Рішення № 6515770, 28.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/345 28.10.09 За позовом          Відкритого акціонерного товариства «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» До          Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТОР Україна» Про                     стягнення 23547,63 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача           Калініченко Л.А. по довіреності б/н від 12.06.2009р.

Від відповідача           не з’явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Відкритого акціонерного товариства «Київський дослідний ремонтно-механічний завод»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОС Україна»23547,63 грн., із яких: 16159,00 грн. основного боргу, 110,43 грн. трьох процентів річних, 306,73 грн. інфляційних, 6971,47 грн. пені за прострочку платежу у зв’язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 309/02-09 від 01.02.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2009р. порушено провадження у справі № 36/345, розгляд справи призначено на 16.09.2009р.

В судовому засіданні 16.09.2009р. представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 21944,79 грн., із яких: 11908,72 грн. основного боргу, 157,42 грн. 3% річних, 303,24 грн. інфляційних, 9575,41 грн. пені за прострочку платежу.

Крім того, в судовому засіданні 16.09.2009р. представником позивача надані докази того, що відповідач змінив свою назву з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОС Україна»на Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСТОР Україна», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 28.10.2009р.

До початку розгляду справи 28.10.2009р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 13855,89 грн., із яких: 11908,72 грн. основного боргу, 197,55 грн. 3% річних, 398,51 грн. інфляційних, 1351,11 грн. пені за прострочку платежу.

В судовому засіданні 28.10.2009р. представник позивача уточнені позовні вимоги повністю підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 28.10.2009р. не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 12.08.2009р. та від 16.09.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2009р. було надіслано на адреси відповідача, вказані в позовній заяві, та 17.08.2009р. отримано представником відповідача, що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлень про вручення поштового відправлення № 7687099 та № 7687080.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Київський дослідний ремонтно-механічний завод»(далі позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОС Україна», який в подальшому змінив назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСТОР Україна» (далі відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 309/02-09 від 01.02.2009р.

Відповідно до умов даного договору орендодавець передав орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення, а саме кімнати на 5-му поверсі за №№ 505, 506 загальною площею 76,5 кв.м. будівлі літера «Б’», що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ушинського, 40.

На виконання умов договору позивач за актом прийому-передачі від 01.02.2009р., підписаним представниками сторін, передав відповідачу обумовлені договором приміщення.

Сторони визначили (п. 2.1 договору), що строк дії даного договору становить 2 роки 11 місяців 29 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди, тобто з 01.02.2009р. по 31.01.2012р.

Згідно з п. 3.1 договору сума орендної плати на дату укладення договору становить 6 000,00 грн., в тому числі ПДВ 1000,00 грн., на місяць. На період з 01.03.2009р. по 30.04.2009р. орендна плата на місяць за весь об'єкт оренди становить 5 000,00 грн., в тому числі ПДВ 833,34 грн. Оплата за використання об’єкту оренди має бути перерахована на користь орендодавця протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі об’єкту оренди і має складати оплату у розмірі орендної плати за перший та останній місяці оренди.

У відповідності до п. 3.2 договору відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату за місяць не пізніше 10-го числа поточного місяця оренди з урахуванням індексу інфляції передостаннього місяцю, починаючи з другого місяця оренди. Індекс інфляції нараховується на суму орендної плати, зазначеної в п. 3.1. даного договору.

Відповідно до п. 3.5. договору крім орендної плати орендар компенсує орендодавцю вартість послуг, пов'язаних з утриманням об'єкту оренди.

Відповідач фактично звільнив орендоване приміщення 30.06.2009р.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди в частині сплати орендної плати за період з 01.02.2009р. по 30.06.2009р. виконав неналежним чином, оскільки розрахувався з позивачем лише частково, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 11908,72 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов’язання за договором оренди нежилого приміщення № 309/02-09 від 01.02.2009р. в частині сплати орендної плати за період з 01.02.2009р. по 30.06.2009р. виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість перед позивачем по орендній платі становить 11908,72 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору оренди 309/02-09 від 01.02.2009р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 11908,72 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 5.4 договору передбачено, що якщо орендар допустить прострочення поточних платежів з орендної плати, він зобов’язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв’язку з вищезазначеним, позивачем здійснений розрахунок пені з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі п. 5.4 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», підлягає стягненню пеня в сумі 1351,11 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідачем оспорений не був.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 197,55 грн. та витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, в сумі 398,51 грн. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСТОР Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 21, код ЄДРПОУ 34532296) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський дослідний ремонтно-механічний завод»(03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40, код ЄДРПОУ 05528421) 11 908 (одинадцять тисяч дев’ятсот вісім) грн. 72 коп. заборгованості, 1351 (одну тисячу триста п’ятдесят одну) грн. 11 коп. пені, 197 (сто дев’яносто сім) грн. 55 коп. трьох відсотків річних, 398 (триста дев’яносто вісім) грн. 51 коп. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 138 (сто тридцять вісім) грн. 56 коп. державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               Трофименко Т.Ю.