Рішення № 6516805, 06.10.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.09                                                                                           Справа№ 8/72

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Габаковській Х.В.

розглянув матеріали справи за позовом: Приватного підприємства фірми „Грин”, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргрупінвест”, м.Львів

про стягнення 332’531,13 грн.

за участю представників:

від позивача: Гордієнко О.Ю. - представник

від відповідача: Шимчишин І.С. - представник

Відповідно до ст.20 ГПК України представникам сторін роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України представнику позивача та відповідача роз’яснено процесуальні права та обов’язки.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством фірми „Грин” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргрупінвест” про стягнення 332’531,13 грн. заборгованості за поставку товару (металопрокату).

Провадження у справі порушено 17.07.2009 р.

В судовому засіданні 04.08.2009 р. оголошено перерву до 06.10.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові та поясненнях, наданих у судовому засіданні, а також а також надав суду заяву про уточнення (зменшення) просить стягнути з відповідача 226’548,53 грн. Відтак позов підлягає розгляду із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача: 150’691,97 грн. - основного боргу, 20’445,12 грн. - 25% річних, 21’410,10 грн. - втрат від інфляції, 18’941,34 грн. - пені, 15’000,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, вимоги позивача заперечив повністю.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності , встановив наступне:

01 липня 2008 року між ПП фірма „Грин” (позивач) та ТОВ „Укргрупінвест” (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу металопрокату № 53, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар (металопрокат), а відповідач - прийняти товар та здійснити оплату товару на протязі 5 днів з моменту його передачі.

На підставі накладних № 4414 від 12.09.2008 р. та № 4443 від 15.09.208 р. та довіреності серії ЯНФ № 066927 від 11.09.2008 р. позивач передав у власність відповідачу металопрокат на загальну суму 157691,97 грн. ТзОВ „Укргрупінвест” здійснило оплату за отриманий товар на суму 25’000,00 грн. Проте, зазначені документи не містять посилання на договір №53 від 01.07.2008 р. як на підставу передання товару.

Заборгованість відповідача перед позивачем, за поставлену продукцію, становить 150’691,97 грн. На день розгляду справи доказів сплати вказаної суми суду не подано.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 150’691,97 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення 18’941,34 грн. - пені та 20’445,12 грн. - 25% річних, то суд зазначає наступне. Як встановлено судом, поставка товару відбулася не на підставі договору поставки, а на підставі накладних. У той же час ч.1 ст.547 ЦК України встановлює правило про обов’язкову письмову форму правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання. Оскільки поставка відбулася на підставі накладних без посилання саме на виконання договору № 53 від 01.07.2008 р., сторони не погодили конкретного розміру неустойки на випадок порушення зобов’язання, суд визнає вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 21’410,10 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Крім того, стягненню з позивача підлягає 2’453,41 грн. - 3 % річних.

Крім того, у зв’язку з невиконанням відповідачем господарських зобов’язань позивач поніс збитки у вигляді додаткових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 15’000,00 грн., що підтверджується договором про правове обслуговування № 22/09 від 23.12.2008 р. та платіжним дорученням за № 879 від 09.07.2009 р., що підтверджує оплату послуг, згідно із зазначеним договором.

Відповідно до ст.20 ГК України, кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Одним із шляхів захисту прав та інтересів даних суб’єктів є відшкодування збитків. Ст.224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, понесені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Таким чином позивачем були понесені додаткові витрати в розумінні ст.ст. 224, 225 ГК України, тому відповідно до ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України „Про адвокатуру”, дія якого поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано докази надання послуг адвокатом та фактичної оплати цих послуг, а отже заявлена до стягнення вартість надання послуг адвоката підлягає відшкодуванню в порядку ст.49 ГПК України. Однак, суд визначає, що із врахуванням складності справи стягненню підлягають витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10’000,00 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в частині 150’691,97 грн. - основного боргу, 21’410,10 грн. - втрат від інфляції, 2453,41 грн. - 3% річних та 10’000,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Судові витрати слід віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 46, 47, 49, ст.ст. 82-85, 116-117 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргрупінвест” (79031, м.Львів, вул.Стрийська, 195; р/р 260060104698 в ЗАТ „Прокредитбанк”, МФО 320984, код ЄДРПОУ № 34904580) на користь ПП фірма “Грин”, м.Львів, вул.Навроцького, 1; р/р 26009006159001 ЛРУ АТ “Індекс-банк”, МФО 325279, ЄДРПОУ 20838679) 150’691,97 грн. - основного боргу, 21’410,10 грн. - втрат від інфляції, 2’387,47 грн. - 3% річних, 10’000,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката, 1’744,90 грн. - державного мита та 242,61 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Суддя