Рішення № 6515893, 09.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/397 09.10.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М., розглянувши справу№ 14/397

за позовом Закритого акціонерного товариства «Автомеханіка»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Рекком»

простягнення 57241,69 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Катаєв Г.В., Мусаханов В.З. від відповідача- Окопов Р.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: В серпні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Автомеханіка» (надалі –ЗАТ «Автомеханіка») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекком»(надалі –ТОВ «Рекком») про стягнення 57241,69 грн. В обґрунтування пред’явлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов’язань за Договором поставки з відстроченням платежу № 018/08 від 17.01.2008 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов’язано сторони виконати певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2009 р. суд відклав розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 09.10.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти наявності боргу не заперечив.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, в т.ч. за адресою зазначеній в довідці про включення в ЄДРПОУ.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 17 січня 2008 року між ЗАТ «Автомеханіка»(Постачальник) та ТОВ «Рекком»(Покупець) укладений договір поставки з відстроченням платежу № 018/08 (надалі –Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупця обладнання і супутні комплектуючі партіями, а відповідач зобов'язався оплатити і прийняти товар. Номенклатура, комплектність, кількість, одиниця виміру та ціна товару зазначається у товарних накладних.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Додатковою угодою № 1 від 26.06.2008 р. до Договору передбачено, що розрахунки за отриманий товар здійснюються відповідачем в наступному порядку: передоплата в розмірі 50 % від суми вказано в рахунку –фактурі до одержання товару; повний (кінцевий) розрахунок в розмірі неоплаченого залишку за одержаний товар здійснюється відповідачем (покупцем) не пізніше 25 числа місяця, в якому ним був одержаний товар від позивача, згідно товарної накладної та рахунку –фактури.

Отримання (приймання-здача) Товару здійснювалась відповідачем на підставі генеральної довіреності від 07.02.2008 р. № 228.

Відтак, на виконання умов Договору позивач за накладними від 14.04.2008 р за № № РН-02483/85, РН-02485/85 передав відповідачу наступний товар: мийку HDS 895 M ECO у кількості 1 одиниця, мийку HD 7/18-4 M у кількості 2 одиниці, фільтр для вод 1*+3/4 у кількості 2 одиниці. Всього на загальну вартість 38059,76 грн., яку відповідач зобов'язаний був сплатити на умовах додаткової угоди № 1 від 26.06.2008 р. у строк до 26.05.2008 р.

Проте, відповідач лише частково виконав договірні зобов'язання та сплатив позивачу за отриманий товар 1714,76 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Позивач звертався до відповідача з претензіями від 10.10.2008 р. № 357, від 17.12.2008 р. № 470/2, які залишена останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача по Договору за отриманий товар складає 36345 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 36345 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 8722,80 грн. пені, 1269,59 грн. 3% річних, 5804,30 грн. інфляційних витрат.

Додатковою угодою № 1 від 26.06.2008 р. до Договору, пункт 10.4 Договору викладено у наступній редакції: „у випадку порушення з боку Покупця зобов'язань щодо строку оплати Товару відповідно до умов Договору, Покупець за вимогою Постачальника сплачує останньому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, плюс 3 % річних від простроченої суми і пеню у розмірі 2,0 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу”.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення чинного законодавства, здійснивши перерахунок розміру заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 4409,07 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача відсотки річних в розмірі 1269,59 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 5742,51 грн.

Поряд з цим, позивачем заявлено до стягнення 5100 грн. збитків, пов’язаних з наданням правової допомоги згідно рахунку № 001/2008 від 22.06.2009 р., Договору про надання юридичних послуг № б/н від 22.06.2009 р. та випискою з банку за 14.07.2009 р.

Посилання позивача на те, що ці витрати є збитками не приймається судом до уваги у зв’язку із відсутністю всіх елементів складу цивільного правопорушення. Ці витрати позивача не мали обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинному зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, врахувавши відсутність всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, прийнявши до уваги положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 5100 грн.

А тому, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 5100 грн. збитків.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекком»(01042, м. Київ, вул. Патріка Лумумби, буд. 13, код 30676719) на користь Закритого акціонерного товариства «Автомеханіка»(03148, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, буд. 7-А, код 23538908) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 36345 грн. основного боргу, 4409,07 грн. пені, 5742,51 грн. інфляційних витрат,1269,59 грн. 3 % річних, 477,66 грн. державного мита, 262,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 26.10.2009 р.