Рішення № 6515737, 14.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/498 14.10.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» ДоПриватного підприємства «ТАТ-ПАК»

Простягнення 99785,14 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:           Колокольников В.А. – дов. № б/н від 11.11.08 р.                               

Від відповідача:           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір»до Приватного підприємства «ТАТ-ПАК»про стягнення 86350,60 грн. основного боргу, 9368,45 грн. пені, 2632,43 грн. інфляційних нарахувань та1433,66 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 107/к/пк від 01.09.08 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.09 р. було порушено провадження у справі № 37/498, розгляд справи призначено на 12.08.09 р.

У судове засідання 12.08.09 р. представники сторін не з’явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду від 31.07.09 р. не виконали.

Приймаючи до уваги неявку представників сторін та ненадання ними витребуваних судом документів, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, розгляд справи № 37/498 було відкладено на 14.09.09 р., повторно зобов’язано сторін надати суду документи на виконання ухвал суду від 31.07.09, 12.08.09 р.

У судовому засіданні 14.09.09 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвал суду від 31.07.09 р. та 12.08.09 р. надав документи.

Представник відповідача у судове засідання 14.09.09 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез’явлення представника відповідача у судове засідання 14.09.09 р., що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд справи № 37/498 на 28.09.09 р.

У судовому засіданні 28.09.09 р. представник позивача надав уточнення щодо розміру позовних вимог у частині штрафних санкцій, повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, надав суду витребувані документи.

Представник відповідача у судове засідання 28.09.09 р. повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги нез’явлення у дане судове засідання представника відповідача, судом було відкладено розгляд справи № 37/498 на 14.10.09 р.

У судовому засіданні 14.10.09 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 14.10.09 р в черговий раз не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачу про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа Папір»(постачальник) та Приватним підприємством «ТАТ-ПАК»(покупець) був укладений договір поставки № 107/п/пк від 01.09.08 р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язується відповідно до умов цього договору поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар, визначений специфікаціями та накладними, що є невід’ємними частинами цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 4.7. договору поставки № 107/п/пк від 01.09.08 р., передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної або товарно-транспортної накладної чи залізничної накладної. Моментом передачі (постачання) товару вважається момент підписання сторонами відповідних документів в місці постачання товару.

У відповідності до п. 4.8. вищевказаного договору, право власності на товар, а також всі ризики пошкодження та/або втрати товару переходять від постачальника до покупця в момент, передбачений специфікацією до даного договору.

Позивач на виконання умов вищевказаного договору поставки за видатковими накладними № 03963 від 03.09.08 р. на суму 48119,33 грн. та № 04122 від 09.09.08 р. на суму 64369,70 грн. передав відповідачу товар, а відповідач його прийняв, про що свідчать видані Приватним підприємством «ТАТ-ПАК»довіреності НБЙ № 112066 від 03.09.08 р. та НБЙ № 112068 від 09.09.08 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей. Всього відповідачу було поставлено товар на суму 112489,03 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору поставки № 107/п/пк від 01.09.08 р., оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію відповідно до специфікації до цього договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5 Специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору № 107 від 01.09.08 р.) передбачено відстрочку оплати поставленого товару на 14 календарних днів.

Позивач у позовній заяві пояснив суду, що за поставлений товар відповідач розрахунок здійснив частково на суму 20119,33 грн., та повернув частину товару на суму 6019,10 грн., у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 86350,60 грн., що підтверджується актом звірки між ТОВ «Основа Папір»та ПП «ТАТ-ПАК»з 08.08.08 р. до 17.03.09 р., який підписаний та скріплений печатками сторін.

17.03.09 р. ТОВ «Основа Папір»направило Приватному підприємству «ТАТ-ПАК»лист-вимогу (вих. № 202/1 від 17.03.09 р. з проханням протягом семи днів сплатити заборгованість за поставлений товар, який було отримано відповідачем 19.03.09 р, про що свідчать підпис засвідчений печаткою ПП «ТАТ-ПАК». Відповіді на вищевказаний лист-вимогу відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 86350,60 грн. основного боргу, 11232,96 грн. пені, 764,70 грн. інфляційних нарахувань та 1404,12 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 107 від 01.09.08 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок провів не в повному обсязі.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «Основа Папір»щодо стягнення з ПП «ТАТ-ПАК»основного боргу за договором поставки № 107/п/пк від 01.09.08 р. у розмірі 86350,60 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

ТОВ «Основа Папір»просить суд також стягнути з відповідача 764,70 грн. інфляційних нарахувань та 1404,12 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 86350,60 грн., з нього за розрахунком суду, підлягають стягненню відповідно 764,70 грн. інфляційних нарахувань та 1404,12 грн. річних процентів за прострочення виконання зобов’язання.

Також позивач просить стягнути з відповідача 11232,96 грн. пені за порушення договірного зобов’язання.

Згідно з п. 5.3. договору поставки № 107/п/пк від 01.09.08 р., у випадку прострочення покупцем строків оплати товару, покупець зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 5 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем і перевіреним судом, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 11232,96 грн.

Таким чином, позов ТОВ «Основа Папір»до ПП «ТАТ-ПАК»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «ТАТ-ПАК»(03035, м. Київ, вул. Солом’янська, 1, код ЄДРПОУ 30777714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір»(01010, м. Київ, вул. Московська, 29-А, код ЄДРПОУ 33939476) 86 350 (вісімдесят шість тисяч триста п’ятдесят) грн. 60 коп. основного боргу, 11 232 (одинадцять тисяч двісті тридцять дві) грн. 96 коп. пені, 1 404 (одна тисяча чотириста чотири) грн. 12 коп. трьох річних процентів, 764 (сімсот шістдесят чотири) грн. 70 коп. інфляційних нарахувань, 997 (дев’ятсот дев’яносто сім) грн. 52 коп. витрат по сплаті державного мита та 314 (триста чотирнадцять) грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.