Рішення № 6515584, 24.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/304 24.09.09

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

До Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»

Про стягнення 674404,23 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивачане зявились, в попередн. засід був присутн Бельченко за дов.

Від відповідача не зявились, в попередн. засід був присутн. Решетник С.І.-за дов.

17.09.2009р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 24.09.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобовязання відповідач Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»виконати умови кредитного договору «12.5-3/08-КЛ від 21.05.2008р., а саме надати транш в сумі 382 000 грн. Стягнути з відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 36438,75 грн., а також 3% річних від простроченої суми в сумі 5956,48 грн., та упущену вигоду в сумі 250000 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 10.06.2009р.

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2008р. між Відкритим акціонерним товариство ВТБ Банк»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття не відновлювальної кредитної лінії № 12.5-3/08-КЛ.

Відповідно до п.1.1. договору предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів на таких умова:

-сума кредиту 1386000 грн.

-строк користування до 20.05.2015р.

-плата за користування кредитом 19,5% річних.

Відповідно до п.2.2. договору, кредит надається у вигляді траншу шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника № 26001301200490 у відділенні № 2 Полтавської філії ВАТ ВТБ Банк в м. Кременчук, МФО 331876, в межах ліміту кредитної лінії, який розраховується як різниця між встановленим лімітом кредитної лінії та сумою всіх наданих траншів, згідно письмової заявки позичальника встановленого зразка. Видача траншів здійснюється з дати підписання цього договору та до 20.11.2008р.

Позивачу за заявою було надані наступні транші, 23.05.2008р. № 74_4 на суму 450000 грн., 26.05.2008р. № TR.3116.2 на суму 155000 грн., від 28.05.2008р. TR.3116.1. на суму 170000 грн., від 10.06.2008р. № TR.3116.1. на суму 50000 грн., 25.06.2008, № TR.3116.2. на суму 113000 грн., 24.07.2008р. № TR.3116.1. на суму 30000 грн., 22.08.2008р. № TR.3116.1. на суму 36000 грн.

Відповідно до п.4.1. договору банк зобовязаний надати позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на строк, що встановлені в п.1.1. Кредитного договору та в порядку і на умовах, встановлених кредитним договором.

Банк зобовязаний прийняти виконання, запропоноване за позичальника будь-якою іншою особою, відповідно до п. 4.2.

01.10.2008р. позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про надання наступного траншу в сумі 382000 грн., однак відповідачем було відмовлено в цьому без будь-яких пояснень.

10.10.2008р. позивач направив лист № 21 з проханням виконати умови договору № 12.5-3/08-КЛ від 21.05.2008р., але відповідач не пояснив причину невидачі грошових коштів обумовлених умовами кредитного договору № 12.5-3/08-КЛ від 21.05.2008р.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги в частині зобовязання виконати умови кредитного договору, а саме надати транш у сумі 382000,00 та стягнення річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно договору про відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 21.05.2008р. № 12.5-3/08-КЛ банк (відповідач) зобовязався надати позивачу кошти у сумі 1386000,00грн. на строк користування по 20.05.2015року зі сплатою 19,5% річних..

Відповідно до п.1.1. договору предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів на таких умова:

-сума кредиту 1386000 грн.

-строк користування до 20.05.2015р.

Матеріалами справи доведено, що кредит надавався позивачу у вигляді траншу шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в межах ліміту кредитної лінії, який розраховується як різниця між встановленим лімітом кредитної лінії та сумою всіх наданих траншів, згідно письмової заявки встановленого зразка.

01.10.2008р. в черговий раз позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про надання наступного траншу в сумі 382000 грн., однак відповідачем було відмовлено в цьому без будь-яких пояснень.

Тобто відповідач не виконав свої зобовязання за договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відмова банку у наданні позивачу наступного траншу є незаконною і суперечить як укладеному між сторонами договору, так і чинному законодавству.

Наведені відповідачем посилання в обґрунтування заперечень щодо вимоги позивача про зобовязання виконати умови кредитного договору є немотивованими і тому їх не можна розцінювати в якості доказів згідно ст.ст. 32-36 ГПК України.

Вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 5956,48 грн. та 36438,75 грн. індексу інфляції задоволенню не підлягає, оскільки зміст позовних вимог стосується зобовязання банку виконати умови кредитного договору.

А ст. 625 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування зазначених вимог передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині зобовязання Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»виконати умови кредитного договору № 12.5-3/08-КЛ від 21.05.2008р., а саме надати Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 транш в сумі 382000 грн.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, в частині зобовязання Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»виконати умови кредитного договору № 12.5-3/08-КЛ від 21.05.2008р., а саме надати Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 транш в сумі 382000 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 250000 грн. упущеної вигоди, не прийнята судом до розгляду, оскільки вказана вимога не сплачена державним митом.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобовязати Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»(01004, м. Київ, б-р. Шевчнеко/вул..Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) виконати умови кредитного договору № 12.5-3/08-КЛ від 21.05.2008р., а саме надати Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (39600, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) транш в сумі 382000 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»(01004, м. Київ, б-р. Шевчнеко/вул..Пушкінська, 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (39600, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 85грн.00 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України

В частині стягнення річних, індексу інфляції відмовити.

В частині стягнення упущеної вигоди залишити без розгляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.

Суддя І.І.Борисенко

Рішення підписано 26.10.2009р.