Рішення № 65164940, 02.03.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/175/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017 Справа № 908/3432/16

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Торговельно-виробничий центр Україна (правонаступник Публічного акціонерного товариства Торговельно - виробничий центр Україна (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запорожпроект (змінило найменування з Товариство з обмеженою відповідальністю МІДАС-буд) (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 145, корпус В, квартира 37)

про стягнення 43135 грн. 34 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1 від 31.01.2017 р.

Від відповідача: ОСОБА_2, договір б/н від 20.01.2017 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з додатковою відповідальністю Торговельно-виробничий центр Україна (правонаступник Публічного акціонерного товариства Торговельно - виробничий центр Україна, м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорожпроект (змінило найменування з Товариство з обмеженою відповідальністю МІДАС-буд), м. Запоріжжя, про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 23169 грн. 44 коп., 1750 грн. 18 коп. 3% річних, 18215 грн. 72 коп. інфляційних збитків.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2016 р., справу № 908/3432/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 26.12.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3432/16, присвоєно справі номер провадження 27/175/16 та призначено судове засідання на 01.02.2017 р.

У судовому засіданні 01.02.2017 р. оголошувалася перерва до 21.02.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та обєктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 21.02.2017 р., згідно з письмовою заявою позивача, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 10.03.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, обєктивного розгляду спору, розгляд справи відкладений на 02.03.2017 р.

У судовому засіданні 02.03.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 525, 526, 610-612, 615, 625, 629, 653, 846, 849, 1212, 1213 ЦК України, ст. 175 ГК України просить позов задовольнити. Позов мотивований слідуючими обставинами. 17.09.2013 р. між сторонами в справі було укладено договір на виконання проектних робіт № 240в, на виконання якого позивач (замовник) перерахував відповідачу (підряднику) попередню оплату в розмірі 23169,44 грн. та надав підряднику вихідні дані щодо обєкта. Строк виконання робіт складає 30 робочих днів. Робота в строк виконана не була. Листом-вимогою від 05.06.2014 р. позивач повідомив відповідача, що в звязку з невиконанням робіт у строк, дані роботи вже є неактуальними, просив повернути грошові кошти в розмірі 23169,44 грн. Супровідним листом від 16.10.2014 р. відповідач направив позивачу, зокрема, акт приймання-передачі проектних робіт № 392 від 16.10.2014 р., акт приймання-передачі проектної документації, а також рахунок на оплату № 386. Отримавши відмову від позивача щодо здійснення ним оплати за рахунком, ТОВ «Запорожпроект» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за договором № 240в у розмірі 23169,45 грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 р. у справі № 908/5733/14 було встановлено, що ТОВ «МІДАС-буд» (змінило найменування на ТОВ «Запорожпроект») не виконало в передбачений договором № 240в строк зобовязання, у звязку з чим ПуАТ «ТВЦ «Україна» листом від 05.06.2014 р. правомірно відмовилось від цього договору. Таким чином, з моменту отримання відповідачем листа від 05.06.2014 р. про відмову від договору № 240в, цей договір є припиненим. Враховуючи наведене, передплата в сумі 23169,44 грн., сплачена на виконання п. 3.4 припиненого договору фактично на даний час є майном, яке відповідач набув без достатньої правової підстави. Відповідач володіє грошовими коштами в сумі 23169,44 грн. без достатньої правової підстави, згідно зі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України зобовязаний повернути їх позивачу. Позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував 1750 грн. 18 коп. 3% річних, 18215 грн. 72 коп. інфляційних збитків.

Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечив, зазначивши у письмовому відзиві, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України, у т.ч. й щодо зобовязання повернути майно. Подальше припинення договору шляхом його розірвання не свідчить про те, що відпала підстава здійснення вказаної вище попередньої оплати. Саме по собі розірвання договору не може бути підставою для застосування ст. 1212 ЦК України, так як за загальним правилом сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ним за зобовязанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 653 ЦК України). Вважає, що оскільки в стягненні основної суми має бути відмовлено, то не підлягають задоволенню й 3% річних та інфляційні втрати, які є похідними. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на послуги адвоката в якості судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 р. у справі № 908/5733/14, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожпроект» до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Торговельно-виробничий центр «Україна» про стягнення заборгованості за договором на виконання проектних робіт № 240в від 17.09.2013 р. у розмірі 23169,45 грн. встановлено наступне.

