Ухвала суду № 65168911, 02.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20153/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

02 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Епель О.В.,

Парінова А.Б.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВАКАН» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВАКАН» про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВАКАН» та просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що ним наразі оскаржується в судовому порядку наказ на проведення перевірки, що свідчить про передчасність та необґрунтованість позовних вимог податкового органу.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВАКАН» є платником податків та перебуває за основним місцем обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Наказом ГУ ДФС у м. Києві від 16.12.2016 №8050 прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІВАКАН», у зв'язку з надходженням ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2016, постановленої в рамках кримінального провадження №32016100000000095, про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІВАКАН», з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за 2014 рік.

З метою вручення копії наказу та проведення перевірки, 21.12.2016 Співробітниками ГУ ДФС у м. Києві здійснено вихід за адресою місцезнаходження ТОВ «ІВАКАН».

Однак, представником відповідача не допущено посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Враховуючи, що відповідач не допустив співробітників податкового органу до перевірки керівником Головного управління ДФС у м. Києві 22.12.2016 о 09 год.20 хв. було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №1.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з встановленої в ході судового розгляду справи наявності підстав до застосування контролюючим органом умовного адміністративного арешту майна відповідача та, як наслідок, необхідність його підтвердження.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно пп.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Поняття камеральної, документальної та фактичної перевірок розмежовані, вони мають різне призначення, підстави та порядок проведення.

Положеннями п.81.1 ст.81 Кодексу встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, документів, визначених цим положенням.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно п.94.1 ст. ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Тобто, положеннями ПК України передбачено дві обставини, за наявності яких може застосовуватися арешт майна платника податків, а саме: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення; платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 15 вересня 2014 року (№К/800/55020/13), поняття відмови від проведення перевірки і поняття відмови від допуску до проведення перевірки мають самостійний правовий зміст, а тому повинні розглядатися як нетотожні поняття. Тому є підстави вважати, що приписи пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Кодексу поширюються на випадки застосування арешту майна платника податків у разі: або відмови від проведення документальної перевірки, або недопуску посадових контролюючого органу до перевірки будь-якого виду, якщо для такої перевірки передбачено застосування процедури допуску.

Отже, арешт активів можна застосувати як у разі відмови від допуску до документальної перевірки, так і в разі відмови від допуску посадових осіб контролюючого органу до іншого виду перевірки, зокрема, фактичної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами контролюючого органу до початку проведення фактичної перевірки пред'явлено відповідачу Наказ від 16.12.2016 №8050 «Про проведення позапланової виїзної перевірки», про що було складено Акт від 21.12.2016 №616/26-15-14-01-04.

Однак, відповідач відмовив у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, про що посадовими особами позивача складено відповідний акт про відмову платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленнях на перевірку, що відповідно вимог п.81.1 ст.81 Кодексу є підставою для початку проведення такої перевірки.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що станом на час прийняття судом першої інстанції рішення по суті спору, від відповідача не надходило жодних повідомлень про оскарження в адміністративному та/або судовому порядку Наказу від 16.12.2016 №8050 «Про проведення позапланової виїзної перевірки».

Колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, посилання апелянта на те, що про обставини щодо оскарження відповідного наказу суд першої інстанції було повідомлено безпосередньо в день вирішення спору до винесення рішення по справі, оскільки ані матеріали справи, ані Інформаційна база «Діловодство спеціалізованого суду», не містять відомостей про одержання судом від ТОВ «ІВАКАН» обумовлених матеріалів.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу апелянта на приписах ч.2 ст.195 КАС України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, лише якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Вказані приписи процесуального закону спрямовані на дисциплінування учасників процесу та забезпечення добросовісного ставлення до процесуальних обов'язків, зокрема, щодо обов'язку доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

Враховуючи, що відомості щодо оскарження відповідного наказу не були подані до суду першої інстанції, а також те, що посилання на причини, що унеможливлювали надання таких відомостей до суду першої інстанції,апеляційна скарга не містить, колегія суддів вважає, що вказана обставина не може бути підставою до скасування постанови суду першої інстанції.

Крім того, сам по собі факт оскарження наказу на проведення перевірки не спростовує встановленого в ході розгляду даної справи факту недопуску відповідачем посадових осіб податкового органу до перевірки та, відповідно, викладених вище висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав та, як наслідок, необхідність підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «ІВАКАН», застосованого рішенням про арешт.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВАКАН» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 07 березня 2017 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Епель О.В.

Парінов А.Б.