Ухвала суду № 65169005, 06.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року справа №805/2847/16-а

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

секретар - Челахова О.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_2, довіреність № 10 від 03.01.2017 р.,

представника відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 805/2847/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2016 року № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 502 985,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 251 493,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2016 року Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» (далі позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2016 року № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 502 985,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 251 493,00 грн. (а.с.4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року адміністративний позов задоволений, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 14 квітня 2016 року № НОМЕР_1 (а.с.158-161).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не повно зясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору. Зазначає, що податковим органом після проведеного аналізу постачальників та номенклатури придбаної продукції, встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів по ланцюгу: контрагенти-постачальники за період 2016 року. Посилається на те, що податковий кредит сформований за рахунок підприємств ризикової категорії, що задіяні у формуванні схемного податкового кредиту (а.с.165-166).

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання представник відповідача не зявився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, з клопотанням про участь у розгляді справи не звертався.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 00191129, вул. Левченка, буд.1, м. Маріуполь Донецька область, 87504), зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 30 грудня 1996 року за № 1 274 120 0000 000679, перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (а.с.59).

Відповідач, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, є субєктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання, сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2016 року.

На підставі цієї перевірки складено довідку (акт) від 21 березня 2016 року №121/28-03-40/00191129, якою встановлені порушення вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 502 985,20 грн. за січень 2016 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд-Компані»; пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 502 985,20 грн. та завищення суми від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 502 985,20 грн. (8-15).

До довідки (акту) перевірки платником податків до контролюючого органу надані заперечення від 04 квітня 2016 року №04/332, за результатами розгляду яких податковим органом висновок акту перевірки залишено без змін, що підтверджується відповіддю податкового органу від 11 квітня 2016 року № 3637/10-28-03-40 (а.с.16-24).

На підставі зазначеної довідки (акту) сформовано спірне податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2016 року № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 502 985,00 грн., у т.ч. штрафні санкції у сумі 251 493,00 грн. (а.с.25).

Платник податків скористувався своїм правом на позасудове врегулювання спірних правовідносин та оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду цієї скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 04 серпня 2016 року № 16848/6/99-99-11-01-00-25, яким залишено без змін рішення податкового органу від 18 травня 2016 року № 11081/10/28-10-10-4-33, а скаргу позивача без задоволення.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість, що регулюється нормами Конституції України та Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

За приписами підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Як вбачається зі змісту довідки (акту) перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало те, що перевіркою не встановлено факт реального здійснення господарських операцій товариством з придбання товарів у його контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайд-Компані», податковий кредит сформовано за рахунок підприємств ризикової категорії, що задіяні у формуванні податкового кредиту.

Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що між підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд-Компані» 03 серпня 2015 року укладено договір № 1358, предметом якого є передача матеріалів(ресурсів) на умовах передбачених договором (а.с.117-121).

На виконання умов договору між сторонами підписані специфікації: №2 на отримання позивачем алюмінію вторинного АВ 87 гранульованого у кількості 140 т на суму 4 410000,00 грн.; №3 на отримання позивачем алюмінію вторинного АВ 87 гранульованого у кількості 5 т на суму 169 000,00 грн. та алюмінію вторинного АВ 87 чушкового у кількості 15 т на суму 507 000,00 грн.; №3 на отримання позивачем алюмінію вторинного АВ 87 чушкового у кількості 18 т на суму 608 400,00 грн. (а.с.122-124).

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується видатковими накладними від 17 січня 2016 року № 000000004; від 14 січня 2016 року № 000000003; від 12 січня 2016 року № 000000002; від 20 січня 2016 року № 000000005 та прибутковими ордерами, наявними у матеріалах справи (а.с.142-144).

Факт сплати грошових коштів за поставлений товар підтверджується рахунками на оплату від 14 січня 2016 року № 000000004, від 17 січня 2016 року № 000000005, від 12 січня 2016 року №000000002, від 20 січня 2016 року № 000000007 та платіжними дорученнями від 15 лютого 2016 року № НОМЕР_2, від 19 січня 2016 року №4500006590; від 12 лютого 2016 року № НОМЕР_3; від 17 лютого 2016 року №4500017398, від 04 лютого 2016 року № НОМЕР_4, які містяться в матеріалах справи (а.с.136-139, 126-129).

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 17 січня 2016 року № 17/01/2016; від 20 січня 2016 року № 20/01/2016, від 12 січня 2016 року № 12/01/2016, від 14 січня 2016 року № 14/01/2016 та актами прийму-передачі від 17 січня 2016 року № 000000004, від 20 січня 2016 року № 000000005, від 12 січня 2016 року №000000002, від 14 січня 2016 року № 000000007, які містяться в матеріалах справи (а.с.140-141, 147-150).

З метою формування податкового кредиту за вищевказаними операціями згідно Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 467754 Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд-Компані» виписано позивачу податкові накладні від 12 січня 2016 року № 2 на суму 119 700,00 грн; від 14 січня 2016 року № 3 на суму 134 510,48 грн., від 17 січня 2016 року № 5 на суму 113 290,84 грн., від 20 січня 2016 року № 6 на суму 135 483,92 грн.

Отже, з аналізу наведених первинних документів вбачається, що наявними матеріалами справи підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом за договором від 03 серпня 2015 року №1358, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту платником податків.

Також колегія суддів зазначає, що засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом вимог, викладених в пункті 5 статті 9 Закону № 996-ХІV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону № 996-ХІV, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну «первинний документ» наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, наведеними нормами Закону передбачено право переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду, сформованого із врахуванням правомірно сформованого податкового кредиту, до наступного звітного періоду до погашення такого від'ємного значення.

Колегія суддів здійснила аналіз наявних в матеріалах справи документів та погоджується з висновком суду першої інстанції про їх відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішенням.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 805/2847/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі № 805/2847/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені ОСОБА_1» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2016 року № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 502 985,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 251 493,00 грн. залишити без змін.

Ухвала постановлена 06 березня 2017 року.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06 березня 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 06 березня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дати складання її в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_3