Рішення № 6515177, 19.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/528 19.10.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Турецькі ласощі» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Еко»

простягнення 82318,16 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Курдюков В.В. –дов. № б/н від 17.06.2009 року; Бондар ВВ. – дов. № б/н від 17.06.2009 року;

від відповідача : Нікітіна О.А. –дов. № 789 від 30.08.2009 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Турецькі ласощі»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко» про стягнення 82318,16 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару за Договором поставки № 5432/К від 19 cерпня 2008 року.

Ухвалою від 25.08.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 07.09.2009 року.

В судовому засіданні 07.09.2009 року, представники позивача подали документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 07.09.2009 року не з’явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 25.09.2009 року.

В судовому засіданні 25.09.2009 року представники позивача подали уточнення позовних вимог, відповідно до якого просили суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 83377,40 грн., з яких 62882,19 грн. –основного боргу, 909,65 грн. – 3% річних, 2452,43 грн. –інфляційних втрат, 7073,89 грн. –пені та 9000,00 грн. –витрат на юридичні послуги, 823,18 грн. –державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.2009 року надав документи на вимогу ухвали суду та усні пояснення по суті спору.

Ухвалою від 25.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 16.10.2009 року.

09.10.2009 року представник позивача через канцелярію суду подав уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача 60377,54 грн. –основного боргу, 1431,80 грн. – 3% річних, 7340,30 грн. –інфляційних втрат, 7632, 02 грн. –пені та всі судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні 16.10.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 19.10.2009 року.

В судовому засіданні 19.10.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.10.2009 року проти задоволення позовних вимог заперечував. Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.10.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Турецькі ласощі», іменоване надалі «Постачальник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір поставки № 5432/К (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується передати товари (далі –товар) у власність покупця на умовах та в строки, встановлені в замовленнях на поставку (далі –замовлення на поставку), а покупець в порядку та в строки, вказані Договором, зобов’язується прийняти товари та оплатити їх.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціни на товар, які постачаються постачальником у відповідності з Договором, вказані в Додатку № 1 або прайс-листі до Договору, які є невід’ємною частиною Договору (далі –Додаток № 1). В Додатку № 1 вказані базові оптові ціни на товари (тобто, ціни за якими постачальник пропонує купувати товари всім торговим підприємцям) та ціни, за якими товари продаються покупцю (тобто, базові оптові ціни після вирахування покупцю скидки).

Відповідно до пункту 2.3 Договору, якщо відбуваються зміни цін на товари, постачальник зобов’язаний інформувати покупця в письмовій формі за 5 п’ять робочих днів до передбачуваних змін шляхом надання покупцю обновленого додатку №1 або прайс-листу, завіреного печаткою та підписом уповноваженого представника постачальника. Якщо сторони протягом цього строку домовляться про зміну цін на товари, відповідним чином змінюється і додаток №1.

Згідно з пунктом 3.1 Договору якість доставлених товарів повинна відповідати встановленим в Україні та декларованим виробником стандартам та іншим вимогам, які ставляться до товарів роздрібної торгівлі.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що постачальник зобов’язується поставляти товари на умовах СІР у відповідності з Офіційними правилами тлумачення Торгових строків міжнародної торгової палати Інкотермс (в редакції 2000 року) з уточненнями викладеними в даному Договорі.

Відповідно до пункту 8.1 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату постачальнику за поставленні товари через 45 (десять) календарних днів з дня передачі товарів.

Згідно до пунктів 8.2 та 8.3 Договору покупець віднімає із належної до сплати постачальнику суми вартість повернених товарів, а також вартість тари, якщо тара за домовленістю сторін включена до суми оплати. Всі суми та платежі, для яких сторони не встановили строків в даному Договорі, включаючи оплату збитків та неустойок, повинні бути сплачені протягом 5 (п’яти) днів з дня виникнення платіжного обов’язку.

Як вбачається з товаро-транспортних накладних наявних в матеріалах справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 64148,14 грн., однак відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 60377,54 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків № 2 від 01.08.2009 року.

19 червня 2009 року позивач на адресу відповідача направив претензію з вимогою погасити заборгованість з урахуванням штрафних санкцій в сумі 70754,40 грн., яка була надіслана відповідачеві 22.06.2009 року, що підтверджується копією фіскального чеку № 8715 від 22.06.2009 року, проте претензія останнім залишена без задоволення та належного реагування.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 60377,54 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що покупець за несвоєчасну оплату товарів, сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04 % від суми затриманої оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується лише у тому випадку, якщо постачальник виконав всі свої платіжні зобов’язання по відношенню до покупця.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись п. 10.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7 632,02 грн. за весь період прострочення, яка розрахована в межах подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки, 0,04 % в період прострочення складає меншу суму ніж подвійна облікова ставка НБУ, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок пені здійснено невірно.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 8.1 та 10.1 Договору, поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в розмірі 4622,70 грн. розрахунок яких зроблено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1431, 80 грн. та 7340,30 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням пунктів 8.1 та 10.1 Договору, поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю в сумі 1431,80 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат частково в сумі 7159,16 грн. перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Також, позивач просить стягнути з відповідача, окрім витрат на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення, витрати на юридичні послуги в сумі 9000,00 грн., які визначає як судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи юридичні послуги в сумі 9000,00 грн. сплачені фізичній особі –підприємцю Бондарю Валерію Васильовичу, що не є адвокатом.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, витрати на юридичні послуги не є судовими в розумінні ст. 44 ГПК України, що унеможливлює їх стягнення в порядку ст. 49 ГПК України.

Крім того, слід зазначити, що згідно уточнення від 09.10.2009 року позивач збільшив свої позовні вимоги на загальну суму 5968,15 грн., а саме, в частині стягнення 3 % річних на суму 522,15 грн., індексу інфляції на суму 4887,87 грн. та пені на суму 558,13 грн. Оскільки, позивач при подачі уточнення не доплатив мито в частині збільшених вимог, господарський суд приходить до висновку, що з позивача підлягає до стягнення на користь Державного бюджету України 59,68 грн. державного мита.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню зі сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»(місцезнаходження: 03045, м. Київ, пр-т. Науки, буд. 8; код ЄДРПОУ 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Турецькі ласощі»(місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 34614703) 60377 (шістдесят тисяч триста сімдесят сім) грн. 54 коп. - основного боргу, 4622 (чотири тисячі шістсот двадцять дві) грн. 70 коп. –пені, 1431 (одну тисячу чотириста тридцять одну) грн. 80 коп. –3% річних, 7159 (сім тисяч сто п’ятдесят дев'ять) грн. 16 коп. –інфляційних втрат, 735 (сімсот тридцять п’ять) грн. 91 коп. - державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 19 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Турецькі ласощі»(місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 34614703) на користь Державного бюджету України 59 (п’ятдесят дев'ять) грн. 68 коп. державного мита.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

28.10.2009 року