Постанова № 65161784, 02.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5871/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Епель О.В. Кобаля М.І. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2015р. № 0004832205 та № 0004842205.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28.07.2015р. № 0004832205. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28.07.2015р. № 0004842205.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року постанову Київського окружного адміністративного суду 18 лютого 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015р. № 0004832205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 35 484 643,50 грн., у т.ч. 23 656 429 грн. за основним платежем та 11 828 214,50 грн. за штрафними санкціями. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.07.2015р. № 0004842205 в частині збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 11 689 218 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишено без змін. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та направляючи дану справу в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2015р. № 0004832205, яким ТОВ «ДіТрейд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 23 656 429,00 грн. за основним платежем та на 11 828 214,50 грн. за штрафними санкціями; податкового повідомлення-рішення від 28.07.2015р. № 0004842205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 11 689 218,00 грн. на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України вказав на необхідність встановлення реального виконання позивачем та його контрагентами відображених у бухгалтерському і податковому обліку фінансово-господарських операцій, на підставі яких, сформовані спірні суми податкових вигод.

Крім цього, судам слід перевірити, зокрема, якими силами та за рахунок чиїх ресурсів здійснювалося транспортування товару, його зберігання, порядок здачі-приймання товару, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, встановити та допитати як свідків конкретних осіб, безпосередньо залучених до виконання цих операцій; надати належну правову оцінку усім доводам контролюючого органу, що покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 28.07.2015р. № 0004832205 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 35 484 643 грн. 50 коп., у тому числі 23 656 429,00 грн. за основним платежем та 11 828 214,50 грн. за штрафними санкціями задоволено.

Адміністративний позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 28.07.2015р. № 0004842205 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11 689 218,00 грн. задоволено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» судовий збір в розмірі 707 009,52 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 18.05.2015р. по 15.06.2015р. посадовими особами ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 29.04.2015р. № 889, проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «ДіТрейд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р., валютного законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем положень, зокрема: - підпункту 135.5.4, пункту 135.5, статті 135, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого виникло заниження податку на прибуток на загальну суму 24 794 564,00 грн.; - пункту 198.6, статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3, пункту 200.4, статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого виникло заниження податку на додану вартість на суму 17 383 154,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 07.07.2015р. № 627/22-05/34980845 (далі - Акт перевірки) на підставі якого, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.07.2015р.: - № 0004832205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 37 191 846,00 грн., у тому числі 24 794 564,00 грн. за основним платежем та 12 397 282,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); - № 0004842205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11 716 091,00 грн., у тому числі 7 810 727,00 грн. за основним платежем та 3 905 364,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Враховуючи, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 серпня 2016 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року в частині відмови в позові було залишено без змін, висновки Акта перевірки в частині заниження позивачем податку на прибуток на суму 1 138 135,00 грн. внаслідок невключення до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 5 990 182,64 грн. перед ПП «Маон Плюс» та висновки Акта перевірки в частині заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 26 873,00 грн. внаслідок повторно віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 26 873,00 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ «Краф-Авто», не є предметом розгляду цієї справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи в іншій частині та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За приписами підпункту 135.4.1 пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 05 квітня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ПП «Маон Плюс», як Продавцем було укладено договір купівлі-продажу № 50412, в порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.2, а.с.4-5).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: податкові накладні (Т.2, а.с.10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30), видаткові накладні (Т.2, а.с.9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (Т.2, а.с.6-8).

12 квітня 2011 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ТОВ «Дінекс-2012», як Продавцем було укладено договір поставки від 12/04-1, в порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.2, а.с.31-32).

Предметами по зазначеному договору були кондитерські вироби (печиво, вафлі, бісквіти).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: податкові накладні (Т.11 а.с.17, 24), видаткові накладні (Т.2, а.с.35-39), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (Т.2, а.с.33-34).

Однак, колегія суддів зазначає, що вказані видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, підписані невідомою особою, прізвища, ім'я та по батькові осіб, які здійснили відвантаження та одержання товару відсутні, а відтак, не є належними і допустимими доказами, у розумінні ст. 70 КАС України, які б підтверджували реальність спірних господарських операцій.

Сертифікатів якості на товар, копій письмових замовлень ТОВ «ДіТрейд» на відвантаження товару до перевірки, також, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду, позивачем надано не було.