Між ПуАТ ТОРГОВЕЛЬНО - ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР УКРАЇНА (Замовник) та ТОВ МІДАС-буд (Підрядник) укладений договір на виконання проектних робіт № 240.в від 17.09.2013 р. згідно якому, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, за рахунок Замовника виконати проектні роботи - робочий проект розділ ЗВК (РП) на об'єкті пр-т Леніна, буд. 147, м. Запоріжжя згідно завдання на проектування, виконати розрахунок водогосподарської діяльності підприємства Замовника та опитний лист, підготувати документи для отримання технічних умов у КП Водоканал, узгодити робочий проект (розділ ЗВК) у КП Водоканал м. Запоріжжя, розробити схему водопостачання та водовідведення, надати консультаційні послуги, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і сплатити Підряднику вартість виконаних робіт (п. 1.1 Договору).

ОСОБА_3 п. 2.1 Договору, Замовник надає Підряднику вихідні дані щодо об'єкта, визначеного у п. 1.1 цього Договору, в строк не пізніше 10 робочих днів з дня підписання Договору.

Несвоєчасне надання Замовником вихідних даних є підставою для продовження терміну виконання робіт на строк затримки подачі документів.

Відповідно до п. 2.2 Договору, Підрядник приступає до виконання проектних робіт за цим Договором не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання від Замовника вихідних даних визначених у п. 2.1 цього Договору, а також здійснення передоплати згідно п. 3.4 Договору.

ОСОБА_3 пункту 3.1 Договору, ціна договору з ПДВ складає 46338,90 грн.

Відповідно до пункту 3.4 Договору, оплата виконаних робіт здійснюється шляхом передоплати замовником 50 % вартості Договору, остаточний розрахунок здійснюється в момент передачі Підрядником Замовнику результатів виконаних проектних робіт.

На виконання умов договору ПуАТ ТВЦ УКРАЇНА здійснило на рахунок ТОВ МІДАС-буд попередню оплату в розмірі 23169,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 982 від 24.09.2013 р.

Листом-вимогою від 05.06.2014 р. № 1-43 ПуАТ ТВЦ УКРАЇНА повідомило ТОВ МІДАС-буд про те, що у звязку з тим, що останнім не виконано умови пункту 5.1 договору № 240.в від 17.09.2013 р., для компанії не актуальне виконання робіт ТОВ МІДАС-буд по вищевказаному договору. Цим же листом ПуАТ ТВЦ УКРАЇНА вимагало від ТОВ МІДАС-буд у термін 5 діб з дати отримання листа повернути грошові кошти у розмірі 23169, 44 грн.

ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 05.03.2015 р. № 20211491, ТОВ МІДАС-буд 12.08.2014 р. змінило найменування на ТОВ Запорожпроект.

У подальшому, супровідним листом від 16.10.2014 р. № 508/14 "Щодо передачі проектної документації" ТОВ Запорожпроект (змінило найменування з ТОВ МІДАС-буд) направило на адресу ПуАТ ТВЦ УКРАЇНА акт приймання - передачі проектних робіт № 392 від 16.10.2014 р., акт приймання - передачі проектної документації, повідомлення щодо зміни реквізитів, додаткову угоду № 1 від 16.10.2014 р. до договору № 240.в від 17.09.2013 р., схему водопостачання та водовідведення торгового центру по пр. Леніна, 147, робочий проект Водопостачання та каналізування торгового центру по пр. Леніна, 147. Шифр: М-240.В-09.13-НВК, рахунок водогосподарського балансу торгового центру по пр. Леніна, 147, опитувальний лист, копії реєстраційних документів ТОВ Запорожпроект, рахунок на оплату № 386 від 16.10.2014 р.

У ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 20.02.2015 р. № 20141714 міститься інформація стосовно того, що 05.11.2014 р. ПуАТ ТОРГОВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР УКРАЇНА змінило організаційно - правову форму та перетворилось на Товариство з додатковою відповідальністю ТОРГОВЕЛЬНО-ВИРОБНИЧИЙ ЦЕНТР УКРАЇНА.

Судом встановлено, що оскільки замовник на підставі ст. 849 ЦК України відмовився від договору, надіславши підряднику лист-вимогу про розірвання договору підряду, то з моменту отримання ТОВ «МІДАС-буд» (змінило найменування на ТОВ Запорожпроект) цієї вимоги договір № 240.в від 17.09.2013 р. є припиненим.

ОСОБА_3 даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення господарського суду Запорізької області від 27.04.2015 р. у справі № 908/5733/14 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. у даній справі, набрали законної сили 30.06.2015 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 23169, 44 грн., а також 3% річних за час прострочення виконання зобовязання в сумі 1750,18 грн. та інфляційних збитків за час прострочення виконання зобовязання в сумі 18215,72 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

ОСОБА_3 з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. ОСОБА_3 зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як слідує з матеріалів справи, та підтверджено сторонами в судовому засіданні, між позивачем та відповідачем був укладений договір на виконання проектних робіт № 240.в від 17.09.2013 р.

На виконання умов даного договору (п. 3.4 договору № 240.в від 17.09.2013 р.) позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 23169,44 грн.

Судами при розгляді справи № 908/5733/14 було встановлено, що з моменту отримання ТОВ «МІДАС-буд» (змінило найменування на ТОВ Запорожпроект) вимоги замовника на підставі ст. 849 ЦК України, договір № 240.в від 17.09.2013 р. є припиненим. Відповідно до рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/5733/14, лист-вимога від 05.06.2014 р. № 1-43 ПуАТ «ТВЦ «Україна» про відмову від договору № 240.в від 17.09.2013 р. у звязку з невиконанням підрядником пункту 5.1 договору, отриманий ТОВ «МІДАС-буд», про що свідчить відповідь на цей лист від 18.06.2014 р. № 250/14. ОСОБА_3 письмовим поясненням позивача від 27.02.2015 р. він отримав лист-вимогу 05.06.2014 р. № 1-43 18.06.2014 р.

Таким чином, як встановлено судами при розгляді справи № 908/5733/14 та не заперечується представниками сторін при розгляді даної справи, між сторонами на підставі ст.ст. 11, 202, 509, 638 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобовязання, оскільки між сторонами укладено договір на виконання проектних робіт № 240.в від 17.09.2013 р.

Враховуючи наведене, оскільки позивач сплатив відповідачу попередню оплату в розмірі 23169,44 грн. за умовами договору № 240.в від 17.09.2013 р. суд приходить до висновку, що сплачені позивачем кошти на суму 23169,44 грн. не є набутими відповідачем без достатньої правової підстави, оскільки між сторонами існував договір на виконання проектних робіт № 240.в від 17.09.2013 р.

Відповідач не заперечував отримання від позивача коштів у сумі 23169,44 грн., зазначаючи, що дані кошти були отримані ним в якості попередньої оплати за договором № 240.в від 17.09.2013 р.

Суд не досліджує у межах розгляду даної справи факт виконання договору № 240.в від 17.09.2013 р., оскільки позивач не змінив предмет або підставу позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову, відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18).

Звертаючись із позовом, позивач зазначає, що оскільки договір № 240.в від 17.09.2013 р. був в односторонньому порядку розірваний, передоплата в сумі 23169,44 грн., сплачена на виконання п. 3.4 припиненого договору, фактично на даний час є майном, яке відповідач набув без достатньої правової підстави. Просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 23169,44 грн. на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, як безпідставно набуті.

Загальні підстави для виникнення зобовязання в звязку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, у силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Із змісту наведеного законодавства слідує, що застосовувати ці норми можливо для захисту прав та інтересу у разі набуття або збереження особою майна, але без достатньої правової підстави. Тобто, повинен мати місце факт набуття або збереження майна відповідачем та відсутність достатньої правової підстави. Безпідставність полягає в тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав, встановлених не тільки законом або договором, а й адміністративним актом чи одностороннім правочином.

Як було встановлено судом, між сторонами виникли зобовязання, оскільки фактично між сторонами було укладено договір на виконання проектних робіт № 240.в від 17.09.2013 р. Перерахування позивачем грошей у розмірі 23169,44 грн. було здійснено на виконання п. 3.4 даного договору. Тобто, між сторонами виникли зобовязальні правовідносини по підряду, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як попередню оплату саме за договором.

