Рішення № 6515888, 26.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/483 26.10.09

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Російсько-Українського спільного підприємства "Київіжсервіс" по сервісному обслуговуванню автомобілів і мотоциклів, випускаючих заводом "Іжмаш" про стягнення сплачених коштів, збитків, моральної шкоди

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1;

від відповідача Савченко О.П. директор;

В судовому засіданні 26.10.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Російсько-Українського спільного підприємства "Київіжсервіс" по сервісному обслуговуванню автомобілів і мотоциклів, випускаючих заводом "Іжмаш" (надалі СП "Київіжсервіс", відповідач) заборгованості в розмірі 103000 грн., завданих збитків у сумі 812, 50 грн., завданої моральної шкоди у розмірі 20000 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами досягнуто згоди щодо поставки автомобілів ВАЗ 21154 в кількості трьох штук та на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури, позивачем було внесено аванс у розмірі 150000 грн.. Оскільки відповідачем поставку оплаченого товару не здійснено, та у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань позивач звернувся до відповідача з листом у якому вимагав поставити автомобілі або повернути сплачені кошти в сумі 103000 грн., в подальшому відповідачу було надіслано претензію про повернення грошових коштів та відшкодування завданих збитків. Оскільки на претензії позивача відповідач повернув не всю суму сплачених коштів, з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути суму заборгованості з відповідача в судовому порядку заявивши до стягнення також завдані збитки в розмірі 812, 50 грн. та моральну шкоду у розмірі 20000 грн..

Відповідач відзив на позов не надав, під час розгляду справи директор підприємства зазначав про обєктивні обставини що зумовили неможливість розрахунку з позивачем.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем досягнуто домовленості щодо поставки автомобілів ВАЗ 21154 в кількості з штук у відповідності до яких на підставі рахунку-фактури № 039 від 21.02.2008р., фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на користь СП «Київіжсервіс», сплачено аванс у сумі 150000 грн..

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 180 Господарського кодексу визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Вчинення відповідного правочину між сторонами підтверджується рахунком виставленим на оплату товару № 039 від 21.02.2008р. на підставі якого 25.02.2008р. позивачем на користь відповідача перераховано 20 000 грн. (платіжне доручення № 4 від 25.02.2008р.), 26.02.2008р. 47000 грн. (платіжне доручення № 5 від 26.02.2008р.), 27.02.2008р. 53 000 грн. (платіжне доручення № 6 від 27.02.2008р.), 18.03.2008р. 30000 грн. (платіжне доручення № 7 від 18.03.2008р.), всього здійснено оплату на повну суму зазначену в рахунку 150 000 грн..

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Кошти в сумі 150 000 грн. сплачені позивачем на підставі рахунку № 039 від 21.02.2008р., що виставлений відповідачем на оплату товару, найменування якого, кількість та авансова сума вартості визначені у рахунку. Сума в розмірі 47 000 грн. була повернута відповідачем 29.04.2008р., що підтверджується банківською випискою де призначенням платежу вказано «повернення коштів за непоставлений товар», що підтверджує неможливість виконання зобовязання відповідачем з поставки автомобілів за які перераховано аванс згідно рахунку № 039 від 21.02.2008р..

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, строку поставки автомобілів сторонами не встановлювалось а взяті зобовязання щодо поставки автомобілів, сплата авансу за які проведена позивачем згідно платіжних доручень № 4 від 25.02.2008р. на суму 20000 грн., № 5 від 26.02.2008р. на суму 47000 грн., № 6 від 27.02.2008р. на суму 53000 грн., № 7 від 18.03.2008р. на суму 30000 грн., відповідачем не виконані, позивач звернувся до відповідача з листом за вих. 1 від 24.11.2008р. у якому просив у семиденний строк з моменту отримання листа поставити автомобілі ВАЗ 21154 в кількості 3 штуки або повернути сплачені кошти в сумі 103000 грн.. Доказом направлення претензії відповідачу є чек № 4061 від 10.12.2008р., який наданий у належним чином засвідченій копії до справи.

Виходячи з наведених положень закону, строк виконання зобовязання щодо поставки автомобілів сплата авансу за які здійснена на підставі рахунку № 039 від 21.02.2008р. є таким що настав 17.12.2008р. (у семиденний строк від дня направлення вимоги позивача), та у звязку з непоставкою товару на вказану дату, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 05.02.2009р. у якій просив повернути суму заборгованості в розмірі 103000 грн. та відшкодувати збитки в сумі 812, 50 грн..

Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобовязань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем за непоставлені автомобілі свідчить акт звірки взаєморозрахунків згідно з яким станом на 07.05.2009р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 103000 грн..

Станом на час вирішення спору зазначена сума відповідачем на користь позивача не повернута, матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у звязку з чим вимоги про повернення суми сплаченого авансового платежу в розмірі 103 000 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 812, 50 грн., які є сумою судових витрат стягнутих з позивача за рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17.12.2008р., задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, в силу положень ч. 2 вказаної статті розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового звязку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Понесення збитків позивачем повязується з фактом вирішення в судовому порядку справи про стягнення з позивача суми отриманих коштів за автомобілі які не було поставлено, однак з урахуванням ст. 33, 34 ГПК України позивач зобов'язаний довести в порядку, визначеному чинним законодавством, також наявність фактичних збитків саме внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договору між сторонами у якому б чітко були обумовлені строки поставки автомобілів тощо, не укладалось, а виходячи із встановлених обставин справи, строк виконання зобовязання з поставки автомобілів, авансову оплату яких проведено на підставі рахунку № 039 від 21.02.2008р., для відповідача настав 17.12.2008р., тоді як на вказану дату вже було прийнято рішення суду про стягнення з позивача грошових коштів за непоставлений автомобіль. Таким чином, порушення відповідачем зобовязання щодо поставки автомобілів, яке мало місце з 18.12.2008р. не може вважатись причиною невиконання позивачем своїх зобовязань за договором укладеним з ОСОБА_3, спір за позовом якого розглядався Славутським міськрайонним судом Хмельницької області.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В силу наведених положень, позивач не позбавлений був можливості щодо виконання взятих на себе зобовязань в тому числі уклавши договір з іншим контрагентом, а згідно з рішенням суду від 17.12.2008р. позивач зобовязувався поставити громадянину ОСОБА_3 автомобіль марки ВАЗ 211 21 , в подальшому через відсутність такого автомобіля автомобіль марки ВАЗ 21 70 , тоді як оплату авансу згідно рахунку № 039 від 21.02.2008р. на користь відповідача проведено за автомобілі ВАЗ 211 54 в кількості трьох штук.

Жодних доказів, які б свідчили про наявність вини відповідача, допущення останнім порушення яке призвело до завдання збитків позивачу (причинно-наслідкового звязку дій відповідача завданим збиткам) суду не представлено.

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20000 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода визначається, у тому числі, і як припинення ділової репутації юридичної особи. Критерії для визначення моральної шкоди, що підлягає до стягнення, визначено в ч. 3 зазначеної статті, а саме: характер правопорушення, ступеня вини особи, з врахуванням вимог розумності та справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди повинен визначатись залежно від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вимоги про стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовує зверненнями його клієнтів до органів МВС із заявами про порушення кримінальних справ за статтею «шахрайство», однак такі твердження не свідчать про наявність факту завдання моральної шкоди підприємцю, а зобов'язання сторін виникли, у зв'язку з існуванням договірних відносин.

Як про те зазначено у п. 41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. N 01-8/211 абзац п'ятий частини першої статті 225 ГК України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом . Стаття 23 ЦК України такої вказівки не містить. Разом з тим положення частини першої статті 23 ЦК України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, не можна розуміти таким чином, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку, коли її права порушуються, оскільки ЦК України містить численні норми, якими передбачаються випадки, у яких допускається відшкодування моральної шкоди (наприклад, частина третя статті 39, частина друга статті 200, частина друга статті 216, частина третя статті 225 ЦК України тощо). Так само і припис пункту четвертого частини першої статті 611 ЦК України про відшкодування моральної шкоди не означає, що відшкодування моральної шкоди допускається у будь-якому випадку порушення зобов'язання. Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом.

Відповідної норми закону, яка б передбачала відшкодування моральної шкоди у випадку порушення контрагентом зобовязань за договором поставки позивачем не зазначено, факту наявності завдання моральної шкоди та її розміру належними доказами суду не доведено.

Враховуючи наведене заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 1238, 13 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312, 50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1287, 02 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Спільного підприємства російсько-українського «Київіжсервіс»по сервісному обслуговуванню автомобілів і мотоциклів випуску завода «Іжмаш»(02090, м. Київ, вул. Сивашська, 14-А, р/р 26001103815800 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 14350599) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АКІБ «Укрсиббанк»МФО 351005, ідент. номер НОМЕР_1) 103000 грн. (сто три тисячі гривень) суми боргу, 1287, 02 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят сім гривень 02 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 02.11.2009