Ухвала суду № 65161927, 28.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 р.Справа № 816/1596/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

в присутності:

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. по справі № 816/1596/16

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області , Ліквідаційної комісії Управління ДАІ УМВС в Полтавській області

про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління ДАІ УМВС в Полтавській області, в якому просив:

- виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку за 11 місяців 2008 року, за які позивачем не отримано відпустку у розмірі 2782,38 грн.;

- виплатити середню заробітну плату за період з 29 листопада 2008 року по 02 лютого 2010 року у розмірі 28329,70 грн.;

- зарахувати виплати на розрахункову картку 5211527300348006, банку "А-банк", рахунок одержувача 29244825503000 в УНБУ в Дніпропетровській області, ІПН 143600826652, МФО 307770, код ЄДРПОУ 14360080.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Ліквідаційну комісію УДАІ УМВС в Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Ліквідаційну комісію УДАІ УМВС в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за 2008 рік тривалістю 37 днів.

Стягнуто з Ліквідаційної комісії УДАІ УМВС в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 листопада 2008 року по 04 грудня 2008 року в розмірі 426,78 грн. (чотириста двадцять шість гривень 78 копійок) з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області на його користь компенсацію за відпустку тривалістю 37 днів з розрахунку середньоденної заробітної плати 109,95 в розмірі 4068,15 грн. та стягнути з відповідача на його користь компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на дату постановлення рішення, а також стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 05.12.2008 по 02.02.2010.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач - Ліквідаційна комісія Управління ДАІ УМВС в Полтавській області подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Оскільки відповідачем не оскаржується постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в частині відмови у задоволені позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 листопада 2008 року наказом Головного управління МВС України в Полтавській області По особовому складу №265 о/с майора міліції ОСОБА_1, старшого інспектора (міліція місцевого бюджету) відділення організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування м. Полтави та автомобільно-технічної інспекції, підпорядкованого ГУМВС, з 28 листопада 2008 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Підставою для звільнення: рішення кадрової комісії ГУМВС від 28 листопада 2008 року /а.с.34/.

02 лютого 2010 року наказом №23 о/с Головного управління МВС України в Полтавській області По особовому складу змінено пункт наказу ГУМВС в Полтавській області від 28 листопада 2008 року №265 о/с щодо дати звільнення 28 листопада 2008 року з ОВС ОСОБА_1, а саме уважати його звільненим з 04 грудня 2008 року. Підстава: доповідна записка ВЮЗ ГУМВС від 29 січня 2010 року /а.с.5/.

Позивач не погоджуючись з діями відповідача щодо не виплати середньої заробітної плати за період з 29 листопада 2008 року по 02 лютого 2010 року та не виплати грошової компенсації про невикористану відпустку за 11 місяців 2008 року звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині виплати середньої заробітної плати за період з 5 грудня 2008 року по 02 лютого 2010 року, суд першої інстанції виходив з відсутності достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявленої позовної вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанція з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України №499 від 31 грудня 2007 року грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 1.18 Інструкції визначено, що при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги Наказом УМВС України в Полтавській області від 28.11.2008 JNii 265 о/с ОСОБА_1, старшого інспектора (міліція місцевого бюджету) відділення організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування м. Полтави та автомобільно-технічної інспекції, звільнено за п. 66 (у запас за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальїїйцьким складом органів внутрішніх справ України з 28 листопада 2008 року.

Відповідно наказу ГУ МВС України в Полтавській області №23 о/с від 02.02.2010 року на підставі доповідної записки ВЮЗ ГУМВС від 29.01.2010 було внесено зміни до пункту наказу № 265 о/с від 28.11.2008 року: «пункт наказу ГУМВС України в Полтавській області від 28.11.2008 № 265 о/с щодо звільнення 28 листопада 2008 року з ОВС за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) майора міліції ОСОБА_1 (Т-211023), старшого інспектора (міліція місцевого бюджету) відділення організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування м. Полтави та автомобільно-технічної інспекції, підпорядкованого ГУМВС, змінити. Уважати його звільненим 04 грудня 2008 року.

Як свідчать матеріали справи, вищевказаний наказ чинний, ніким не скасований та не оскаржений.

Отже, ОСОБА_1 звільнено 04 грудня 2008 року, а відтак, відсутні підстави вважати датою його звільнення 02.02.2010 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 05.12.2008 по 02.02.2010 року.

В апеляційній скарзі позивач просить стягнути з Ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області на його користь компенсацію за відпустку тривалістю 37 днів з розрахунку середньоденної заробітної плати 109,95 в розмірі 4068,15 грн. та стягнути з відповідача на його користь компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на дату постановення рішення.

Проте зі змісту резолютивної частини постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року вбачається, що дане судове рішення було ухвалено в межах заявлених позивачем вимог, що в свою чергу узгоджується з приписами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно із частиною 4 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, окрема вимоги про стягнення компенсації за відпустку тривалістю 37 днів з розрахунку середньоденної заробітної плати 109,95 в розмірі 4068,15 грн. та стягнення компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на дату постановення рішення не заявлялися, а відтак спір по даному питанню не вирішувався.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2016 р. по справі № 816/1596/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2016р. по справі № 816/1596/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 06.03.2017 р.