Таким чином, дані зобовязання не підпадають під регулювання ст. 1212 ЦК України і положення ст.ст. 1212, 1213 ЦК не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

В Інформаційних листах Вищого господарського суду України від 24.04.2013 р. № 01-06/757/2013, від 20.04.2015 р. № 01-06/631/15, якими доводяться правові позиції Верховного Суду України, викладені в постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом XII2 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають, визначено. Приписи статті 1212 ЦК України (повернення безпідставно набутого майна) застосовуються лише за умови набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутності для цього правових підстав або якщо такі відпали. Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 17.06.2014 р. у справі № 13/09612, яка є обовязковою для застосування судами в силу припису ст. 111-28 ГПК України зазначено, що саме по собі розірвання договору не може бути підставою для застосування ст. 1212 ЦК України, оскільки за загальним правилом, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 4 статті 653 ЦК України).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами.

Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач своїм процесуальним правом на зміну предмету або підстав позову не скористався, у судовому засіданні підтримував позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 23169,44 грн., а також у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1750,18 грн. та інфляційних збитків у сумі 18215,72 грн., нарахованих на суму 23169,44 грн.

За таких обставин у задоволенні позову судом відмовляється повністю.

ОСОБА_3 зі ст. 49 ГПК України судовий збір у сумі 1378,00 грн., сплачений позивачем при зверненні до господарського суду, при відмові в позові покладається на позивача.

Відповідач заявив письмове клопотання про стягнення з позивача на його користь, при відмові в позові, в якості судових витрат, витрати ТОВ «Запорожпроект» на послуги адвоката ОСОБА_2, що складають 3500 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить і оплата послуг адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У пункті 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 розяснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідачем до клопотання додано копії свідоцтва серії ЗП № 001097 про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2, договору про надання правової допомоги від 20.01.2017 р., відповідно до якого адвокат ОСОБА_2 бере на себе зобовязання щодо надання відповідачу (клієнту за договором) правову допомогу, повязану з захистом його прав і законних інтересів у господарському суді Запорізької області, Донецькому апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України, Верховному Суді України в справі № 908/3432/16 за позовом ТДВ «ТВП «Україна» до ТОВ «Запорожпроект». Правова допомога включає в себе послуги з підготовки процесуальних документів, збору доказової бази, представництво клієнта в судових органах, консультування співробітників клієнта, тощо. За надання правової допомоги адвокатом у рамках вищевказаної справи, клієнт зобовязується сплатити адвокату гонорар. Розмір гонорару визначається з розрахунку 500 грн. за одну годину витраченого часу й вказується в акті приймання-передачі послуг. Відповідно до акту від 30.01.2017 р. приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 30.01.2017 р., адвокат надав клієнту правову допомогу в справі № 908/3432/16, разом 7 годин, оплата витрат на правову допомогу складає 3500 грн. Оплата відповідачем суми 3500,00 грн. була здійснена 31.01.2017 р., що підтверджено матеріалами справи.

Суд вважає заявлену суму 3500,00 грн. послуг адвоката явно завищеною та несправедливою. Суд зауважує, що спір не представляє складності, в акті від 30.01.2017 р. приймання-передачі наданих послуг зазначено, зокрема, кількість годин на підготовку відзиву 2, участь у судовому засіданні 01.02.2017 р. 2. Суд критично оцінює даний акт у частині визначення кількості годин, затрачених адвокатом. Судове засідання 01.02.2017 р., згідно з протоколом судового засідання тривало 20 хвилин (з 10 год. 20 хв. до 10. год. 40 хв.), а не 2 години, як зазначено в акті. Крім того, дата складення акту від 30.01.2017 р. передує даті проведення судового засідання 01.02.2017 р. Відзив, складений адвокатом, не є великим та не потребує для спеціаліста (у даному випадку адвоката) двох годин для його складення.

ОСОБА_3 з п. 11 Інформаційного листа ВГС України N 01-8/155 від 13.02.2002 р., вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічні положення викладені у п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача суму 1000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю Торговельно-виробничий центр Україна до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запорожпроект про стягнення 43 135 грн. 34 коп. відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Торговельно-виробничий центр Україна (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 147, код ЄДРПОУ 01559519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запорожпроект (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 145, корпус В, квартира 37, код ЄДРПОУ 33175792) суму 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

Повне рішення складено та підписано 07 березня 2017 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.