Рішення № 6515455, 26.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/390 26.10.09

За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради

До Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи

ОСОБА_1

Про стягнення 16 926 грн. 16 коп.

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

прокуратури не з»явився

від позивача Кудрявцева Р.М. по дов. №7/8-150-001/58 від 09.05.2008р.

від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 16 926 грн. 16 коп. заборгованості по орендній платі.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі від 18.09.2009р.про порушення провадження у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача та доказів відсутності заборгованості по орендній платі не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

17 вересня 2001 року між Комунальним підприємством житлового господарства Радянського району м. Києва та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (далі відповідач) був укладений договір №146 оренди нежилого приміщення в будинку №60 по пр. Перемоги в м. Києві загальною площею 52,5 кв.м. під офіс та склад.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії договору визначений з 17 вересня 2001 р. по 06 вересня 2011р. (п. 6.2 договору).

Відповідно до умов договору (п. 1.4 ) відповідач зобов”язаний сплачувати орендну плату незалежно від наслідків власної господарської діяльності щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

На підставі рішення Шевченківської районної у м. києві ради №18 від 04.10.2001 року Комунальне підприємство житлового господарства Радянського району м. Києва реорганізоване в Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва шляхом обєднання (злиття). Даним же розпорядженням Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва визнано правонаступником майнових прав та обовязків Комунального підприємства житлового господарства Радянського району м. Києва.

Відповідно до рішення Шевченківської районної у місті Києві ради від 25.11.2003 року №263 Комунальне підприємство управління житлового господарства Шевченківського району м. Києва було реорганізоване в Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради і визнане правонаступником в частині орендних відносин.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради № 263 від 25.11.2003 року створено Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, яке стало правонаступником Комунального підприємства Управління житлового господарства Шевченківського району м. Києва в частині орендних відносин.

31.08.2007р. між Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (далі позивач) та відповідачем була підписана додаткова угода №1 до договору оренди нежитлового приміщення №146 від 17.09.2001 р., відповідно до якої розмір орендної плати був визначений в сумі 3983 грн. 32 коп.

Спір виник внаслідок того, що Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва вважає, що відповідач не виконав основного обовязку Орендаря щодо внесення орендної плати по Договору у період з червня 2008р. по квітень 2009р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 16926,16 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Всупереч вищеназваному договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків у частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за період з червня 2008р. по квітень 2009р. внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 16926,16 грн. станом на день звернення прокуратури з позовом до суду.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обовязком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у зазначений період користувався нежитловим приміщенням, а тому зобовязаний згідно Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

В судовому засіданні представником позивача надані докази, що до предявлення прокурором позову та порушення провадження у справі 18.08.2009р. відповідач в рахунок погашення боргу перерахував позивачу орендну плату в розмірі 11000 грн., а тому суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.

В частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 5926, 16 грн. позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України в розмірі 338 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 код НОМЕР_1 ) користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. києві ради (01030, м. Київ, бульвар Шевченко, 26/4, код 21532540) 5926 грн. 16 коп. основного боргу.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) в доход Державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету України по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Трофименко Т.Ю.