Крім того, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що у своїх постачальників ТОВ «Дінекс-2012» в періоді здійснення взаємовідносин з позивачем придбавало: напій «Ред Булл», пиво «Рогань», жувальну гумку, одяг в асортименті, взуття, велосипеди та сумки жіночі. Проте, в жодного з постачальників не були придбані кондитерські вироби - печиво, новорічні подарунки, вафлі, бісквіт.

01 липня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ТОВ «Брокбудкепітал», як Продавцем було укладено договір купівлі-продажу № 16/07-12, в порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.5, а.с.1-2).

Предметами по зазначеному договору були промислові товари: болт кріплення, кабель нагрівання, підсилювач антени, гідравлічний насос та підіймач, рама для монтажу, профіль алюмінієвий в комплекті з гумовим ущільнювачем, полоса з покриттям, комплектуючі для воріт, маслостанція, куток металевий перфорований з покриттям, штифти, кронштейни, профіль з роликами, балка кріплення, вставка для промислових воріт.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: податкові накладні (Т.5, а.с.4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28), видаткові накладні (Т.5, а.с.3, 5, 7, 9, 11, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 25, 27), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (Т.2, а.с.42-44).

Разом з тим, вказані видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, підписані невідомою особою, прізвища, ім'я та по батькові осіб, які здійснили відвантаження та одержання товару відсутні.

Сертифікатів якості на товар, копій письмових замовлень, актів приймання-передачі товару по вказаному договору на відвантаження товару, також, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду, позивачем надано не було.

Також, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що у своїх постачальників ТОВ «Брокбудкепітал» в періоді здійснення взаємовідносин з позивачем придбавало: плити меламінові, дуб Лугано темний, взуття жіноче, джинси, комплектуючі до пластикових вікон, прокат чорного металу, затвор дисковий поворотний VAG EKN Ду450 Ру10 з електроприводом AUMA SA 07.6, демонтажна вставка Ду350 Ру10. Проте, в жодного з постачальників не були придбані промислові товари: болт кріплення, кабель нагрівання, підсилювач антени, гідравлічний насос та підіймач, рама для монтажу, профіль алюмінієвий в комплекті з гумовим ущільнювачем, полоса з покриттям, комплектуючі для воріт, маслостанція, куток металевий перфорований з покриттям, штифти, кронштейни, профіль з роликами, балка кріплення, вставка для промислових воріт.

01 червня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ТОВ «Сіавей», як Продавцем було укладено договір купівлі-продажу № б/н, в порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.2, а.с.58-59).

Предметами по зазначеному договору були текстильні вироби: взуття, шкарпетки, біжутерія.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: податкові накладні (Т.11 а.с.71-74), видаткові накладні (Т.2, а.с.61-63), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (Т.2, а.с.60).

Однак, вказані видаткові накладні, також, не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, підписані невідомою особою, прізвища, ім'я та по батькові осіб, які здійснили відвантаження та одержання товару відсутні.

Сертифікатів якості на товар, копій письмових замовлень, також, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду, позивачем надано не було.

01 червня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ТОВ «Орбітрейд», як продавцем було укладено договір поставки № 010602, в порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.2, а.с.64-65).

Предметами по зазначеному договору були безалкогольні напої «Живчик».

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: видаткові накладні (Т.2, а.с.68-71), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (Т.2, а.с.66-67).

Водночас, вказані видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, підписані невідомою особою, прізвища, ім'я та по батькові осіб, які здійснили відвантаження та одержання товару відсутні.

Також, у видаткових накладних зазначено договір № ДГ-Д74 від 01.03.2008р., а матеріали справи містять договір № 010602 від 01.06.2012р.

Сертифікатів якості на товар, копій письмових замовлень, актів приймання-передачі товару по вказаному договору на відвантаження товару, також, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду, позивачем надано не було.

Крім того, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що у своїх постачальників ТОВ «Орбітрейд» в періоді здійснення взаємовідносин з позивачем придбавало яблука Malus та мобільні телефони. Проте, в жодного з постачальників не були придбані безалкогольні напої «Живчик».

01 вересня 2013 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ТОВ «Грейн Опт», як Продавцем було укладено договір купівлі-продажу № 0109/13, в порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.2, а.с.72-73).

Предметами по зазначеному договору були: комплектуючі до комп'ютерної техніки (процесори, вінчестери, контролери), одяг, взуття, галентерея, біжутерія.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: видаткові накладні (Т.2, а.с.78-117), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (Т.2, а.с.74-77).

