Рішення № 6515534, 09.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/255 09.09.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Груп" про стягнення 40 950,23 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача                     Литовченко С.Л., за дов. № 35 від 21.01.2009 р.

від відповідача           не з’явився

У судовому засіданні 09.09.2009 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмакс" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Груп" про стягнення 32 033,59 грн. основного боргу, 3 495,05 грн. інфляційних втрат, 4 819,19 грн. пені та 602,40 грн. процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором поставки № 09/07/3 від 09.07.2008 р.

Ухвалою суду від 24.06.2009 р. порушено провадження у справі № 54/255, розгляд справи призначено на 15.07.2009 р.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу і знаходяться на його рахунку у банківській установі. Суд відмовив у задоволенні клопотання, оскільки позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Представником позивача заявлено клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Ухвалою суду від 15.07.2009 р. розгляд справи відкладено на 09.09.2009 р.

У судове засідання 09.09.2009 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 15.07.2009 р. направлялася на адресу відповідача, вказану у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/4887 від 14.07.2009 р.

За таких обставин справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

09.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмакс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Груп" був укладений договір поставки № 09/07/3, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався передати (поставити) на умовах договору будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі (надалі –Товар) у власність відповідача, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти товар у власність і оплатити його на умовах договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору асортимент, ціна та кількість товару визначаються сторонами у накладних на товар, які є невід’ємними частинами договору і формуються на підставі замовлень відповідача.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За видатковими накладними № КВВ-07/24/024 від 24.07.2008 р., № КВВ05/08/019 від 05.08.2008 р., № КВВ-08/14/011 від 14.08.2008 р., № КВВ-08/19/012 від 19.08.2008 р., № КВВ-08/19/017 від 19.08.2008 р., № КВВ-09/29/020 від 29.09.2008 р. позивач передав відповідачеві товар, визначений договором, на загальну суму 52 061,69 грн.

Як передбачено п.п. 3.3.-3.6. договору, товар вважається переданим покупцю з моменту підписання накладної. З цього ж моменту зобов’язання позивача з поставки товару вважається виконаним. Право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту передачі товару відповідачу.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р. передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Товар за вищезазначеними накладними було отримано у повному обсязі уповноваженою особою відповідача за довіреностями серії НБП № 747629 від 02.07.2008 р., НБП № 747648 від 05.08.2008 р., № МГ-000010 від 14.08.2008 р., № МГ-000053 від 29.09.2008 р., копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що відповідач зобов’язаний оплатити товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару.

Виходячи з викладеного, товар повинен бути оплачений відповідачем у такі строки:

за накладною № КВВ-07/24/024 від 24.07.2008 р. у строк до 23.08.2008 р.

за накладною № КВВ05/08/019 від 05.08.2008 р. у строк до 04.09.2008 р.

за накладною № КВВ-08/14/011 від 14.08.2008 р. у строк до 13.09.2009 р.

за накладними №№ КВВ-08/19/012, КВВ-08/19/017 від 19.08.2008 р. у строк до 18.09.2009 р.

за накладною № КВВ-09/29/020 від 29.09.2008 р. у строк до 29.10.2009 р.

Як пояснив представник позивача, відповідач частково оплатив накладну № КВВ-07/24/024 від 24.07.2008 р. на суму 19 192,97 грн., накладну № КВВ-08/19/012 від 19.08.2008 р. на суму 142,82 грн. та повністю оплатив накладну № КВВ-08/19/017 від 19.08.2008 р. на суму 693,31 грн.

Крім цього, позивач повідомив суд, що 30.06.2009 р. на погашення боргу відповідачем було сплачено 7 471,80 грн.

Всього відповідачем було сплачено 27 500,90 грн. (19 192,97 грн. + 142,82 грн. + 693,31 грн. = 27 500,90 грн.).

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 24 560,79 грн. (52 061,69 грн. –27 500,90 грн. = 24 560,79 грн.).

Виходячи з того, що часткова сплата боргу на суму 7 471,80 грн. була здійснена відповідачем після подання позову, провадження у справі в цій частині вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку порушення терміну (строків) оплати товару, покупець сплачує на користь постачальника неустойку у вигляді штрафу у розмірі 1% від неоплаченої в строк вартості товару за кожен день прострочення до дати повної оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 4 819,19 грн. пені та 602,40 грн. процентів річних за період з 30.10.2008 р. по 12.05.2009 р., а також 3 495,05 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2008 р. по березень 2009 р.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення пені позивач посилається на п. 5.2. договору, відповідно до якого у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальника неустойку у вигляді штрафу у розмірі 1% від неоплаченої в строк вартості товару за кожен день прострочення до дати повної оплати товару.

Позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, ст. 3 зазначеного Закону визначено, що розмір пені, передбачений ст. 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з положеннями п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, сума пені розраховується за період з 30.10.2008 р. по 30.04.2009 р. і при обчисленні її розміру береться до уваги облікова ставка НБУ, яка діяла у вказаний період, розмір якої згідно з Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008 р. та листа НБУ № 14-011/778-2395 від 16.02.2009 р. становив 12% .

За нижченаведеним розрахунком суду розмір пені складає 3 937,09 грн., а тому позовні вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 3 937,09 грн.

Сума боргуПеріод простроченняК-сть

днів індекс інфляціїІнфляційне збільшення суми боргуРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення

32868,7230.10.08 - 09.04.091621,0983221,133 %437,6512 %3494.76

32033,5910.04.09 - 30.04.09211,009288,303 %55,2912 %442.33

32033,5930.04.09 - 12.05.0913--3%34,23--

Всього 3509,43 527,17 3937,09 За вищевказаним розрахунком суду розмір процентів річних становить 527,17 грн., інфляційних втрат –3 509,43 грн. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення процентів річних підлягають частковому задоволенню у сумі 527,17 грн. Оскільки позивачем не заявлялось клопотань про вихід за межі позовних відповідно до ст. 83 ГПК України, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 3 495,05 грн. за розрахунком позивача. Як передбачено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач всупереч вказаним вимогам не надав доказів повної оплати поставленого товару та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити. З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 32 520,10 грн. З огляду на часткове задоволення позову та зважаючи на те, що часткова сплата боргу на суму 7 471,80 грн. була здійснена відповідачем вже після подання позову, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Груп" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 6, ідентифікаційний код 34602719, п/р 26002121127980 у філії КРУ "Фінанси та Кредит" м. Києва, МФО 300937, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" (02091, м. Київ, Харківське шосе, 144-В, ідентифікаційний код 32376008, п/р 2600933182821 у КРД "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 322904) 24 560 (двадцять чотири тисячі п’ятсот шістдесят) гривень 79 коп. боргу, 3 937 (три тисячі дев’ятсот тридцять сім) гривень 09 коп. пені, 3 495 (три тисячі чотириста дев’яносто п’ять) гривень 05 коп. інфляційних втрат, 527 (п’ятсот двадцять сім) гривень 17 коп. процентів річних, 399 (триста дев’яносто дев’ять) гривень 91 коп. державного мита та 305 (триста п’ять) гривень 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині стягнення 7 471,80 грн. основного боргу припинити.

4.          В іншій частині у позові відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 23.10.2009 р.