Рішення № 6515894, 09.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/396 09.10.09           

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/396

за позовом Закритого акціонерного товариства «Автомеханіка»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Рекком»

простягнення 55596,35 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Катаєв Г.В., Мусаханов В.З. від відповідача- Окопов Р.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: В серпні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Автомеханіка» (надалі –ЗАТ «Автомеханіка») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекком»(надалі –ТОВ «Рекком») про стягнення 55596,35 грн. В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов’язань за Договором купівлі-продажу з відстроченням платежу № 174/08 від 27.06.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2009 р. суд відклав розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 09.10.2009 р. представник позивача подав довідку про залишкову суму заборгованості відповідача за вищевказаним договором у розмірі 57294,77 грн. та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти наявності боргу не заперечив.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27 червня 2008 року між ЗАТ «Автомеханіка»(Постачальник) та ТОВ «Рекком»(Покупець) укладений договір купівлі-продажу з відстроченням платежу № 174/08 (надалі –Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця обладнання в номенклатурі, комплектності, кількості, одиниці виміру та за ціною, що вказані в специфікації, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною, а відповідач зобов'язався оплатити і прийняти товар.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Додатком № 1 (специфікація) до Договору передбачена номенклатура товару, що передається, зокрема: ВR 400 підлогомийна машина з функцією всмоктування; мийка НDS 695 М ЕСО; мийка НD 10/25 S, загальною вартістю 48290 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору відповідач зобов'язався здійснити повну оплату в розмірі 100 % договірної ціни товару після передання-отримання товару на складі позивача, терміном до 26.09.2008 р.

Відтак, на виконання умов Договору позивач за накладною від 03.07.2008 р за № РН-03436/85 передав відповідачу вищезазначений товар, яку відповідач зобов'язаний був сплатити на умовах Договору у строк до 26.09.2008 р.

Проте, відповідач лише частково виконав договірні зобов’язання та сплатив позивачу за отриманий товар 9290 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Позивач 17.12.2008 р. звернувся до відповідача з претензією № 470/1, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача по Договору за отриманий товар складає 39000 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 39000 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 7744,45 грн. пені, 1064,22 грн. 3% річних, 4286,10 грн. інфляційних витрат.

Згідно п. 10.5. Договору при у випадку порушення з боку Покупця зобов’язань щодо оплати Товару відповідно до умов Договору, Покупець за вимогою Постачальника сплачує останньому пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення чинного законодавства, здійснивши перерахунок розміру заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 4661,57 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в заявленому розмірі та відсотки річних в розмірі 984,08 грн.

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення 5200 грн. збитків, пов’язаних з наданням правової допомоги згідно рахунку № 002/2008 від 22.06.2009 р. та Договору про надання юридичних послуг № б/н від 22.06.2009 р. та випискою з банку за 14.07.2009 р.

Посилання позивача на те, що ці витрати є збитками не приймається судом до уваги у зв’язку із відсутністю всіх елементів складу цивільного правопорушення. Ці витрати позивача не мали обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинному зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 5200 грн.

А тому, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 5200 грн. збитків.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекком»(01042, м. Київ, вул. Патріка Лумумби, буд. 13, код 30676719) на користь Закритого акціонерного товариства «Автомеханіка»(03148, м. Київ, вул. Сім”ї Сосніних, буд. 7-А, код 23538908) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 39000 грн. основного боргу, 4661,57 грн. пені, 4286,10 грн. інфляційних витрат, 984,08 грн. 3 % річних, 489,31 грн. державного мита, 277,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 26.10.2009 р.