Однак, вказані видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, підписані невідомою особою, прізвище, ім'я та по батькові особи, які здійснила постачання товару відсутнє.

Сертифікатів якості на товар, копій письмових замовлень, актів приймання-передачі товару по вказаному договору на відвантаження товару, також, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду, позивачем надано не було.

Крім того, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що у своїх постачальників ТОВ Грейн Опт» в періоді здійснення взаємовідносин з позивачем придбавало: печиво, цукерки, солодку воду, сир, іграшки, фрукти, сушену рибу, ароматизатори, барвники, посередницькі, з підбору персоналу та вантажно-розвантажувальні послуги, маркетингові дослідження, металовироби та металопрокат, вугілля, молочні та морепродукти, каву, чай, готові сніданки, покриття антикорозійне «Turkay Lux», лігатуру Al-Mn 10%. Проте, в жодного з постачальників не були придбані комплектуючі до комп'ютерної техніки (процесори, вінчестери, контролери), одяг, взуття, галантерея, біжутерія.

25 січня 2013 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ТОВ «Фла-Мінго», як Продавцем було укладено договір купівлі-продажу №б/н, в порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.2, а.с.118-119).

Предметами по зазначеному договору були імпортовані фрукти та овочі: ківі, виноград, хурма, перець, мандарини, лимони, климентини.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: видаткові накладні (Т.2, а.с.125-140), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (Т.2, а.с.120-124).

Водночас, вказані видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, підписані невідомою особою, прізвище, ім'я та по батькові особи, які здійснила постачання товару відсутнє.

Сертифікатів якості на товар, копій письмових замовлень, актів приймання-передачі товару по вказаному договору на відвантаження товару, також, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду, позивачем надано не було.

09 квітня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ПП «Монтажник», як Продавцем укладено договір купівлі продажу № б/н, у порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.2, а.с.141-142).

Предметами по зазначеному договору були: фурнітура для одягу, одяг, кальяни, коробки пакувальні, підставки для манекенів, пакети поліетиленові, одяг спідній та спідниці, сукні, взуття.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: видаткову накладну (Т.2, а.с.145), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (т.2, а.с.144).

Проте, вказана видаткова накладна не містить всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, підписана невідомою особою, прізвища, ім'я та по батькові осіб, які здійснили постачання та одержання товару відсутні.

Сертифікатів якості на товар, копій письмових замовлень, актів приймання-передачі товару по вказаному договору на відвантаження товару, також, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду, позивачем надано не було.

Крім того, під час проведення перевірки та на письмовий запит податкового органу від 21.05.2015р. № 11592/10 будь-які підтверджуючі пояснення та документи на закупку та транспортування товару позивачем надані не були, а також відсутні в матеріалах справи.

03 квітня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ПП «Тетран», як Продавцем укладено договір купівлі-продажу № б/н, у порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.2, а.с.235-236).

Предметами по зазначеному договору були текстильні вироби та взуття.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: видаткові накладні (Т.2, а.с.240-248), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (Т.2, а.с.237-239).

Однак, вказані видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, підписані невідомою особою, прізвище, ім'я та по батькові особи, які здійснила постачання товару відсутнє.

Сертифікатів якості на товар, копій письмових замовлень, актів приймання-передачі товару по вказаному договору на відвантаження товару, також, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду, позивачем надано не було.

03 травня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ПП «Броктранслогістик», як Продавцем укладено договір купівлі-продажу № 45, у порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.2, а.с.248-249).

Предметами по зазначеному договору були текстильні вироби.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: видаткові накладні (Т.2, а.с.254-265), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (Т.2, а.с.250-253).

Сертифікатів якості на товар, копій письмових замовлень, актів приймання-передачі товару по вказаному договору на відвантаження товару, також, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду, позивачем надано не було.

01 травня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ТОВ «Стиль Медіа», як Продавцем укладено договір поставки № 01/05-12, у порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.3, а.с.2-3).

Предметами по зазначеному договору були промислові товари: блок керування універсальний, блок пригнічення перешкод в електромережі, пристрій захисту акумуляторів, шасі, додатковий банк текстур, шлейф екранований, пристрій керування.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: видаткові накладні (Т.3, а.с.45-259), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (Т.3, а.с.4-44).

Разом з тим, вказані видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, підписані невідомою особою, прізвище, ім'я та по батькові особи, які здійснила постачання товару відсутнє.

Сертифікатів якості на товар, копій письмових замовлень, актів приймання-передачі товару по вказаному договору на відвантаження товару, також, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду, позивачем надано не було.

06 листопада 2013 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ТОВ «Транслем», як Продавцем укладено договір купівлі продажу № 0611/13, у порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.4, а.с.2-3).

Предметами по зазначеному договору були наступні товари: одяг, галантерея (ремінь, чохол для мобільного, валіза, сумка дорожня, окуляри), взуття, кабелі, перехідники, папір, картриджі, пам'ять, материнські плати, маніпулятори, накопичувачі, принтери, відео реєстратори, адаптери, програмне забезпечення.

Так, на підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: видаткові накладні (Т.4, а.с.17-108), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (Т.2, а.с.4-16).

Проте, вказані видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, підписані невідомою особою, прізвище, ім'я та по батькові особи, які здійснила постачання товару відсутнє.

Сертифікатів якості на товар, копій письмових замовлень, актів приймання-передачі товару по вказаному договору на відвантаження товару, також, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду, позивачем надано не було.

Крім того, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що у своїх постачальників ТОВ «Транслем» в періоді здійснення взаємовідносин з позивачем придбавало: вугілля, будівельні матеріали та обладнання, транспортно-експедиційні, консалтингові, консультаційні, юридичні, рекламно-інформаційні, агентські та маркетингові послуги, ноутбуки, хлібобулочні вироби, морозиво, фрукти, рибу, макулатуру, комбайн прохідницький КСП-32 зав.№ 346 та запасні частини до нього, морозильні ларі, господарчі товари, дизельне паливо, листову нержавійку, алюмінієві чашки, іграшки в асортименті. Проте, в жодного з постачальників не були придбані: одяг, галантерея (ремінь, чохол для мобільного, валіза, сумка дорожня, окуляри), взуття, кабелі, перехідники, папір, картриджі, пам'ять, материнські плати, маніпулятори, накопичувачі, принтери, відеореєстратори, адаптери, програмне забезпечення.

Колегія суддів, також, звертає увагу на те, що вищевказаний договір був укладений в м. Черкасах. Натомість, позивач зареєстрований у м. Києві, а ТОВ «Транслем» зареєстроване в м. Донецьку.

01 березня 2012 року між ТОВ «ДіТрейд», як Покупцем та ПП «Ольвія-2003», як Продавцем укладено договір купівлі продажу № 01/03, у порядку та на умовах якого, Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати вартість продукції (товару), асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого визначається у накладних (Т.5, а.с.29-30).

Предметами по зазначеному договору була комп'ютерна техніка, комплектуючі та аксесуари до неї.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: податкові накладні (Т.5 а.с.57-98), видаткові накладні (Т.5, а.с.31-56), картку рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Однак, вказані видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, підписані невідомими особами, прізвища, ім'я та по батькові осіб, які здійснили постачання та приймання товару відсутні.

Разом з тим, видаткова накладна № РН-Д460 від 28.04.2012р. не містить підписів всіх сторін та печатки (Т.5 а.с.137).

Сертифікатів якості на товар, копій письмових замовлень, актів приймання-передачі товару по вказаному договору на відвантаження товару, також, ні суду першої інстанції, ні колегії суддів апеляційного суду, позивачем надано не було.

Крім того, в ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що у своїх постачальників ПП «Ольвія-2003» в періоді здійснення взаємовідносин з позивачем придбавало: ламіновану підлогу, стінові панелі, автомобільні шини, музичні електроінструменти, кухонну побутову техніку та пральні машини. Проте, в жодного з постачальників не була придбана комп'ютерна техніка, комплектуючі та аксесуари до неї.

На підтвердження здійснення операцій з придбаних у ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Грейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал» здійснювалось автомобільним транспортом ТОВ «ДіТрейд» товарів, між позивачем та ТОВ «Д І Т Р Е Й Д» було укладено договір оренди транспортних засобів від 01.10.2013р. № 17, в порядку та на умовах якого, позивач орендував автомобілі разом з екіпажем та технічну документацію до них (Т.8, а.с.61-63).

Як зазначено позивачем, перевезення товарів, придбаних у вказаних контрагентів здійснювалось ТОВ «ДіТрейд» до складських приміщень, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, буд. 14-Б.

На підтвердження фактичного перевезення товарів, придбаних у ПП «Монтажник», ПП «Маон Плюс», ПП «Ольвія-2003», ПП «Тетран», ПП «Броктранслогістик», ТОВ «Орбітрейд», ТОВ «Стиль Медіа», ТОВ «Фла-Мінго», ТОВ «Трейн Опт», ТОВ «Транслем», ТОВ «Сіавей» та ТОВ «Брокбудкепітал», позивачем надано товарно-транспортні накладні.

Дослідивши подані позивачем документи на підтвердження доводів про правомірність формування ним валових витрат та податкового кредиту за господарськими відносинами з вказаними вище контрагентами, колегія суддів зазначає, що наявність лише вказаних вище документів не є достатніми доказами товарності господарських операцій, за відсутності інших документів, які відображають реальність таких операцій, з врахуванням технічних та трудових ресурсів, наявності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, тощо.

Хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що надані позивачем видаткові накладні містять лише підписи невстановлених осіб, що не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, відсутні докази щодо отримання товару уповноваженою особою.

Подані позивачем документи не підтверджують факту надання товарів (послуг), не дають можливість встановити зміст господарської операції, її кількісні та якісні показники, а лише містять загальні назви товару (послуг) та вартість.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг.

Матеріали справи, також, не містять довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які мають визначатись виключною підставою для отримання товару та, відповідно, підтверджувати фактичну передачу товару від контрагентів до позивача.

Слід зазначити, що позивачем, також, не надано доказів замовлення покупцем (позивачем) продукції у своїх контрагентів, погодження найменування, одиниці виміру та загальної кількості замовленої продукції; не надано жодних документів щодо підтвердження відповідності отриманого товару встановленим стандартам (сертифікатів) та технічної документації, яка встановлює вимоги до його якості, що передбачалося умовами договорів.

Щодо наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що такі ТТН не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей підтвердження транспортування та поставки спірної продукції.

Так, наявні копії товарно-транспортних накладних не містять відомостей про дату та час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати та часу прибуття до вантажоодержувача, дати і час виїзду від вантажоодержувача.

Вказані товарно-транспортні накладні не містять, також, відомостей щодо подорожніх листів, які є первинними документами про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 № 363 в редакції на час оформлення товарно-транспортних накладних).

Наявні в матеріалах справи відомості про вантаж не містять відомостей щодо проведення операцій навантаження і розвантаження, відсутній час прибуття та вибуття, час простою автомобіля та підпис відповідальної особи.

Водночас, товарно-транспортні накладні позивачем надані лише до суду першої інстанції після постановлення Вищим адміністративним судом України ухвали від 17 серпня 2016 року. При перевірці вказані документи відповідачу не надавались, що позбавило податковий орган перевірити їх достовірність.

Не надано також доказів оплати за оренду транспортних засобів або списання позивачем пального у разі перевезення продукції власними силами, що у сукупності та додатково дає підстави для висновку про недоведеність виконання спірних операцій щодо поставки продукції.

До того ж, під час розгляду справи колегією суддів не встановлено наявності в зазначених вище контрагентів, а матеріали справи не містять доказів фактичної наявності трудових ресурсів, власних або орендованих офісних та складських приміщень, власних орендованих або залучених транспортних засобів, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій.

Позивачем, також, не надано під час розгляду справи і відомостей щодо придбання контрагентами ресурсів продукції, які обумовлені поставкою на користь позивача, хоча обізнаність позивача відносно наведеного зумовлюється звичайною діловою практикою, характером і специфікою угоди (обумовлених операцій).

Також, позивач не надав доказів того, що на момент укладання договорів перевірив податкову правосуб'єктність контрагентів шляхом використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних реєстру платників податку на додану вартість та даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, або на підставі відповідних документів наданих контрагентом, адже, укладаючи правочини на істотну суму, суб'єкт господарювання, зазвичай, з'ясовує фактичне місцезнаходження свого контрагента.

Поряд з цим, колегія суддів критично оцінює наявні в матеріалах справи копії документів щодо подальшої реалізації придбаних позивачем товарів, оскільки з наданих документів неможливо встановити, що саме цей товар був отриманий позивачем в результаті виконання спірних договорів.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Ілта» (Замовник) та ТОВ «ДіТрейд» (Виконавець) були укладені договори від 01.11.2011р. № 1-293-11/3 та від 01.04.2014р. № 1-031-14/3, в порядку та на умовах яких, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується забезпечувати комплексне обслуговування та експлуатацію об'єктів нерухомості, що включає у себе: кваліфікаційне обслуговування та експлуатація об'єктів нерухомості; розробку та забезпечення виконання сервіс-планів та графіків індивідуальної експлуатації об'єктів нерухомості з переліками робіт та періодичності їх проведення; підтримання в робочому стані мереж тепло-; енерго-; і водопостачання об'єктів нерухомості; забезпечення залучення сторонніх спеціалізованих організацій/підприємств до виконання спецробіт на об'єктах нерухомості; технічна підготовка тепломереж до опалювальних періодів; забезпечення комплексного прибирання приміщень та прилеглих територій об'єктів нерухомості, періодичну комплексну мийку промислових приміщень об'єктів нерухомості, мийка вітрин, вікон та фасадів; планування рекламної політики об'єктів нерухомості; догляд за розміщенням та існуванням вивісок, написів, елементів оформлення фасадів та ін. об'єктів нерухомості; залучення підрядних організацій по догляду за роботою систем вентилювання, охорони, відеоспостереження, сигналізації, у т.ч. пожежної, контролю та ін. об'єктів нерухомості; організацію та управління будівельними та ремонтними роботами по обслуговуванню об'єктів нерухомості, докладання зусиль для продовження терміну експлуатації «життя» об'єктів нерухомості, для чого кожного року проводити поточні косметичні ремонти з залученням підрядних організацій, виконання функцій замовника робіт; використання під час проведення робіт з утримання об'єктів нерухомості та прилеглої території тільки якісних витратних матеріалів; підготовку кошторисів та надання звітності щодо витрат на утримання об'єктів нерухомості; за окремими зверненнями Замовника формування оптимального та якісного пулу орендарів приміщень в об'єктах нерухомості, а також, забезпечення таким орендарям можливості належного та якісного використання орендованих приміщень; забезпечення безперебійної взаємодії з представниками Замовниками щодо оперативного реагування на планові, нештатні та аварійні ситуації на об'єктах нерухомості.

Об'єктами нерухомості, щодо яких позивач зобов'язувався надавати послуги комплексного обслуговування та експлуатації є: 7-ми поверхова нежила будівля загальною площею 7804,0 м2, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Залізничне шосе, 6 офіс, автосалон, СТОА, розташована на земельній ділянці площею 0,7278 га; нежилі приміщення 1-го та 2-го поверху (літ К) загальною площею 3547,6 м2, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Крайня, 1 офіс, СТОА, розташована на земельній ділянці площею 0,360 га; нежила двоповерхова будівля комплексу по обслуговуванню автомобілів загальною площею 2632,0 м2, яка знаходиться за адресою Обухівський район, с. Підгірці, вул. Столичне шосе, 33, розташована на земельній ділянці площею 2,0 га; нежилі приміщення загальною площею 349,5 м2, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Залізничне шосе, 10 (експозиційний автосалон) та крім того демонстраційний майданчик споруда загальною площею 78,8 м2 і територія під навісами № 1 та № 2 загальною площею під навіс № 1-104,9 м2 під навісом № 2 144,5 м2; нежилі приміщення загальною площею 142,4 м2, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 40 (автосалон).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: податкові накладні (Т.2, а.с.191, 196, 199, 202, 203, 205, 208, 217, 234); акти здавання-приймання наданих послуг/виконаної роботи (Т.2, а.с.152, 154, 155, 158, 159, 161, 163, 165, 168, 182, 186, 187, 189, 192, 194, 197, 200, 206, 209, 211, 213, 215, 218, 220, 223); додаткові угоди (Т.2, а.с.153, 154а, 156, 157,160, 162, 164, 166 , 167, 183, 184, 185, 188, 190, 193, 195, 198, 201, 204, 207, 210, 212, 214, 216, 219, 221, 222); картку рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» (Т.2, а.с.169-175).

Однак, до проведеної відповідачем перевірки, ТОВ «ДіТрейд» не надано, а матеріали справи не містять сервіс-планів та графіків індивідуальної експлуатації об'єктів нерухомості з переліками робіт та періодичністю їх проведення, хоча п. 1.1 вказаного вище договору передбачена наявність даної документації.

Разом з тим, згідно п. 1.1 договору, комплексне обслуговування та експлуатація нерухомості, вказаної вище, що включає в себе, але не обмежується: - підтримання в робочому стані мереж тепло-, енерго-, водопостачання об'єктів нерухомості; - забезпечення залучення сторонніх спеціалізованих організацій/підприємств до виконання спецробіт на об'єктах нерухомості; технічна підготовка тепломереж до опалювальних періодів; забезпечення комплексного прибирання приміщень та прилеглих територій об'єктів нерухомості, періодична комплексна мийка промислових приміщень об'єктів нерухомості, мийка вітрин, вікон та фасадів; планування рекламної політики об'єктів нерухомості; залучення підрядних організацій по догляду за роботою систем вентилювання, охорони, відеоспостереження, сигналізації, у тому числі, пожежної, контролю та інших об'єктів нерухомості (Т.2 а.с.147).

Проте, до перевірки не надано, а матеріали справи не містять доказів про наявність в штатному розкладі ТОВ «ДіТрейд» спеціалістів для виконання вказаних видів обслуговування (сантехніки, енергетики, електрики тощо); відсутні докази залучення сторонніх спеціалізованих організацій/підприємств до виконання спецробіт на об'єктах нерухомості; в штатному розкладі позивача відсутні в достатній кількості спеціалісти для виконання таких робіт, як мийка промислових приміщень об'єктів нерухомості, мийка вітрин, вікон та фасадів; обладнання для комплексної мийки промислових приміщень серед основних засобів ТОВ «ДіТрейд» не значиться; плани рекламної політики об'єктів нерухомості відсутні; до перевірки не надано, а в матеріалах справи відсутні докази залучення підрядних організацій по догляду за роботою систем вентилювання, охорони, відеоспостереження, сигналізації, у тому числі, пожежної, контролю та ін. об'єктів нерухомості.

За результатами проведеного аналізу первинних документів, відповідачем, також, виявлено відсутність в актах виконаних робіт переліку та обсягу виконаних робіт, в наявності лише вартість, що свою чергу, доводить нереальність виконаних робіт, адже неможливо з'ясувати, які роботи взагалі виконуватись і чому відрізняється їх вартість щомісяця, якщо мова йде лише про щомісячні регламентні роботи.

Крім цього, штатний розклад, наявна кількість, кваліфікація працівників та обсяги оптової торгівлі свідчать про направленість діяльності Товариства саме на здійснення оптової торгівлі та на неможливість надання тією ж чисельністю і відповідною кваліфікацією комплексу послуг з обслуговування та експлуатації належної клієнту нерухомості.

26 серпня 2014 року між ТОВ «ДіТрейд», як Виконавцем та ПП «Транс Квінс», як Замовником було укладено договір про надання послуг № 208, в порядку та на умовах якого, Виконавець зобов'язується надати послуги технічної підтримки на період проведення демонстраційних кампаній, які будуть відбуватись під час дії договору шляхом забезпечення встановлення світлодіодних моніторів (Т.4, а.с.109-113).

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору, позивачем надано: акти прийому-передачі виконаних робіт (Т.4, а.с.120-168); митні декларації (Т.8, а.с.66-110).

У відповідності до п. 1.1, 1.3 зазначеного договору, виконавець зобов'язувався надати послуги технічної підтримки на період проведення демонстраційних компаній у м. Дніпропетровську, вул. Нижньодніпровська, 17 (ТРЦ «Караван»), вул. Глінки, 2 (ТРЦ «Мост-Сіті Центр»).

Однак, доказів, які б підтверджували кваліфікацію та наявність працівників відповідної спеціальності у штаті або поза штатом виконавця, а також, відрядження працівників ТОВ «ДіТрейд» для технічної підтримки до м. Дніпропетровська на протязі дії договору (вересень-листопад 2014 року) до перевірки не надано, а матеріали справи не містять.

Починаючи з 01.01.2014р., чисельність працюючих на ТОВ «ДіТрейд», згідно з наданим штатним розкладом становила 20 осіб у складі наступних відділів: «Адміністрація»: директор (1 особа), головний бухгалтер (1 особа), «Відділ товарних операцій»: касири (2 особи), начальник відділу товарних операцій (1 особа), приймальники замовлень (3 особи), «Склад»: завідувач складу (1 особа), комірник (1 особа), «Торговий відділ»: менеджери із збуту (3 особи), помічник менеджера із збуту (1 особа), «Транспортний відділ»: механіки (3 особи), механік з ремонту автотранспорту (1 особа) та слюсарі з ремонту автомобілів (2 особи).

Тобто, штатний розклад, наявна кількість, кваліфікація працівників та обсяги оптової торгівлі свідчать про направленість діяльності Товариства саме на здійснення оптової торгівлі та на неможливість надання, тією ж чисельністю і відповідною кваліфікацією, технічних послуг.

Згідно п. 3.2 договору, до обов'язків виконавця входить забезпечення установки обладнання у повністю робочому стані та у відповідності з усіма специфікаціями, як зазначено у відповідному Додатку.

Проте, вказані специфікації в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п.п. 5.3, 5.4, 5.8 договору, обладнання передається виконавцем замовнику по Акту прийому-передачі обладнання. В Акті прийому-передачі обладнання вказується короткий опис переданого рухомого майна, його вартість, технічний стан. Обладнання передається (повертається) замовником виконавцю за Актом про повернення обладнання.

Зазначені документи до перевірки відповідачу надані не були та відсутні в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що проведений аналіз руху активів ТОВ «ДіТрейд» та ПП «Транс Квінс» може свідчити про відсутність реального здійснення господарських операцій без реального настання правових наслідків та, як наслідок, про юридичну дефектність відповідних первинних документів, оскільки ТОВ «Ілта» та ПП «Транс Квінс» не могли придбавати послуги (роботи), у зв'язку з відсутністю фактів придбання таких послуг та замовлення робіт і послуг, а також, у зв'язку з відсутністю необхідних умов та засобів для здійснення даного виду фінансово-господарської діяльності.

Згідно вказаного вище, ТОВ «ДіТрейд», ТОВ «Ілта» та ПП «Транс Квінс» здійснювалося лише документальне оформлення реалізації послуг оренди світлодіодних моніторів, їх технічного обслуговування та послуг з комплексного обслуговування і експлуатації нерухомості, за що позивачем було отримано грошові кошти за проведення безтоварної операції, а відтак, документація, що складалась та підписувалась позивачем з ТОВ «Ілта» та ПП «Транс Квінс» не може слугувати у формуванні показників податкової звітності ТОВ «ДіТрейд».

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи містять платіжні доручення, на яких відсутня відмітка банківської установи про проведення платежу за поставлені товари, що також, ставить під сумнів оплату позивачем поставленої продукції.

23 лютого 2017 року в суді апеляційної інстанції колегією суддів було оголошено перерву для надання представниками сторін доказів, на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Однак, 28 лютого 2017 року до Київського апеляційного адміністративного суду лише представником відповідача були надані додаткові пояснення стосовно відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами.

При цьому, жодних документальних підтверджень та додаткових пояснень, в тому числі і платіжних доручень з відміткою банківської установи про оплату за постановлені товари, представником позивача суду апеляційної інстанції надано не було.

Отже, сукупність встановлених під час податкової перевірки та підтверджених в суді апеляційної інстанції обставин, дозволяють зробити висновок, що реально правочини, з урахуванням фактичної наявності трудових ресурсів, відсутності підтверджуючих документів щодо перевірки якості, кількості, походження придбаного товару, його переміщення та зберігання, не відбувалися і податкові накладні оформлені виключно на папері для надання-отримання податкової вигоди.

При цьому, колегією суддів приймається до уваги правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 06 грудня 2016 року (справа № 21-1440а16), в якій зазначено про те, що господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Встановлена судом апеляційної інстанції та не спростована позивачем юридична дефектність первинних документів, а також, відсутність документального підтвердження руху товару, свідчить, на думку колегії суддів, про безтоварний характер укладених між контрагентами правочинів.

У спірних правовідносинах колегія суддів, також, враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену у спорах з подібними правовідносинами.

Так, у своїй постанові від 27 березня 2012 року в справі № 21-737во10 Верховний Суд України зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій, з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності, також, потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 2а-2717/11/2670, Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також, оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Разом з тим, згідно вказаної вище постанови Верховного Суду України від 06 грудня 2016 року (справа № 21-1440а16), господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та, у зв'язку з цим, юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети, також, є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання.

За наведених обставин, наданих доказів у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо протиправності відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, а відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28.07.2015р. № 0004832205 та № 0004842205 є правомірними, а тому скасуванню не підлягають.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ТОВ «ДіТрейд», а тому постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ДіТрейд».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Епель О.В. Кобаль М.І.

Повний текст постанови виготовлено 07.03.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.