Ухвала суду № 65162270, 02.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 р.Справа № 816/1287/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р. по справі № 816/1287/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Полтавщина"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Полтавщина" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ОСОБА_1 - Полтавщина") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 29.07.2016 року № 0001541200/178.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 року по справі № 816/1287/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Полтавщина" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 29 липня 2016 року № 0001541200/178.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Полтавщина" (код ЄДРПОУ 38237046) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 року по справі № 816/1287/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, посилається на обґрунтованість висновків акта перевірки та прийнятого на підставі зазначеного акта оскаржуваного податкового повідомлення рішення. Зазначає, що позивачем прострочено сплату податку на прибуток за 2015 рік на 5 днів, у зв'язку з чим контролюючим органом у відповідності вимог чинного законодавства позивачу нарахований штраф за несвоєчасну сплату податку на прибуток. З посиланням на п. 2.3 глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/16, вказує, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. Таким чином, вказує на те, що висновки акту перевірки є вірними та не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Полтавщина" (код ЄДРПОУ 38237046) зареєстровано як юридична особа 08 серпня 2012 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи 1 566 102 0000 000713 (а.с. 27).

29 лютого 2016 року позивачем до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік (а.с. 16-18), якою визначено грошове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 317 822 грн.

04 березня 2016 року згідно з платіжним дорученням № 5403 позивачем сплачено зазначені кошти у сумі 317822 грн., призначення платежу: "*;101;38237046;11010100; аванс податок на прибуток за 2015 р." (а.с. 15), на розрахунковий рахунок - ГУ ДКСУ у Полтавській області.

11 березня 2016 року ТОВ "ОСОБА_1 - Полтавщина" звернулося до відповідача із заявою, в якій просило помилково сплачену суму з податку на прибуток, згідно з платіжним дорученням № 5403 від 04.03.2016 на суму 317822 грн., перенести в сплату податку на прибуток з рахунку 33115314700160 на рахунок 33111318700160 (а.с. 57).

16 березня 2016 року за висновком Кобеляцького відділення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області проведено зарахування коштів на розрахунковий рахунок з податку на прибуток, шляхом перерахування зазначених коштів з одного бюджетного рахунку на інший відповідно до листа підприємства від 11.03.2016 року (а.с. 55).

12 липня 2016 Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на прибуток ТОВ "ОСОБА_1 - Полтавщина" за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 12.07.2016 року №128/16-13-15/38237046.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "ОСОБА_1 - Полтавщина" п. 57.1 ст. 51 Податкового кодексу України, у зв'язку зі сплатою узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 315473,30 грн. із затримкою на 5 календарних днів (а.с. 8-9).

На підставі акту перевірки від 12.07.2016 року за №128/16-13-15/38237046, Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 29.07.2016 року № 0001541200/178, яким ТОВ "ОСОБА_1 - Полтавщина" зобовязано сплатити штраф у розмірі 10%, що складає 31547,33 грн. (а.с. 12).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування останнього.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення-рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки від 12.07.2016 року №128/16-13-15/38237046, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення став висновок посадових осіб контролюючого органу про порушення ТОВ "ОСОБА_1 - Полтавщина" строків погашення узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток за 2015 рік.

Згідно п. 46.1 ст. 46 1 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 49.1. статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до положень п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 лютого 2016 року ТОВ "ОСОБА_1 - Полтавщина" подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, якою визначено зобовязання з податку на прибуток за 2015 рік у розмірі 317 822 грн.

Таким чином, задекларована позивачем сума податку на прибуток підприємств за 2015 рік вважається узгодженим податковим зобовязанням.

Відповідно до п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтями 33, 34 Податкового кодексу України визначено види податкових періодів, що застосовуються при визначенні розміру податкових зобов'язань платника, серед яких зазначається і річний податковий період.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст.36 ПК України).

Крім того, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст.38 ПК України).

Згідно з п. 49.18.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація за період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту, подається протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання обов'язку щодо сплати податку на прибуток, 04.03.2016 року у строк передбачений п. 57.1 ст. 57 ПК України, позивачем було перераховано податок на прибуток у розмірі 317822 грн. до Державного бюджету України, проте помилково у платіжному дорученні від 04.03.2016 року №5403 зазначено код бюджетної класифікації 11010100 замість 11021000, внаслідок чого Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на підставі заяви позивача від 11.03.2016 року, згідно з висновком контролюючого органу №42 від 16.03.2016 року зараховано вказане грошове зобовязання на належний рахунок.

Згідно з частиною першою статті 8 Бюджетного кодексу України, бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. Бюджетна класифікація є обов'язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень.

Отже, з огляду на призначення та сферу застосування бюджетної класифікації остання не може змінювати вид та структуру платежів у системі оподаткування.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів, до яких згідно зі статтею 9 ПК України відноситься, зокрема податок на прибуток, до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Частиною першою статті 43 цього Кодексу визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до частини 4 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (частина п'ята цієї статті).

Отже, аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету; податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку чи коду бюджетної класифікації в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою ПК України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, ініціювання ТОВ "ОСОБА_1 - Полтавщина" 04.03.2016 року сплати до бюджету податку на прибуток у сумі 317822 грн. свідчить про те, що саме з цієї дати відбулось вилучення частини його майна (коштів), а відтак останнім вчасно було перераховано кошти до держбюджету в межах строку, визначеного статтею 57 ПК України.

Отже, у діях позивача відсутній умисел щодо ухилення від сплати або несвоєчасної сплати податку на прибуток.

Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України у спорах цієї категорії, зокрема у постанові від 16.06.2015 року по справі № 21-377а15.

Так, у відповідності до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, неточність позивача в зазначенні коду бюджетної класифікації для перерахування коштів по сплаті податку на прибуток не потягла за собою ненадходження коштів до державного бюджету, оскільки із платіжного доручення від 04.03.2016 року №5403 вбачається, що кошти з податку на прибуток за 2015 рік у сумі 317822,00 грн. були перераховані до ГУ ДКСУ у Полтавській області.

Доказів на спростування факту оплати позивачем сум податку на прибуток відповідачем не зазначено, а судовим розглядом не встановлено.

Відповідач в ході судового розгляду, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року № 0001541200/178, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при внесенні податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року № 0001541200/178, яким ТОВ "ОСОБА_1 - Полтавщина" зобовязано сплатити штраф у розмірі 10%, що складає 31547,33 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 року по справі № 816/1287/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2016р. по справі № 816/1287/16 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Державного бюджету України (отримувач ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1515 (одна тисяча пятсот пятнадцять) грн.. 80(вісімдесят) коп..

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 07.03.2017 р.