Рішення № 6517285, 13.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.09                                                                                           Справа№ 25/223

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Західінкомбанк” в особі Львівської філії комерційного банку (м.Львів)

до відповідача:Дочірнього підприємства “Єврогурт” Товариства з обмеженою відповідальністю “УРС” (м.Львів)

про :стягнення заборгованості в сумі 637 442,68 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак Представники:

від позивача:Гула М.М.-представник, довіреність від 30.07.2009 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Західінкомбанк” в особі Львівської філії комерційного банку (м.Львів) до Дочірнього підприємства “УРС” Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврогурт” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 637 442,68 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.08.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 03.09.2009 року. Ухвалою від 03.09.2009 року розгляд справи відкладено до 07.10.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 07.10.2009 року розгляд справи відкладено до 13.10.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.08.2009 року, про відкладення від 03.09.2009 року, від 07.10.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.08.2009 року, про відкладення від 03.09.2009 року, від 07.10.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №4678313 від 01.09.2009 року, №4701420 від 11.09.2009 року, №4797002 від 12.10.2009 року.

Відповідач проти позову у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, відзив на позов не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Позов розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.10.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

31.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Західінкомбанк” в особі Львівської філії комерційного банку (надалі –позивач, кредитор) та Дочірнім підприємством “Єврогурт” Товариства з обмеженою відповідальністю “УРС” (надалі –відповідач, позичальник) укладено кредитний договір №2, згідно якого позичальнику надано довгостроковий кредит для поповнення обігових коштів у розмірі 4 000 000,00 грн. із сплатою 19% річних, згідно додатку №3 до кредитного договору 26% річних, з терміном користування кредитними коштами до 25.01.2011 року.

В забезпечення належного виконання зобов”язань, що виникли з кредитного договору №2 від 31.01.2008 року, іпотекодавцем передано в іпотеку за договором від 31.01.2008 року майно, зокрема, нежитлову будівлю загальною площею 848,7 кв.м., розташовану за адресою: м.Львів, вул.Каховська,34.

Відповідно до відомостей, викладених у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” від 25.01.2008 року, вартість предмета іпотеки становить 360 852,00 грн.

Ринкова вартість, згідно висновку експерта, становить 7 708 320,00 грн.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на нежитлову будівлю, виданого 20.07.2007 року виконавчим комітетом Львівської міської ради та зареєстрованого 10.08.2007 року у БТІ і за реєстровим №98823.

За твердженням позивача, визначеного в кредитному договорі зобов”язання по сплаті відсотків позичальник не виконав.

06.04.2009 року позивачем направлена письмова претензія №148 до відповідача на суму 261 270,18 грн.

Як стверджує позивач, дана претензія позичальником визнана повністю і у відповіді від 28.05.2009 року гарантовано погашення заборгованості до 30.06.2009 року.

Станом на 30.06.2009 року і на момент звернення з позовом позичальник не виконав зобов”язання по погашенню заборгованості по відсоткам.

Тому, на думку кредитора, Дочірнє підприємство “Єврогурт” Товариства з обмеженою відповідальністю “УРС” порушило умови кредитного договору №2 від 31.01.2008 року, а саме, порушило п.3.2.4. кредитного договору щодо сплати відсотків, оскільки сума несплачених відсотків станом на 04.08.2009 року складає 604 054,80 грн., а також пункт 3.2.7 кредитного договору, згідно якого пеня за несвоєчасну сплату відсотків станом на 04.08.2009 року становить 33 387,88 грн.

Отже, за підрахунком позивача, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з позичальника, складає 637 442,68 грн.

Крім того, факт виникнення заборгованості підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.08.2009 року на суму боргу в розмірі 604 054,80 грн.

У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема –сплата неустойки (пеня, штраф).

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, відзив на позов не представив, проти позовних вимог у встановленному чинним законодавством України порядку не заперечив, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог з урахуванням уточненя розміру позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив і не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Західінкомбанк” в особі Львівської філії комерційного банку (м.Львів) до Дочірнього підприємства “Урс” Товариства з обмеженою відповідальністю “Єврогурт” (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 637 442,68 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню з урахуванням уточнення позовних вимог.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №141 від 21.08.2009 року на суму 6 374,43 грн про сплату державного мита та №142 від 21.08.2009 року на суму 315,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Дочірнього підприємства “Єврогурт” Товариства з обмеженою відповідальністю “УРС” (79000, м.Львів, вул.Каховська,34, код ЄДРПОУ 20826400, р/р 26008000241001 в ЛФ ВАТ КБ “Надра”, МФО 325978) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Західінкомбанк” в особі Львівської філії комерційного банку (79007, м.Львів, вул.Шолом Алейхема,11, код ЄДРПОУ 26526610, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) – 637 442 (шістсот тридцять сім чотириста сорок дві) грн. 68 коп. –боргу, 6 374 (шість тисяч триста сімдесят чотири) грн. 43 коп. –сплаченого держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя