Рішення № 6515887, 26.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/411 26.10.09 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка» до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Альфа» треті особи: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Призма Девелопмент» 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквілон 2005»

про                    стягнення заборгованості

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:          Нестерук Я.О. (довіреність від 15.10.2007р.);

від відповідача:          Захожа Т.В. (довіреність від 24.09.2009р.);

В судовому засіданні 26.10.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка»(надалі ТОВ «Торгтехніка», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Альфа» (надалі ТОВ «Призма Альфа», відповідач) суми заборгованості у розмірі 46529, 34 грн..

В ході розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог згідно з якою позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 32753, 61 грн., 3% річних у розмірі 1717, 55 грн., суму на яку збільшилася заборгованість в результаті інфляції у розмірі 9564, 06 грн..

Зазначена заява судом приймається лише в частині зменшення розміру суми основного боргу, який у зв’язку із здійсненим перерахунком становить 32753, 61 грн., однак в іншій частині заявлені позивачем вимоги не можуть розглядатись в межах даної справи виходячи з наступного.

Як про те зазначено у п. 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

За змістом ст. 22 ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

При поданні позовної заяви вимоги про стягнення інфляційних збитків та 3% річних не заявлялись, відповідно збільшення позовних вимог шляхом заявлення додатково вимоги про стягнення штрафних санкцій не є збільшенням розміру позовних вимог, які були предметом розгляду у справі.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що згідно укладеного договору поставки № ЗП-02 від 16.07.2007р. сторонами було обумовлено загальну вартість товару та визначено, що вона підлягає зміні прямо пропорційно зміні офіційного курсу гривні до євро Національним банком України на день оплати вартості обладнання по відношенню до офіційного обмінного курсу гривні до євро, встановленого НБУ на день підписання, який становив 1 євро 6, 95991 гривень.

Після здійснення остаточного розрахунку за товар позивачем було здійснено перерахунок вартості обладнання, у зв’язку із зміною курсової різниці євро по відношенню до гривні та через несплату відповідачем вказаної різниці, позивач звернувся до суду вважаючи що зобов’язання відповідачем виконано не належним чином, а сума вартості обладнання за погодженими в договорі умовами оплати відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України підлягає стягненню з відповідача.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені у відзиві на позов та обгрунтовані відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки зобовязання щодо оплати вартості обладнання за договором відповідачем були повністю виконані що підтверджується зокрема і матеріалами справи. Наводячи перелік норм Цивільного кодексу України, відповідач стверджує, що ціна договору була сплачена відповідачем, а додаткових угод сторонами у встановленому порядку не укладалось, інших змін до договору з приводу ціни не вносилось. Усі істотні умови, в тому числі і щодо ціни договору було погоджено при укладенні договору, який з боку відповідача виконаний належним чином.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2007р. між ТОВ «Призма Альфа»(замовник), ТОВ «Призма Девелопмент»(представник замовника), ТОВ «Аквілон 2005»(генпідрядник), ТОВ «Торгтехніка»(продавець) було укладено договір поставки № ЗП-02 предмет якого визначений у розділі 1 договору, згідно з п. 1.1.1 якого продавець (позивач у справі) зобов’язувався розробити та узгодити робочий проект холодопостачання технологічного обладнання гіпермаркету в м. Запоріжжі; здійснити роботи по монтажу, пуско-налагодженню та введенню обладнання в експлуатацію; поставити обладнання для холодильних, морозильних камер та обладнання центральних систем низько та середньо температурного холодопостачання для потреб гіпермаркету за адресою: м. Запоріжжя, Набережна магістраль в районі Кривої бухти. Замовник за договором (відповідач у справі) зобов’язувався прийняти та оплатити на умовах договору виконані роботи, поставлене та введене в експлуатацію продавцем обладнання, надані генпідрядником послуги по забезпеченню виконання робіт на майданчику продавцем (п.1.1.3 договору).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, а згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Поставка обладнання за договором підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними № Т0-9559 від 12.10.2007р. на суму 199372, 02 грн., № Т0-9519 від 25.09.2007р. на суму 907604, 58 грн., № Т0-9491 від 25.09.2007р. на суму 451371, 82 грн., № Т0-9490 від 25.09.2007р. на суму 576568, 26 грн., яке отримано відповідачем на підставі довіреностей серії ЯМЯ № 863111 від 12.10.2007р., серії ЯМЯ № 863110 від 25.09.2007р., серії ЯМЯ № 863109 від 25.09.2007р., серії ЯМЯ 863108 від 25.09.2007р..

Згідно з п. 4.5 договору датою поставки обладнання, виконання робіт та надання послуг вважаються дати підписання сторонами відповідних актів.

При передачі обладнання сторонами складені також акти приймання-передачі обладнання, що відповідає наведеним умовам договору, та зокрема надано обладнання за актами № 1 від 25.09.2007р. на суму 576568, 26 грн., № 2 від 11.09.2007р. на суму 451371, 82 грн., № 4 від 12.10.2007р. на суму 199372, 02 грн., яке передавалось позивачем для виконання робіт за актом № 1 від 05.09.2007р., за актами № 2 від 25.09.2007р., № 5 від 27.12.2007р. передано витратні матеріали для виконання робіт по монтажу обладнання на суму 451371, 82 грн. та 262923, 74 грн. відповідно.

Згідно з п. 5.1 договору загальна вартість обладнання, матеріалів та робіт що його постачає, виконує продавець на момент укладення договору становить 2645752, 42 грн., в тому числі загальна вартість обладнання, що його постачає продавець визначена у додатку № 3 до договору становить 1683544, 86 грн.; та вказана сума відповідачем є сплаченою що підтверджується банківськими виписками залученими до матеріалів справи, а також не заперечується жодною із сторін.

Таким чином у п. 5.1 договору сторони визначили вартість обладнання станом на момент укладення договору передбачивши у п. 5.2 що вартість обладнання на момент оплати підлягає зміні в порядку визначеному в п. 3 додатку № 3 до договору, з урахуванням що офіційний курс Національного банку України за 1 євро на дату підписання договору складає 6, 95991 грн..

У п. 3 додатку № 3 до договору сторони погодили, що вартість обладнання, що вказане в додатку підлягає зміні прямо пропорційно зміні офіційного курсу гривні до євро Національним банком України, на день оплати вартості обладнання, по відношенню до офіційного обмінного курсу гривні до євро, встановленого Національним банком України на день підписання договору.

Вартість обладнання по договору (п. 5.1 договору) складає 1683544, 86 грн., що на день підписання договору у еквіваленті курсу євро 6, 95991 грн. складає 241891, 76 євро.

Порядок розрахунків за договором сторони погодили у розділі 6 договору, та зокрема згідно з п. 6.1 оплата вартості обладнання здійснюється замовником у визначеному порядку (п. 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3), а відповідно до п. 6.1.4 остаточна оплата за введене в експлуатацію обладнання в розмірі 10% від загальної суми по п. 1 та 2 додатку № 3 здійснюється на протязі 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання та робіт (п. 1.7 договору).

З урахуванням проведених оплат за обладнання 26.07.2007р. в сумі 252531, 73 грн., 30.08.2007р. в сумі 336708, 97 грн., 11.10.2007р. в сумі 481103, 78 грн., 26.10.2007р. в сумі 613200, 38 грн., відповідно до встановленого на вказані дати курсу євро (26.07.2007р. –6,940215; 30.08.2007р. –6,883655; 11.10.2007р. –7,143730; 26.10.2007р. –7,226045) перерахунок сплачених коштів за поставлене обладнання складає 237507, 05 євро, у зв’язку з чим заборгованість відповідача за поставлене обладнання складає 4384, 71 євро.

За умовами договору (п. 1.7) продавець вважається таким, що виконав свої зобовязання за договором після підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання та робіт.

З урахуванням підписання між сторонами акту 08.01.2008р. в силу наведених положень договору кінцевою датою оплати за поставлене обладнання є 14.01.2008р., відповідно саме на вказану дату підлягає зміна ціни вартості обладнання по відношенню до курсу євро. Згідно встановленого курсу євро станом 14.01.2008р. 7, 46996 різниця несплаченої вартості обладнання в гривнях складає 32753, 61 грн. (4384, 71 євро х 7, 46996 грн.) та у вказаній сумі підлягає стягненню з відповідача за заявленим позовом.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1, 2, 3 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін; зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом; зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача відносно того, що сторони договору передбачили перерахунок зміни його ціни при остаточному розрахунку саме на дату проведення оплати (пункт 5.2 договору) у разі зміни курсової різниці євро до української гривні. Також, суд погоджується з твердженням відповідача, що самостійне (одностороннє) визначення вартості товару є неприпустимим, що в даному випадку не мало місця.

Судові витрати позивача у сумі 642, 53 грн. (327, 53 грн. державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

В іншій частині здійснені позивачем витрати по сплаті державного мита не підлягають стягненню з відповідача, оскільки зменшення позовних вимог у зв’язку невірністю заявленої до стягнення суми, не пов’язане з діями відповідача та свідчить про завищення ціни позову в цій частині.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Альфа»(04050, м. Київ, бул. Шевченка 33, 13 поверх, р/р 340014526596 в «Райффайзен банк Аваль»м. Києва, МФО 380852, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34001452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Філософська 84-А, р/р 260063107005 в КБ «Даніель»МФО 380980, ідент. код 24615551) 32753, 61 грн. (тридцять дві тисячі сімсот п’ятдесят три гривні 61 копійку) заборгованості по оплаті за поставлене обладнання, 642, 53 грн. (шістсот сорок дві гривні 53 копійки) судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 02.11.2009р.