Рішення № 6515563, 07.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/429 07.10.09 За позовом           Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»

до                    Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

про                    стягнення 464572,33 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Єщенко І.О., юр-т, дов. №01/5-лжс від 08.01.2009;

від відповідача –Шкідченко Д.В., представник за дов. №22/5202 від 28.08.2009. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У червні 2009 року Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»(далі –позивач, або Підприємство) звернулось до Господарського суду м. Києва (далі –відповідач, або Банк) про стягнення 464572,33 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.03.2009 Підприємством було вручено платіжні доручення №11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 та 31.03.2009 платіжне доручення №19 на загальну суму 464572,33 грн., проте в порушення умов договору банківського рахунку (юридичної особи) від 23.09.2008 (далі –Договір) відповідачем не було здійснено видачу готівкових коштів на зазначену суму.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що платіжні доручення №№11, 17 та 18 від 25.03.2009 на загальну суму 140000 грн. були відкликані позивачем.

Відтак, на думку відповідача вимога позивача про стягнення з Банку суми коштів за вищевказаними платіжними дорученнями є неправомірною та безпідставною, адже право позивача на розпорядження грошовими коштами відповідачем не порушувалось.

При цьому, відповідач просив суд враховувати, що з метою захисту інтересів кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану Банку Національним банком України на підставі Постанови Правління НБУ від 23.03.2009 №157 з 24.03.2009 введено тимчасову адміністрацію до АБ «Банк регіонального розвитку», та для створення сприятливих умов щодо відновлення фінансового стану Банку запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів на строк 6 місяців з 24.03.2009 до 23.09.2009.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2008 між позивачем як Клієнтом та відповідачем як Банком укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого, за цим Договором Банк відкриває Клієнту поточний рахунок №26006010160701 (далі –Рахунок), в національній валюті відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», зобов’язується приймати та зараховувати на Рахунок грошові кошти, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з Рахунку, проведення операцій по Рахунку.

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на Рахунку з дотриманням встановленого порядку та режиму функціонування рахунку, за винятком випадків, передбачених законодавством та цим Договором.

Відповідно до п.2.2.2 Договору Клієнт також має право вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим Договором послуг.

Згідно з п.2.3.3 Договору Банк зобов’язаний виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу грошових коштів з рахунку.

У відповідності до п.3.2 Договору розрахункові документи Банк приймає від Клієнта (буд-якої особи, зазначеній в картці із зразками підписів та відбитком печатки, або від уповноваженої особи Клієнта за наявністю доручення) і виконує в день їх надходження, якщо вони надані в Банк в операційний час.

23.01.2009 позивач звернувся до Банку та просив терміново перерахувати кошти на розрахунковий рахунок підприємства сплачені КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської у м. Києві ради»в сумі 300000 грн.

26.01.2009 позивач звернувся до Банку та просив видати 27.01.2009 кошти для отримання заробітної плати працівникам підприємства за грудень місяць 2008 року в сумі 218000 грн.

25.03.2009 позивач виставив платіжні доручення №№11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 та 18 та №19 від 31.03.2009 на загальну суму 463881,04 грн.

В подальшому, платіжні доручення №№11, 17 та 18 від 25.03.2009 на загальну суму 140000 грн. були відкликані позивачем, про що свідчить листи останнього за №263/5-ПЖС від 07.04.2009 та №248/5 ЛПЕС від 01.04.2009.

Банком кошти за спірними платіжними дорученнями перераховані не були.

23.09.2009 позивач платіжним дорученням №747 ініціював переказ грошових коштів в сумі 454190,00 грн. на свій поточний рахунок, відкритий у Печерському ОБУ у м. Києві.

Проте, Банк перерахування зазначених коштів не здійснив.

Відповідно, до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»банки зобов'язані виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що мітиться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно п.1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»визначено, що операційний час –частина операційного дня банку або іншої установи –члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою –членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Пунктом 30.2 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України»передбачено, що банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (п.3 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно наявної в матеріалах справи виписки по особовому рахунку позивача №2600.6.01.01607.01 за 15.07.2009 вихідний залишок коштів на рахунку останнього становить 464572,33 грн.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено договірні зобов’язання щодо своєчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування, перед позивачем, суд визнає вимогу про стягнення грошових коштів в сумі 464572,33 грн. наявних на його поточному рахунку законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд не бере до уваги виходячи з нижчевикладеного.

Постановою Правління Національного банку України від 23.03.2009 № 157 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку «Банк регіонального розвитку»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (24.03.2009-23.03.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів банку введено з 24.03.2009 до 23.09.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11.09.2009 № 548 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 24.09.2009 до 23.03.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі –Закон, у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

У спірному ж випадку строк виконання зобов’язання за останньою вимогою позивача настав вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у відповідача.

А отже, на спірні правовідносини сторін, станом на момент подання позову до суду дія мораторію не поширювалась.

Судом також враховано, що Законом України № 1617-VI від 24 липня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»було внесенні зміни до Закону. Вказаний Закон набрав чинності 06.08.2009 (опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр»№ 141 за 6 серпня 2009 року).

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у Законі у редакції від 24.07.2009 № 1617-VI, під мораторієм стало розумітися зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов’язань вже після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів Банку.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

Проте, враховуючи положення статей 2, 85 Закону України (у редакції Закону від 24.07.2009 № 1617-VI), керуючись пунктом 6 статті 83 ГПК України, відповідно до якого господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення, беручи до уваги наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд вважає за доцільне відстрочити виконання рішення в частині стягнення судових витрат до закінчення у відповідача строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 5-А, ідентифікаційний код 19338316) з поточного рахунку №26006010160701 на користь Комунального підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»(01021, м. Київ, пров. Мар’яненка, 7, р/р 260083011220 в Печерському відділенні №3715, Ощадбанку України, МФО 320241, код 05756837) 464572 (чотириста шістдесят чотири тисячі п’ятсот сімдесят дві) грн. 33 коп. боргу.

Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 5-А, ідентифікаційний код 19338316) на користь Комунального підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс»(01021, м. Київ, пров. Мар’яненка, 7, р/р 260083011220 в Печерському відділенні №3715, Ощадбанку України, МФО 320241, код 05756837) 4645 (чотири тисячі шістсот сорок п’ять) грн.75 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відстрочити виконання рішення суду від 07.10.2009 в частині стягнення з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»4645 грн.75 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на період до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, продовженого постановою Правління Національного банку України від 11.09.2009 № 548 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів АБ «Банк регіонального розвитку», а саме до 23.03.2010.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                    Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 23.10.2009