Рішення № 65156643, 01.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/794/17 Справа № 176/2487/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 рокута апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2014 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12 липня 2011 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №ANЕ8СС9GВ90111 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 14500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка», тарифами складає між ним і банком кредитно заставний договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Свої зобовязання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконує, у звязку із чим виникла заборгованість розмір якої станом на 28 травня 2014 року склав 25529,81 грн.

У звязку з чим, ПАТ «Акцент-Банк» просив суд стягнути з відповідача на користь позивача розмір вказаної заборгованість за договором №ANЕ8СС9GВ90111 від 12 липня 2011 року, а також, судові витрати по справі.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №ANЕ8СС9GВ90111 від 12 липня 2011 року у розмірі 8450,09 грн., яка складається з: 5256,34 грн. заборгованість за кредитом; 3,75 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3190,00 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Також, з відповідача на користь позивача було стягнуто судові витрати у розмірі 84,25 грн.

Не погодившись із рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив змінити оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені за користування кредитом.

Ознайомившись із матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ «Акцент-Банк» та зміни оскаржуваного рішення, оскільки позовні вимоги банку про стягнення пені було задоволено додатковим рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акцент-Банк» пеню за кредитним договором №ANЕ8СС9GВ90111 від 12 липня 2011 року у розмірі 15366,82 грн.

В частині стягнення штрафних санкцій (фіксована частина 500 грн., процентна складова 1191,08 грн.) було відмовлено.

Не погодившись із додатковим рішенням ОСОБА_2 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення пені у розмірі 15366,82 грн., посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а додаткове рішення скасуванню в частині стягнення пені за користування кредитними коштами, оскільки задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» в частині стягнення пені за користування кредитними коштами, судом першої інстанції не було враховано пропущений позивачем строк позовної давності терміном в один рік, передбачений положеннями ст. 258 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що 12 липня 2011 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №ANЕ8СС9GВ90111 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 14500,00 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 0,12 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом, разової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 290 грн. і щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 290 грн. Датою останнього погашення заборгованості визначено 11 липня 2014 року.

У звязку із неналежним виконанням ОСОБА_2 зобовязань, за вказаним договором станом на 28 травня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 25529,81 грн., до складової якої входить і стягнута за додатковим рішенням пеня в сумі 15387,82 грн.

Відповідно до положень ст. ст. 256-258, 261 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися з вимого про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовні давність строком один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, тобто початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно постанови Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Тобто, оскільки Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початку перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Окрім цього, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), якими позивач обґрунтовує вимоги та проценти щодо нарахування пені, не містять підпису позичальника на підтвердження ознайомлення із такими Умовами, а наявна в матеріалах справи копія заяви позичальника №ANE8CC9GB90111, в якій зазначено, що ОСОБА_2 ознайомилась та згодна із вказаними Умовами не є належним доказом, так як не підтверджує, що саме ці Умови розуміла ОСОБА_2 підписуючи заяву №ANE8CC9GB90111 і саме вони діяли в момент підписання такої заяви.

Аналогічна правова позиція щодо необхідності підпису позичальника при ознайомленні із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) викладено в Постанові ВСУ від 11 березня 2015 року №6-16-цс15.

Також, під сумнівом суду апеляційної інстанції, і сама заява позичальника, оскільки при перегляді оскаржуваного додаткового рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року позивачем не було надано жодних оригіналів документів та інших доказів на підтвердження факту виконання підпису в заяві №ANE8CC9GB90111 від 12 липня 2011 року саме ОСОБА_2

Положеннями ст. 231 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що, по-перше, банком було пропущено строк позовної давності щодо вимог про нарахування та стягнення пені, у звязку з чим відсутні правові підстави для задоволення таких вимог, а, по-друге, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) не містять підпису позичальника щоб стверджувати про обізнаність відповідача про їх існування і дію на момент оформлення заяви №ANE8CC9GB90111 від 12 липня 2011 року на отримання споживчого кредиту у розмірі 14500,00 грн.

Тож, керуючись положеннями ст. ст. 209, 220, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року залишити без змін.

Додаткове рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» пені за кредитним договором №ANE8CC9GB90111 від 12 липня 2011 року у розмірі 15366,82 грн. скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» в цій частині.

В іншій частині додаткове рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_3