Рішення № 6515540, 26.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/565 26.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс-БК Центр» про стягнення 80846,11 грн.

                                                                       Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Зеленюха В.Р. –представник за довіреністю № 23 від 06.04.2009р.

від відповідача: не з’явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс-БК Центр»заборгованості за договором фінансового лізингу № 167 від 20.02.2007р. у розмірі 80846,11 грн., в тому числі 79419,82 грн. –основний борг, 1317,96 грн. –пеня, 108,33 грн. –3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між ТОВ «Євро Лізинг» та ТОВ «Юніверс-БК Центр»було укладено договір фінансового лізингу № 167 від 20.02.2007р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове володіння та користування за плату майно, транспортні засоби: самоскид МАЗ 551606-221, шасі № Y3M55160570011448; самоскид МАЗ 551605-221, шасі № Y3M55160570011789; самоскид МАЗ 551605-280, шасі № Y3M55160570012199; Камаз 65201-012, шасі № ХТС65201071141442; самоскид МАЗ 551605-271, шасі № Y3M55160580014670.

З позовної заяви слідує, що відповідачем порушуються умови договору, а саме п. 5.1. Так, відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно додатку №3 до Договору, однак відповідач сплату за договором не здійснює належним чином, в зв’язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 79419,82 грн.

З посиланням на п. 16.1. Договору та на ст.. 625 ЦК України позивач вважає, що відповідач зобов’язаний також сплатити на його користь 1317,96 грн. пені та 108,33 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2009р. порушено провадження по справі № 53/565, розгляд справи призначено на 26.10.2009р.

          Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим представник позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 114210,67 грн., в тому числі: 110385,49 грн. основного боргу, 3534,66 грн. пені, 290,52 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду уточнення позивача позовних вимог, а саме збільшення позовних вимог.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалою суду від 05.10.2009р. про що свідчить відмітка про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстр відправки поштової кореспонденції.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 53/565 від 05.10.2009 р. було направлене відповідачу за його юридичною та поштовою адресами, вказаними позивачем у позовній заяві. Юридична адреса підтверджена витягом з ЄДРПОУ від 21.10.2009р. № 21-10/726, наданим позивачем. Підтвердженням надсилання відповідачу названої ухвали суду є відповідна відмітка на її зворотньому боці.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 53/565 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.10.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.02.2007р. між сторонами у справі було укладено договір фінансового лізингу № 167, відповідно до умов якого лізингодавець (позивач) передає лізингоотримувачу, а лізингоотримувач (відповідач) отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб у відповідності з замовленням на транспортний засіб (п. 2.1. договору).

На виконання умов договору позивач, згідно із замовленнями відповідача: № 167/001 від 20.02.2007р., 167/002 від 20.02.2007р., № 167/003 від 27.04.2007р., № 167/010 від 22.02.2008р., № 167/011 від 12.03.2008р., передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується актами приймання-передачі транспортних засобів № 167/001 від 22.03.2007р., 167/002 від 30.03.2007р., № 167/003 від 01.07.2007р., № 167/010 від 18.03.2008р., № 167/011 від 22.04.2008р. (копії в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні).

У відповідності з положеннями пунктів 5.1.-5.3. Договору фінансового лізингу за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюються в «Плані Лізингу»(Додаток № 3 до Договору) та інших додатках. Якщо вартість транспортного засобу до моменту передачі лізингоодержувачу змінюється постачальником транспортного засобу, то лізингодавець має право скорегувати пропорційно такій змін вартість транспортного засобу, за якою цей транспортний засіб передається лізингоодержувачу, а також порядок сплати та розмір лізингових платежів. Якщо вартість транспортного засобу до моменту передачі лізингоодержувачу змінюється внаслідок зміни офіційного курсу гривні до валюти, яку використовує для обчислення вартості транспортного засобу постачальник транспортного засобу, то лізингодавець має право скорегувати пропорційно такій зміні курсу вартість транспортного засобу, за якою цей транспортний засіб передається лізингоодержувачу, а також порядок сплати та розмір лізингових платежів. Нарахування лізингових платежів здійснюється згідно з актами виконаних робіт, які підписуються сторонами. Підписання актів обома сторонами підтверджує досягнення згоди сторонами щодо змісту актів виконаних робіт. Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору.

Згідно з п. 5.8. Договору оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі, зазначеній у плані лізингу; комісія лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засібб кожен місяць розраховується за наступною формулою: КЛПМ=КЛПЛ+(ЛППЛ*КоефКВ-ЛППЛ), де: КЛПМ –комісія лізингодавця за поточний місяць; КЛПЛ –комісія лізингодавця за відповідний місяць згідно з планом лізингу; ЛППЛ –лізинговий платіж за відповідний місяць згідно з планом лізингу; КоефКВ –коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку лізингодавцем/курс валюти, зазначений у плані лізингу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Особа яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Пунктом 3 ч. 2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повноти та вчасності сплати лізингових платежів не виконує.

Так, відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно з додатком № 3 до Договору «План лізингу № 167/001»від 20.02.2007р. зі змінами від 22.03.2007р., від 13.09.2008р., «План лізингу № 167/002»від 20.02.2007р. зі змінами від 29.03.2007р., від 13.09.2008р., «План лізингу № 167/003»від 27.04.2007р. зі змінами від 31.05.2007р., від 13.09.2008р., «План лізингу № 167/010»від 22.02.2008р. зі змінами від 18.03.2008р., від 13.09.2008р., «План лізингу № 167/011»від 12.03.2008р. зі змінами від 21.04.2008р., від 13.09.2008р.

За не виконання договірних зобов’язань щодо оплати лізингових платежів у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 110385,49 грн.

Відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до п. 16.1. договору фінансового лізингу, при порушення лізингоодержувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 (однієї десятої) % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нарахована неустойку за не виконання договірних зобов’язань. Розмір неустойки відповідача за прострочені платежі за Договором фінансового лізингу за розрахунками позивача становить 3534,66 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягає стягненню 290,52 грн. 3% річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив державне мито в сумі 1564,65 грн. про що свідчить додані до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог платіжні доручення № 2636 від 29.07.2009р., № 4004 від 24.09.2009р., № 4722 від 23.10.2009р. про сплату державного мита, при тому як сума позовних вимог становить 114210,67 грн. згідно із заявою про збільшення розміру позовних вимог.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 1142,11 грн. виходячи з ціни позову 114210,67 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі –1564,65 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс-БК Центр»

(04210, м. Київ, Оболонський район, просп. Героїв Сталінграду, 35, кв. 120, код ЄДРПОУ 34293201) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, просп. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741) заборгованість в розмірі 110 385 (сто десять тисяч триста вісімдесят п’ять) грн. 49 коп., пеню в розмірі 3 534 (три тисячі п’ятсот тридцять чотири) грн. 66 коп., три відсотки річних в сумі 290 (двісті дев’яносто) грн. 52 коп., судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1142 (одна тисяча сто сорок дві) грн.. 11 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.. 00 коп.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, просп. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32774741) з Державного бюджету державне мито в сумі 422 (чотириста двадцять дві) грн. 54 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане за платіжними дорученнями № 2636 від 29.07.2009р., № 4004 від 24.09.2009р., № 4722 від 23.10.2009р. Платіжні доручення № 2636 від 29.07.2009р., № 4004 від 24.09.2009р., № 4722 від 23.10.2009р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/565.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.