Рішення № 6515268, 18.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/427 18.09.09 За позовом           Фірми «Люстдорф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до           Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІДА» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій Суддя Хрипун О.О.

Представники:

Від Позивача Климович І.О. –предст.,

Від Відповідача не з’явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась Фірма «Люстдорф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІДА»про стягнення 41803,18 грн. заборгованості, 2881,84 грн. –пені, 802,85 грн. інфляційних втрат та 373,39 грн. –3% річних від простроченої заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором поставки № 16/01/09 (0347/08) від 01.12.2008 щодо оплати отриманого Відповідачем товару за вказаним договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2008 між Фірмою «Люстдорф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі –Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОРІДА»(Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки № 16/01/09 (0347/08) (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник поставляє та передає у власність Покупця Товар відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною Договору, а покупець приймає цей Товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним Договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 16/01/09 (0347/08) від 01.12.2008 є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 2.6 Договору право власності на Товар, а також ризик випадкової загибелі Товару, переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової (товарно-транспортної) накладної.

Так, на виконання умов Договору Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято за видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, в період з 17.01.2009 по 07.05.2009 Товар на загальну суму 42945,24 грн.

Моментом здійснення поставки Товарів Постачальником є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, тощо) (п. 2.5 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору Покупець оплачує поставлені Товари по цінах, вказаних у супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації, на умовах цього Договору, в порядку і формах, які не суперечать діючому законодавству України.

Покупець здійснює розрахунок з Постачальником за поставлений товар не пізніше 15 банківських днів з моменту набуття права власності на поставлений Товар ( п. 5.2 Договору). Розрахунок проводиться у безготівковій формі, в національній грошовій одиниці (п. 5.3 Договору). Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списується з рахунку Покупця (п. 5.4 Договору).

Згідно з п. 5.6 Договору підставою для оплати поставленого за Договором Товару вважається передача Покупцю оформлених належним чином, згідно діючого законодавства, видаткової, товарно-транспортної та податкових накладних.

Відповідачем проведено часткову оплату поставленого Позивачем Товару в розмірі 1142,06 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 41803,18 грн. Оплата отриманого Відповідачем товару в сумі 41803,18 грн. не здійснена. Доказів повної оплати Товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача 41803,18 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору Сторони погодили, що Покупець відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

З огляду на викладене та наявність у Відповідача перед Позивачем заборгованості за поставлений Товар, суд вважає необхідним задовольнити вимоги про стягнення з Відповідача 2881,84 грн. пені.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІДА»(01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 15, код 33637190) на користь Фірми «Люстдорф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (22700, Вінницька обл., Іллінецький район, м. Іллінці, вул. Коцюбинського, б. 1, код 23063575) 41803,18 грн. заборгованості, 2881,84 грн. пені, 802,85 грн. інфляційних втрат, 373,39 грн. –3% річних від простроченої суми, 458,61 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 23.10.2009