Рішення № 6516915, 13.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.09                                                                                           Справа№ 11/178

За позовом: Військового прокурора в інтересах держави –Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони „Львівського заводу збірних конструкцій”, м.Львів

До  відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь”, м.Львів

Про стягнення заборгованості в розмірі 4754,63грн.

Представники:

Від прокуратури –Покора - військ. прок. посвідчення № 22

Від позивача - не з’явився

Від відповідача  - не з’явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Військовим прокурором в інтересах держави –Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони „Львівського заводу збірних конструкцій” про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь”  4754,63грн. боргу.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.         

Ухвалою господарського суду від 23.09.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.10.2009року.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. На вимогу ухвали господарського суду відповідачем представлено відзив на позовну заяву від 12.10.2009року відповідно до якого відповідач визнає суму основної заборгованості, що складає 4272,28грн., та просить суд відмовити у стягненні пені в розмірі 482,35грн., оскільки зволікання в оплаті було не з вини підприємства відповідача.

Позивач позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторони, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

18.06.2008року між ДП МОУ „ЛЗЗК” та ТзОВ „Буддеталь” було укладено договір  купівлі-продажу № 18/06, відповідно до якого позивач зобов’язався виготовити та передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору.

Згідно п.2.1 договору товар відвантажується позивачем відповідачу за договірними цінами, зазначеними на кожний вид номенклатури в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.3 договору загальна сума договору складає загальну вартість встановленого товару, яка зазначена в специфіках та видаткових накладних, які виставлені позивачем до оплати відповідачу по даному договору складає 300000,00грн.

Відповідно до п.5.1 договору оплата товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Відповідач оплачує вартість товару на умовах попередньої оплати на підставі виставлених рахунків протягом 5 банківських днів з дня його виставлення.

Відповідно до п.7.4 договору вищезазначений договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.200року.

Крім цього. 05.01.2009року сторони уклали договір купівлі-продажу № 21 на аналогічних умовах, що передбачені договором купівлі-продажу від 18.06.2008року № 18/06 за винятком загальної суми договору, що складає 500000грн. і терміну його дії, який встановлений до 31.12.2009року.

На підставі вищезазначених договорів позивач виготовляв і передавав відповідачу товар, що підтверджено відповідними специфікаціями, копії яких долучено до матеріалів справи.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати на момент подання позову за ним числиться заборгованість в розмірі 4272,28грн.

Відповідач дану суму визнає, пояснюючи зволікання в оплаті неможливістю вільного користування власними коштами.

Крім цього, позивачем нараховано 482,35грн.пені на підставі 6.2 договору.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

У відповідності до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади»до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до вимог п. 1 «Положення про Міністерство внутрішніх справ України», затвердженого Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року № 1138 Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади. Являється головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих об'єктів.

Вимогами ст. ст. 1, 5, 7 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» визначено, що внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Внутрішні війська будуються на засадах централізованого керівництва, єдиноначальності, підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України, складаються із з'єднань, військових частин по охороні важливих державних об'єктів.

У відповідності до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1752/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до вимог п. 1 "Положення про Міністерство внутрішніх справ України", затвердженого Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року № 1138 Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади. Являється головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих об'єктів.

Вимогами ст. ст. 1, 5, 7 Закону України "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" визначено, що внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю. Внутрішні війська будуються на засадах централізованого керівництва, єдиноначальності, підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України, складаються із з'єднань, військових частин по охороні важливих державних об'єктів.

Із врахуванням вищенаведених вимог чинного законодавства Державне підприємство Міністерства оборони „Львівський завод збірних конструкцій” є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади –Міністерства оборони України. Майно ДП МОУ „ЛЗЗК” є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Спори, які виникають внаслідок несвоєчасного надходження до Державного бюджету України коштів від здійснення військовими частинами господарської діяльності порушують економічні інтереси держави, що у відповідності до вищенаведених вимог чинного законодавства покладає на прокуратуру України представництво інтересів держави в суді.

Військовий прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави – Міністерства оборони України в особі Державного підприємства Міністерства оборони „Львівського заводу збірних конструкцій про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь” 4754,63грн. заборгованості, що виникла у останнього внаслідок невиконання договірних зобов’язань по оплаті отриманого товару згідно договорів купівлі-продажу № 18/06 від 18.06.2008року та № 21 від 05.01.2009року.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 ГКУ визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст.525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання. Зазначені правовідносини підпадають під дію ст. 530 ЦК України, оскільки в Договорі встановлено строки виконання сторонами своїх зобов”язань. Договором чітко встановлений строк, що відповідає певній події у часі, для настання для відповідача обов”язку виконання умов Договору щодо оплати.

Однак, в порушення умов договору на момент подання позову за відповідачем числиться заборгованість в розмірі 4272,28грн.

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач –ДП МОУ „ЛЗЗК”  здійснив поставку товару, а ТзОВ „Буддеталь” зобов’язався провести оплату у визначений договором строк.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості.

Щодо нарахованої позивачем пені, то суд задовольняє дану вимогу частково.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно п. 6.2. договору покупець за порушення терміну оплати сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день протермінування від вартості неоплаченого товару та 10% річних від простроченої суми неоплати.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи із положень ч.4 ст.231 ГК України законом може бути обмежено розмір штрафних санкцій.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року за №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1).

Разом із тим ст.3 зазначеного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги той факт, що розмір пені передбачений договором, у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд вважає доцільним її зменшення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України:

-          у разі якщо належні до сплаті штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

-          Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з врахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Це положення доповнюється також і змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення та положенням п.3 ст. 83 ГПК України, згідно якого господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

В даному випадку відповідачем наведені суттєві аргументи відсутності його вини в невчасному виконанні зобов’язання, та представлено ряд доказів в їх підтвердження.

Стаття 614 ЦК України визначає, що особа, яка порушила зобов’язання. Несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вина є неодмінною умовою відповідальності за порушення зобов’язання, якщо інакше не встановлено договором, або законом.

З огляду на викладене, суд вважає доцільним зменшення нарахованої позивачем пені на 70%., що складає 144,65грн.

Судові витрати покласти на відповідача,  пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь”, м.Львів, вул. Шевченка, 80 (код ЄДРПОУ 13815577) на користь Державного підприємства Міністерства оборони „Львівського заводу збірних конструкцій”, м.Львів, вул. Городоцька, 222 (код ЄДРПОУ 08006864) 4272,28грн. основного боргу та 144,65грн. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Буддеталь”, м.Львів, вул. Шевченка, 80 (код ЄДРПОУ 13815577) в доход державного бюджету 95,00грн. держмита та 219,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В рештій частині позову відмовити.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України

Суддя