Рішення № 6516967, 21.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.09                                                                                           Справа№ 9/187

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго”, м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мільйонер», с.Суховоля, Бродівського району Львівської області,

Про стягнення 5858,59грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Горбунова О.Л. - представник,

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді - не поступало.

Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго”, м. Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мільйонер», с. Суховоля Бродівського району Львівської області, про стягнення 5858,59 грн., в т.ч. 5850 грн. 67 коп. основного боргу, 7 грн. 92 коп. пені та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2009р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 06.10.2009р., про що сторони були належним чином під розписку повідомлені про день, час та місце розгляду справи: Позивач –18.09.09р. рекомендованою кореспонденцією № 4734060, Відповідач: 18.09.09р. рекомендованою поштою за № 4734051, (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень - в матеріалах справи).

Позивач в судове засідання, яке відбулося, 06.10.2009р. з»явився, позовні вимоги підтримав, подав документи, які вимагалися судом. В зв»язку із неприбуттям відповідача у судове засідання без поважних причин, розгляд справи відкладено на 20.10.2009р. на 9 год.30 хв.

20.10.2009р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом.

Відповідач, повторно, без поважних причин, в судове засідання повноважного представника не направив, відзиву на позов не надіслав, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, під розписку, 18.09.09р. рекомендованою поштою за № 4734051, повторно, в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Головою ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України –за наявними у справі матеріалами.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію, йому присвоєно ідентифікаційний код 00131587, дата державної реєстрації: 18 грудня 1998 року, знаходиться за адресою: 79026, місто Львів, вул. Козельницька, 3, що підтверджується Статутом ВАТ «Львівобленерго»(нова редакція), довідкою Головного управління статистики у Львівській області від 17.03.06р. № 610/20 , довідкою з ЄДР.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мільйонер»є юридичною особою, знаходиться за адресою: село Суховоля, Бродівського району, Львівської області, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32891313, що підтверджується матеріалами справи.

Між позивачем (ВАТ "Львівобленерго") та відповідачем (Товариство з обмеженою відповідальністю «Мільйонер») 13.10.2006 року був укладений Договір № 00398 про постачання електричної енергії.

Договір складено у письмовій формі, підписано представниками двох сторін, їх підписи засвідчені печатками двох сторін, що відповідає вимогам статті 207 ЦК України і є правомірним правочином в силу статті 204 ЦК України.

Предметом цього договору є продаж постачальником електричної енергії споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку № 6 «Однолінійна схема»(п. 1. договору).

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що Додатки до цього договору №№ 1- 4, № 6, № 7б, №№ 9 - 11, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної енергії є невід»ємними частинами цього договору.          

Пунктом 9.4. договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006 року. Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Абзацом другим п. 9.4. передбачено про розірвання договору і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством.

Станом на 01.08.2009р. згідно розрахунку боргу по електроенергії, відповідач (ТзОВ «Мільйонер») має борг перед відповідачем (ВАТ «Обленерго») по електроенергії, який становить 5850 грн. 67 коп., що підтверджується довідками, які надані Бродівською РЕМ та підписані начальником цього підрозділу Я.В.Білинським.

Порядок розрахунків (додаток № 2 до Договору №00398 від 13.10.2006р.) передбачає (п.6), що Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються Постачальником електричної енергії та надаються споживачу.

Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідачем не надано доказів оплати заборгованості за постачання електричної енергії Позивачу, чим порушено умови Договору про постачання електричної енергії № 00398, який був укладений між позивачем та відповідачем 13.10.2006 року.

Тобто, станом на час розгляду даної справи, договір про постачання електричної енергії № 00398 від 13.10.2006 року не розірвано і, як підтверджується матеріалами справи, відповідач щодо цього договору від 13.10.2009 року за № 00398 - вимоги про розірвання - не ставив, доказів про розірвання договору про постачання електричної енергії № 00398 від 13.10.2009 року сторонами не надано.

          При постановленні рішення суд виходив з наступного.

          Правовідносини, що виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р. (надалі –Правила). Правила розроблені та затверджені на виконання вимог ст. 12 Закону України „Про електроенергетику”.

          Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що споживач енергії зобов’язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Частиною 4 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення ... правил користування електричною енергією.

          Згідно з положеннями п. 1.6, 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (надалі –Правила) договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

          Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

          Відповідно до п. 6.1 Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Як передбачено вимогами п.п. 6.43. ПКЕЕ в редакції постанови НКРЕ № 1497 від 22.11.2006р., у разі неоплати нарахованих сум у визначений строк, електропостачальна організація подає позов до суду про стягнення із споживача нарахованої суми у примусовому порядку.

Статтею 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», передбачено, що дата внесення запису до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації є датою державної реєстрації суб»єкта господарювання (підприємця, юридичної особи).

Місцезнаходженням суб»єкта господарювання є місце проживання (житловий будинок, квартира, інше приміщення) зазначене суб»єктом господарювання у документах наданих для проведення державної реєстрації та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно довідки ЄДРПОУ № 850, як зазначено вище, місцезнаходження Відповідача: с. Суховоля, Бродівський район, Львівська область.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

          Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

          Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

          Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

          потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

          сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

          у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

          Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

          Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

          Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

          Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 7 грн. 92 коп., яка нарахована відповідно до п. 4.2.1. договору про постачання електричної енергії № 00398 від 13.10.2006р., за 19 днів прострочення платежу, від суми боргу 694,50 грн. (розрахунок пені - в матеріалах справи).

В судовому засіданні встановлено, що пеня нарахована відповідно до п. 4.2.1 до договору, Закону України № 543/96 –ВР від 22.11.1996р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002року №292-111), з дотриманням вимог частини 6 статті 232, частини 2 статті 343 ГК України.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є нормативно і документально обґрунтованими, відповідачем не спростованими і не оплаченими, підлягають до задоволення.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1, 2, 4-3 - 4-7, 12, 15, 18, 22, 32 - 34, 43, 44-49, 69, 75, 77, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мільйонер»(п. і. 80652, село Суховоля, Бродівського району, Львівської області, код ЄДРПОУ 32891313) на користь Відкритого акціонерного товариства "Львівобленерго" (п. і. 79026, місто Львів, вулиця Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 5850 грн. 67 коп. основного боргу, 7 грн. 92 коп. пені, 102 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116-117 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.С.Данко

Рішення прийнято, оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, підписано та проголошено 20.10.2009р. Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 –93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя