум вартості товару, вказаних в накладних (п.4.1 договору).

Порядок розрахунків встановлюється п.5.1 договору, а саме, покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. При наявності простроченого боргу покупця за раніше прийнятий товар, постачання нової партії товару постачальником може бути призупинено до моменту повного розрахунку за попередньо поставлений товар. У цьому випадку постачальник звільняється від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов”язань.

23.04.2009 року та 06.05.2009 року відповідач отримав товар від позивача, що підтверджується видатковими накладними від 23.04.2009 року №РНРВЗ –092829 та від 06.05.2009 року №РНРВЗ –095173.

Факт отримання відповідного товару підтверджується підписами представника відповідача у вказаних видаткових накладних, скріпленими печаткою відповідача.

Виконуючи свої зобов”язання, відповідно до умов договору, позивачем було поставлено покупцю (передано у власність останнього) товар на загальну суму 5 440,17 грн., що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними.

Однак, відповідачем, всупереч взятим на себе зобов”язанням, здійснено часткову проплату за переданий у власність покупцю товар у розмірі 2 000,00 грн.

Таким чином, станом на день звернення з позовом сума основного боргу відповідача перед позивачем, відповідно до розрахунку, становить 3 440,17 грн.

Згідно п.8.1. договору, за порушення строків розрахунків, передбачених цим договором, покупець виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочення строку розрахунків.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” №543/96-ВР, розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, на думку позивача, розмір пені є тотожним добутку суми основного боргу на ставку пені, зменшену до розміру подвійної ставки Національного банку України і на кількість днів, протягом яких вона нараховувалася. Визначений позивачем у такий спосіб розмір пені становить 258,08 грн.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач зобов”язаний сплатити на користь позивача 3% річних від суми боргу у розмірі 32,78 грн. та інфляційні втрати у розмірі 70,80 грн.

У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, докази, що підтверджують сплату заборгованості, не подав.

На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від сплати заборгованості.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, станом на день подання позовної заяви, становить 3 801,83 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позовну заяву не представив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний центр “Зевс” (м.Львів) до Приватного підприємства “Компанія “АРТ-БІЗ” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 3 801,83 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №3875 від 13.08.2009 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та №3880 від 13.08.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Приватного підприємства “Компанія “АРТ-БІЗ” (79000, м.Львів, вул.Трильовського,29-А, код ЄДРПОУ 35897653, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний центр “Зевс” (79007, м.Львів, вул.Патона,2/4А, р/р 26009302416088 в ЗБФ Відділ “Промінветбанку м.Львів”, МФО 325633, код ЄДРПОУ 20814012) – 3 801 (три тисячі вісімсот одну) грн. 83 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 (триста двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний центр “Зевс” (79007, м.Львів, вул.Патона,2/4А, р/р 26009302416088 в ЗБФ Відділ “Промінветбанку м.Львів”, МФО 325633, код ЄДРПОУ 20814012) Державного бюджету України (№ рахунку 31119095700006, МФО 825014, код ЄДПОУ одержувача 22389406, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, одержувач УДК у Личаківському районі м.Львова) - 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. –недоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя