Рішення № 6515602, 20.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/465 20.10.09 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Комюкрейнторг» до                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда» про                              стягнення 251 663,34 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:                    Олексенко Н.В. –представник за довіреністю від 01.02.2009 року;

від відповідача:          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Комюкрейнторг»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда»про стягнення заборгованості у розмірі 251 663, 34 грн. за договором поставки № 01/01/08 від 01.12.07 р.

          Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що у відповідності з укладеним між позивачем та відповідачем договором позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 266 665,23 грн. За поставлені товари відповідач провів частковий розрахунок і станом на день звернення до суду заборгованість відповідача за поставлені товари становила 251 663,34 грн. Тому, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.09 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 06.10.09 р.

          Представник позивача у судовому засіданні 06.10.09 р. подав докази, витребувані ухвалою суду від 22.09.09 р., та надав усні пояснення по суті спору.

          Також, позивач разом з позовною заявою подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, які знаходяться на його рахунках.

          Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалось в роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Оскільки позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майні та грошових коштах, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив подану позивачем заяву про забезпечення позову.

          Представник відповідача у судове засідання 06.10.09 р. не з’явився, витребувані ухвалою суду від 22.09.09 р. докази та відзив на позовну заяву не одав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання ним витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 20.10.09 р.

          У судовому засіданні 20.10.09 р. представник позивача подав докази, витребувані ухвалою суду від 06.10.09 р., та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 20.10.09 р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 06.10.09 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Оскільки, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          01.12.07 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Доріда»(надалі –відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комюкрейнторг»(надалі –позивач) укладено договір поставки № 01/01/08 (надалі –договір).

          Згідно пункту 1.1 договору позивач зобов’язався поставляти та передавати у власність відповідача товар, відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною договору, а відповідач зобов’язався приймати цей товар та оплачувати його на умовах і в порядку, визначених договором.

          На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товари на загальну суму 266 665,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та податковими накладними.

          Пунктом 5.2 договору (із змінами, внесеним додатковою угодою до договору) передбачено, що відповідач здійснює розрахунок за поставлений товар не пізніше 40 календарних днів з моменту набуття права власності на товар.

          Відповідно до пункту 2.6 договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до відповідача в момент підписання відповідальною особою відповідача видаткової (товарно-транспортної) накладної.

          З матеріалів справи судом вбачається, що видаткова накладна, за якою здійснювалася остання поставка товарів на виконання умов договору, була підписана відповідальною особою відповідача 30.05.09 р.

          Таким чином, в будь-якому випадку, відповідач зобов’язаний був оплатити поставлений товар у строк до 09.07.09 р.

          За твердженням позивача, в рахунок оплати товарів, поставлених за договором, відповідач сплатив позивачу 15 001,89 грн.

          Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 251 663,34 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно частини 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ж частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          В частині 1 статті 692 ЦК України зазначається, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Відповідач доказів належного виконання зобов’язань за договорами щодо оплати поставлених товарів не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 251 663,34 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 193 ГК України, статтями 525, 526, 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 15; код ЄДРПОУ 33637190) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комюкрейнторг»(03150, м. Київ, вул. Горького, 95; код ЄДРПОУ 33691127) заборгованість у розмірі 251 663 (двісті п’ятдесят одна тисяча шістсот шістдесят три) грн. 34 коп., 2 516 (дві тисячі п’ятсот шістнадцять) грн. 63 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 27.10.2009 року