Рішення № 6516914, 13.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.09                                                                                           Справа№ 11/180

За позовом: Приватного підприємства „О.L.КАR Фарм-Сервіс”, м.Шаргород, Вінницької області

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Віта-Фарм”, м.Борислав Львівської області

Про стягнення 1521,09грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Суть позову: Розглядається справа за позовом Приватного підприємства „О.L.КАR Фарм-Сервіс” про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Віта-Фарм” 1521,09грн боргу.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.10.2009року.

Представник сторін в судове засідання не з’явилися, причини неявки не повідомили, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: 27.04.2009року позивачем було відвантажено відповідачу товар (лікарські препарати, засоби гігієни, санітарії та предмети догляду за хворими) на загальну суму 1521,09грн., що підтверджується видатковою накладною № РФ-0022425, підписаною представниками обох сторін та скріпленою мокрою печаткою.

Термін оплати встановлено до 12.04.2009року, що зазначено у вищезазначеній накладній.

З огляду на те, що строк оплати пройшов, а вартість поставленого товару відповідачем не оплачена, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Позивачем поставлено товар відповідачу на підставі видаткової накладної № РФ-0022425 від 27.04.2009року на суму 1521,09грн.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень ст. ст. 638,639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Таким чином між Позивачем та відповідачем було укладено усну угоду, згідно якої позивач здійснив поставку товару.

Дані правовідносини за своєю суттю є разовим договором поставки, оскільки однією із сторін угоди виступає постачальник (продавець), другою –отримувач (покупець); Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Укладення разового договору поставки підтверджується видатковою накладною № РФ - 00224425 від 27.04.2009року.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦКУ. Моментом виконання обов”язку продавця передати товар покупцеві є видаткова накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 ЦК України покладає на покупця обов”язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару. Ціна товару вказана у видатковій накладній і становить 1521,09грн.

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких Приватне підприємство „О.L.КАR Фарм-Сервіс” виконало постачання товару, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Віта-фарм” зобов’язалось провести оплату. При чому, строк оплати вказаний у накладній до 12.05.2009року.

Відповідно до ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов’язання недопустима.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення із відповідача 1521,09грн. боргу.

Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

           Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Віта-Фарм”, вул. 600-річчя Борислава, 14, м.Борислав Львівської області (код ЄДРПОУ 30441525) на користь Приватного підприємства „О.L.КАR Фарм-Сервіс”, вул. Фрунзе, 16, м.Шаргород, Вінницької області (код ЄДРПОУ 13334866) 1521,09грн. основного боргу, 102,00грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

за позовною заявою Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів

до відповідача фізичної особи-підприємця Фенич Ганни Петрівни, смт.Щирець

про стягнення штрафу та пені в розмірі 3 980, 00 грн.                                                   

Суддя Т.Костів

при секретарі Ю.Качур

Представники

Від позивача: Оленюк С.Л. - представник (довіреність № 13/08-1470 від 18.09.2008р.)

Від відповідача : не з'явився

Суть спору: Позов заявлено Львівським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, м.Львів до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет", м.Львів про стягення 300, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.08.2009р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 15.09.2009 р. Цією ж ухвалою зобов'язано сторони долучити ряд документів необхідних для вирішення спору. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 15.09.2009 року та від 24.09.2009 року.

Представнику позивача роз’яснювались його права згідно ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.03.2009 року № 12 за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції та відповідача накладено штраф у розмірі 2 000, 00 грн., які останній мав сплатити в період з 18.03.2009р. по 18.05.2009р.. Однак, відповідач штраф не сплатив, відтак, позивач нарахував йому пеню в розмірі 1 980, 00 грн. Просить позов задоволити.

В судові засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, докази погашення заборгованості не долучив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу при відсутності представників відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

Рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.03.2009 року № 12 визнано, що фізична особа-підприємець Фенич Ганна Петрівна вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які передбачені пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені строки. Крім того, за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на відповідача накладено штраф у розмірі 2 000, 00 грн.

Рішення № 16 та повідомлення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.03.2009 року № 13/05-330 отримані відповідачем 17.03.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1850000. Таким чином, відповідач, згідно з нормами Закону, повинен був сплатити штраф у двомісячний термін, тобто, до 18.05.2009 року.

Проте, відповідач у встановлений строк не сплатив штраф, не надіслав документів, що підтверджують сплату штрафу. Рішення про накладення на відповідача штрафу відповідачем не оскаржувалось, із заявами про відстрочення чи розстрочення сплати штрафу відповідач до позивача не звертався. За таких обставин, у зв'язку з простроченням сплати штрафу, позивач, починаючи з 19.05.2009 року нараховував відповідачу пеню, яка станом на 23.07.2009 року, склала 1 980, 00 грн.

Відповідно до п.2 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно зі ст.56 Закону, рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

У відповідності до п.2 ст.62 Закону перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, який обчислюється роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку. Строк, який обчислюється місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, який обчислюється місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але, коли в цей строк необхідно було вчинити дію в Антимонопольному комітеті України чи його територіальному відділенні, строк закінчується в момент закінчення робочого дня.

Доказів, щодо існування підстав, які б звільняли відповідача від сплати накладеного позивачем штрафу суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги обгрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Оскільки спір виник та розглядається з вини відповідача, судові витрати слід покласти на відповідача, згідно зі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 35, 43, 49, 75, 82, 84, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Фенич Ганни Петрівни (81100, Львівська область, м.Пустомити, ву.Д.Дяченко, 4/12, ідентифікаційний код 20017403643) в дохід Державного бюджету України 2 000, 00 грн. штрафу, 1 980, 00 грн. пені, 102, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя