Рішення № 6515178, 23.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/613 23.10.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергоатом" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт"

простягнення 25587,63 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача : не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоатом" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт" про стягнення 23134,05 грн. основного боргу та 2453,58 грн. –пені.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати послуг по інформаційному, інформаційно-технічному забезпеченню процесу відпуску та реалізації пального через систему «Нафтогазтранскарт»по пластиковим карткам за Договором № В 00014/762 від 17 листопада 2006 року.

Ухвалою від 11.09.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 28.09.2009 року.

В судовому засіданні 28.09.2009 року, представник позивача надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 28.09.2009 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 28.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 23.10.2009 року.

В судове засідання 23.10.2009 року представники сторін не з’явилися, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.10.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоатом», іменоване надалі «Сторона-1»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»», іменоване надалі «Сторона-2»(відповідач) був укладений договір № В 00014/762 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого сторона-1 відпускає, а сторона-2 отримує і проводить розрахунки за стиснений, 19,6 Мпа, природний газ (метан), надалі «пальне»зі стороною-1 на виконання договорів доручення, укладених з Клієнтами сторони-2.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що сторона-2 надає послуги стороні-1, згідно даного Договору, по інформаційному, інформаційно-технічному забезпеченню процесу відпуску та реалізації пального через систему «Нафтогазтранскарт»по пластиковим ідентифікаційним карткам ( далі –ПК).

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору сторона-2 отримує та сплачує для своїх клієнтів стиснений природний газ у сторони-1 на АГНКС. Сторони домовились, що до моменту відпуску пального по ПК, право його власності належить стороні-1, послуги вважаються наданими стороною-2 стороні-1 після відпуску пального. Прийняття-передача пального оформлюється щомісячно актом здачі-прийняття стиснутого природного газу (Додаток №5) та актом здачі-прийняття послуг (Додаток № 6). Акти складені уповноваженими представниками сторін з 8-го по 12-те число місяця наступного за звітним є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктами 2.3 та 2.4 передбачено, що підставою для складання акту здачі-прийняття стиснутого природного газу та акту звірки взаєморозрахунків є звітні чеки видані POS-терміналом ПК. Звірка розрахунків між стороною-1 та стороною-2 проводиться щомісячно після підписання акту здачі-прийняття пального та акту здачі-прийняття послуг про що складаються відповідні акти.

Згідно з пунктами 3.1 Договору вартість відпущеного по ПК пального встановлюється власником АГНКС і визначається сумою, що вказана в звітному чеку, отриманому за допомогою POS-емулятора.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата обсягів пального, реалізованого через систему «Нафтогатранскарт», здійснюється стороною-2 підсумком за 10 днів на підставі наявних даних про кількість відпущеного пального, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-1 в повному обсязі вартості газу не відраховуючи від цієї суми вартості своїх послуг, або іншим чином не забороненим законодавством.

Згідно з пунктом 4.3 Договору оплата послуг наданих стороні-1 здійснюється грошовими коштами на поточний рахунок сторонеи-2, наступного банківського дня рахуючи від суми яка надійшла на поточний банківський рахунок сторони-1 від сторони-2 за сплачений стиснений природний газ.

Пунктом 4.5 передбачено, що остаточний розрахунок за СПГ та надання послуг по заправці автотранспортних засобів клієнта пальним здійснюється сторонами до 15 числа місяця, наступного за звітним на підставі підписаного між сторонами акту (п. 2.3 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві стиснений природний газ на загальну суму 110125,50 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № ЕА –0000098 від 28 лютого 2009 року та копією акту здачі-приймання стиснутого природного газу від 18.02.2009 року, однак відповідач свої зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконав частково на суму 84 000,00 грн, на доказ чого надано копії банківських виписок від 04.02.2009 року на суму 14000,00 грн., від 05.02.2009 року на суму 10000,00 грн., від 06.02.2009 року на суму 16000,00 грн., від 10.02.2009 року на суму 14000,00 грн., від 13.02.2009 року на суму 30000,00 грн., в результаті чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 23134,05 грн., що засвідчується актом звірки взаєморозрахунків від 28.02.2009 року.

05 серпня 2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплати заборгованість, однак остання залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Як вбачається з матеріалів справи та вищезазначених правових норм, вищевказаний договір є змішаним, оскільки поєднує договір поставки та договір про надання послуг.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 23134,05 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату відпущеного пального сторона-2 у строки, зазначені в п. 4.1 Договору, сплачує на користь сторони-1, крім суми заборгованості, ще й пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період її нарахування від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 7.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2453,58 грн. за весь період прострочення.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пункту 7.2 Договору, поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 2450,94 грн., за період з 11.03.2009 року по 25.08.2009 року, в межах розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кв. 272; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Марина Раскової, 19, пов.10, оф. 1-2, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоатом»(місцезнаходження: 25006, м. Кіровоград, Ленінський р-н, вул. Луначарського, буд. 40, код ЄДРПОУ 31844758) 23134 (двадцять три тисячі сто тридцять чотири) грн. 05 коп. –основного боргу, 2450 (дві тисячі чотириста п’ятдесят) грн. 94 коп. –пені, 255 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. 85 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 98. коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

27.10. 2009 року