Рішення № 6515538, 26.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/377 26.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Трейд» про стягнення 50821,60 грн.

                                                                                Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Привалова О.Ю. –представник по довіреності № 15/08-08 від 15.08.2009р.

від відповідача: Щаслива Т.П. –представник по довіреності від 01.01.2009р.

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Трейд»заборгованості за Договором поставки № 52 від 01.12.2007р. в розмірі 50821,60 грн., в тому числі 47847,29 грн. –основний борг, 224,16 грн. –3% річних, 956,95 грн. –збитки від інфляції, 1793,20 грн. –пеня.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов’язань в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2009р. порушено провадження по справі № 53/377, розгляд справи призначено на 10.07.2009р.

           У зв’язку з необхідністю належного повідомлення відповідача про судове засідання розгляд справи було відкладено на 17.08.2009р.

          Представник відповідача надав відзив № 08/18-юр від 17.08.2009р. на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечив з огляду на те, що відповідно до п. 2.3. договору поставки № 52 від 01.12.2007р. підставою для остаточних розрахунків сторін є підписані акти звірки взаєморозрахунків. Однак вказані акти сторонами не підписані оскільки існує розбіжність у документах первинного бухгалтерського обліку яка виникла у зв’язку з тим, що позивач не врахував факти недовозу товару та не здійснив корегування видаткових накладних до фактичної кількості поставленого товару.           

          Ухвалою суду від 17.08.2009р. було продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін.

           В судовому засіданні 17.08.2009р., відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 07.09.2009р.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009р. розгляд справи було відкладено на 28.09.2009р.

          В судових засіданнях 28.09.2009р. та 19.10.2009р. було оголошено перерви до 19.10.2009р. та 26.10.2009р. відповідно.

          Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Представник відповідача надав пояснення по суті позовних вимог.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.10.2009р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.12.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агро марс»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Трейд»(покупець) був укладений договір поставки № 52, відповідно до умов якого постачальник відповідно до умов цього договору зобов’язується поставити, а покупець –прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних та видаткових), що виписуються на кожну партію товару (п. 1.1. Договору).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

У відповідності до накладних: № № АМ-0050963 від 08.09.2008р., АМ-0050358 від 04.09.2008р., АМ-0050558 від 05.09.2008р., копії яких знаходяться в матеріалах справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні) ТОВ «БМ Трейд»отримало від ТОВ «Комплекс Агромарс» за договором поставки № 52 від 01.12.2007р. товари на загальну суму 83946,42 грн.

Факт прийняття товару відповідачем підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача, завірених відбитком печатки (штампу) Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Трейд»на видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.2 договору поставки № 52 від 01.12.2007р. сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо поставки товару, тоді як ТОВ «БМ Трейд»зобов’язання щодо оплати за отриманий товар не виконало в повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 47487,29 грн., які позивач просить стягнути як основний борг.

          Заперечення відповідача, що розбіжності у існуючій заборгованості виникли у зв’язку з неврахуванням позивачем факту недовозу товару та нездійсненням корегування видаткових накладних до фактичної кількості поставленого товару до уваги судом не приймаються, оскільки оригінали видаткових накладних № № АМ-0027898 від 21.05.2008р., АМ-0049819 від 02.09.2008р., АМ-0048350 від 26.08.2008р., АМ-0040532 від 18.07.2008р., АМ-0040736 від 19.07.2008р., АМ-0039805 від 15.07.2008р., АМ-0038590 від 09.07.2008р., АМ-0034558 від 20.06.2008р., АМ-0033668 від 17.06.2008р., АМ-0033364 від 14.06.2008р., АМ-0029521 від 29.05.2008р. з Актами про псування, бій, недовіз або надлишок товару, долучені відповідачем в якості доказу недовозу товару позивачем, не стосуються підстав позову, на яких позивач ґрунтує свої позовні вимоги.

          Що ж стосується посилання відповідача на п. 2.3. договору, в якому сторони вказали, що до 15 числа кожного місяця сторони підписують акти звірки взаєморозрахунків за попередній місяць які є підставою для остаточних розрахунків сторін, то вони теж не заслуговують на увагу, оскільки порядок розрахунків визначений сторонами у п. 2.2. договору , а Акт звірки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а не підстава для виникнення прав та обов’язків сторін.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 2.2 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов ТОВ «Комплекс Агромарс»щодо стягнення з ТОВ «БМ Трейд»основного боргу за договором № 52 від 01.12.2007р. у розмірі 47847,29 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

          Позивач просить суд також стягнути з відповідача 224,16 грн. 3% річних, 956,95 грн. збитків від інфляції, 1793,20 грн. пені, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Ухвалою від 10.07.2009р. суд зобов’язував позивача надати уточнений розрахунок пені, 3% річних та збитків від інфляції, а саме вказати період нарахування, дату початку нарахування, кінцеву дату нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції по кожному простроченому платежу окремо.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а сторони, в свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Таким чином, неподання позивачем витребуваних судом пояснень, позбавляє суд можливості встановлення фактичних обставин справи, дослідження дійсних прав і обов’язків сторін та правильного застосування законодавства, тому є підставою для залишення позову в частині заявленої вимоги про стягнення з відповідача 224,16 грн. 3% річних, 956,95 грн. збитків від інфляції, 1793,20 грн. пені без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 81, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Трейд» (02125, м. Київ, вул. Алішера Навої, 76, код ЄДРПОУ 32592128 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»(07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) 47 847 (сорок сім тисяч вісімсот сорок сім) грн. 29 коп. основного боргу, 478 (чотириста сімдесят вісім) грн.. 47 коп. витрат по сплаті державного мита та 294 (двісті дев’яносто чотири) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В частині стягнення з відповідача 224,16 грн. 3% річних, 956,95 грн. збитків від інфляції, 1793,20 грн. пені позов без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.