Рішення № 6517287, 09.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.09                                                                                           Справа№ 25/214

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвек.Ветеринарні препарати, кормові добавки” (м.Запоріжжя)

до відповідача:Приватного підприємства “Флора-С” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 167 047,62 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Не з”явився

від відповідача :Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвек.Ветеринарні препарати, кормові добавки” (м.Запоріжжя) до Приватного підприємства “Флора-С” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 167 047,62 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.08.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 26.08.2009 року. Ухвалою від 26.08.2009 року розгляд справи відкладено до 02.09.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 02.09.2009 року розгляд справи відкладено до 05.10.2009 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 05.10.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2009 року, за клопотанням сторін для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2009 року, про відкладення від 26.08.2009 року, від 02.09.2009 року, про оголошення перерви від 05.10.2009 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

01.09.2009 року за вх.№2-9 від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

07.09.2009 року за вх.№18039 позивач подав нормативне та документальне обгрунтування розрахунки суми боргу, стягнення якої є предметом позову, згідно якого позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 130 077,72 грн., пеня –7 84298 грн., штраф –28 258,54 грн., 3% річних –429,76 грн., інфляційні нарахування –438,62 грн.

05.10.2009 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просить суд провадження у справі в частині стягнення 10 002,00 грн. основного боргу припинити, стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 120 075,72 грн., пеню в розмірі 19 505,05 грн., 3% річних –1 068,78 грн., штрафу 28 258,44 грн., інфляційні нарахування в ромірі –438,62 грн., а також сдові витрати.

09.10.2009 року за вх.№8-10 від позивача надійшла телеграма з клопотанням про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви, хоча в судове засідання не з”явився, надіслав телеграму про розгляд справи з-за його відсутності.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.08.2009 року, про відкладення від 26.08.2009 року, від 02.09.2009 року, про оголошення перерви від 05.10.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив.

26.08.2009 року за вх.№17449 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

02.09.2009 року за вх.№17840 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відкласти розгляд справи з метою укладення мирової угоди між сторонами.

В судовому засіданні 05.10.2009 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Позов розглянуто у відсутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 09.10.2009 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвек.Ветеринарні препарати, кормові добавки” (надалі –позивач) та Приватним підприємством “Флора-С” (надалі –відповідач) укладено договір поставки №160/10/08/К (надалі –договір), за яким позивач бере на себе зобов”язання поставити відповідачу кормові добавки (премікси, концентрати, вітаміни, амінокислоти, ензими тощо), ветеринарні припарати і ветеринарні інструменти (надалі –товар).

Відповідно до п.3.1. договору, відповідач повинен був оплатити отриманий товар протягом 20 календарних днів з дати отримання товару.

Відповідно до умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 180 228,30 грн., що підтверджується відміткою про отримання товару уповноваженого представника відповідача у видатковій накладній №ВЕТ-2504 від 01.06.2009 року.

За твердженням позивача, відповідач частково погасив заборгованість, перерахувавши грошові кошти на рахунок позивача в розмірі 50 150,58 грн., однак, в повному обсязі оплата товару за договором станом на момент звернення з позовом не здійснена.

Отже, за підрахунком позивача, заборгованість відповідача за поставлений товар перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвек.Ветеринарні препарати, кормові добавки” складає 130 077,72 грн.

10.03.2009 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої були внесені зміни пп.1.2, 4.3 договору.

Відповідно до п.4.3. договору, за прострочення оплати за поставлений товар відповідач повинен сплатити одноразовий штраф в розмірі 20% від несплаченої в срок суми та пеню в розмірі 0,15% від несплаченої в установлений строк суми платежу за кожний день прострочення оплати. З урахуванням п.4.3. договору, штраф за прострочення оплати поставленого товару складає 28 258,54 грн., пеня в цілому складає 7 842,98 грн.

07.09.2009 року за вх.№18039 позивач подав нормативне та документальне обгрунтування розрахунки суми боргу, стягнення якої є предметом позову, згідно якого позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 130 077,72 грн., пеня –7 84298 грн., штраф –28 258,54 грн., 3% річних –429,76 грн., інфляційні нарахування –438,62 грн.

05.10.2009 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просить суд провадження у справі в частині стягнення 10 002,00 грн. основного боргу припинити, стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 120 075,72 грн., пеню в розмірі 19 505,05 грн., 3% річних –1 068,78 грн., штрафу 28 258,44 грн., інфляційні нарахування в ромірі –438,62 грн., а також судові витрати.

Отже, за підрахунком позивача, загальна сума заборгованості, що підлягає сплаті відповідачем, становить 169 346,61 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач подав докази часткового погашення боргу, представив відзив, в якому частково визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 145 677,72 грн., явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та визнаних відповідачем, сума боргу становить –169 346,61 грн.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем не виконані, а також, що відповідач визнав борг у сумі 145 677,72 грн., у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення” суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвек.Ветеринарні препарати, кормові добавки” (м.Запоріжжя) до Приватного підприємства “Флора-С” (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 169 346,61 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

В частині стягнення основного боргу в розмірі 10 002,00 грн. провадження слід припинити.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1279 від 31.07.2009 року на суму 1 670,48 грн. та №1727 від 30.09.2009 року на суму 123,01 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №1278 від 31.07.2009 року на суму 118,00 грн. та №1484 від 28.08.2009 року на суму 118,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, ст.1 Лісового кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Приватного підприємства “Флора-С” (79005, м.Львів, вул.Романчука,6/1, поштова адреса: 79031, м.Львів, вул.Хуторівка,4б, офіс С-4, код ЄДРПОУ 32327249, п/р 2600000184001 в ЛФ АБ “Київська Русь”, МФО 385543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвек. Ветеринарні препарати, кормові добавки”(69050, м.Запоріжжя, вул.Складська,6; код ЄДРПОУ 34268050, п/р 26001102575001 у Відділенні “Запорізьке” ЗАТ “Альфа-Банк”, МФО 300346) –борг у сумі 169 346 (сто шістдесят дев”ять триста сорок шість) грн. 61 коп., 1 693 (одну тисячу шістсот дев”яносто три) грн. 46 коп. –сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення основного боргу в розмірі 10 002,00 грн. провадження –припинити.

4.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя