Рішення № 6514142, 26.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.09 р.                     Справа № 28/237                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма ”ТІС”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Єнакієвська виробничо-торгівельна компанія ”СОЮЗ”, м. Єнакієве

про стягнення 14567грн. 58 коп.

Представники:

Від позивача: Білоконь О.П.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Виробничо-комерційна фірма ”ТІС”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Єнакієвська виробничо-торгівельна компанія ”СОЮЗ”, м.Єнакієве, про стягнення 14567грн. 58 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №03/031 від 03.03.2008р., накладні №5475 від 20.08.2008р., №5071 від 04.08.2008р., №5291 від 13.08.2008р., довіреності на отримання ТМЦ №20 від 20.08.2008р., №12 від 31.07.2008р., №18 від 13.08.2008р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 02.09.2009р. порушив провадження у справі № 28/237 та призначив її розгляд на 23.09.2009р.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Ухвали господарського суду Донецької області по цій справі направлялися сторонам на всі адреси, що вказані у позовній заяві (про що свідчать штампи канцелярії господарського суду на зворотному боці ухвал).

Як встановлено судом, в позовній заяві вказано адресу відповідача: 86400, Донецька область, м.Єнакієве, вул. Чапаєва, 17.

Відповідно до довідки Головного управління статистики в Донецькій області станом на 11.09.2009р. юридичною адресою відповідача є адреса: 86400, Донецька область, м.Єнакієве, вул. Чапаєва, 17.

Крім цього, в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення №12010750, в якому зазначено, що уповноважений представник відповідача 14.09.2009р. отримав ухвалу суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи. Поважних причин не з’явлення в судові засідання та невиконання вимог суду відповідач не представив.

Враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до уточнених позовних вимог, що надійшли до канцелярії господарського суду Донецької області 09.10.2009р., позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 14567грн. 58 коп., в тому числі суму основної заборгованості в розмірі 10265грн.02коп., інфляційні витрати в розмірі 1555 грн. 36 коп., 3% річних в розмірі 312 грн. 85 коп. та пеню в розмірі 2434 грн. 35 коп. (докази направлення відповідачу даних уточнень до позовної заяви наявні в матеріалах справи). Суд приймає до уваги вказані уточнення до позовної заяви та розглядає справу по суті.

12.10.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області позивач надав пояснення б/н від 12.10.2009р., відповідно до яких останній пояснив суду, що інших договорів крім договору №03/031 від 03.03.2008р. між сторонами більш не укладалось.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Між позивачем, Приватним підприємством „Виробничо-комерційна фірма ”ТІС”, м. Донецьк, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Єнакієвська виробничо-торгівельна компанія ”СОЮЗ”, м. Єнакієве був укладений договір №03/031 від 03.03.2008р. (далі-договір), відповідно до умов якого позивач (далі-продавець) зобов’язався поставити, а відповідач (далі-покупець) прийняти та оплатити папепрово-чистову, поліграфічну продукцію, канцтовари (далі-товар), в кількості і асортименті, вказаному в товарних накладних, які є невід’ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Загальна сума договору складається з сум окремих накладних (п. 5.1 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами належним чином своїх зобов’язань за даним договором (8 розділ договору).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 10265 грн. 02 коп., що підтверджується накладними №5475 від 20.08.2008р., №5071 від 04.08.2008р., №5291 від 13.08.2008р., виписаних на підставі рахунків №20828 від 20.08.2008р., №20525 від 13.08.2008р., №8575 від 04.08.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписом на вказаних вище накладних в графі „прийняв” представником відповідача, який діяв на підставі довіреностей на отримання ТМЦ №20 від 20.08.2008р., №12 від 31.07.2008р., №18 від 13.08.2008р.

Суду надані відповідні податкові накладні, виписані на підставі договору №03/031 від 03.03.2008р.

Відповідно до пояснень б/н від 12.10.2009р. позивача останній пояснив суду, що інших договорів крім договору №03/031 від 03.03.2008р. між сторонами більш не укладалось. Дане твердження відповідачем не спростоване.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поставка здійснювалась саме за договором №03/031 від 03.03.2008р.

Покупець здійснює 100% оплату продукції протягом 14 календарних днів з моменту отримання продукції на склад, шляхом перерахування грошових коштів розрахунковий рахунок продавця (п. 2.1 договору).

Товар вважається переданим у власність покупця в момент підписання товарної накладної (п. 2.2 договору).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позивач свої обов`язки виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 10265 грн. 02 коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 10265 грн. 02 коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактичне отримання відповідачем товару підтверджено матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма ”ТІС”, м. Донецьк в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Єнакієвська виробничо-торгівельна компанія ”СОЮЗ”, м.Єнакієве, заборгованості в сумі 10265грн.02коп. є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати в розмірі 2434 грн. 35 коп. за період прострочення з 19.08.2008р. по 31.08.2009р. (з урахуванням періоду кожної окремої накладної).

За прострочення виконання зобов’язань винна сторона виплачує штрафні санкції не нижче 2-х облікових ставок НБУ за кожен день прострочення (п. 3.1 договору).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, виходячи з того, що договором №03/031 від 03.03.2008р. не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов’язань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд встановив наступний період нарахування пені по неоплаченим накладним:

-          за накладною №5071 від 04.08.2008р. – з 19.08.2008 р. по 16.02.2009р. (182 дні);

-          за накладною №5291 від 13.08.2008р. – з 28.08.2008 р. по 25.02.2009р. (182 дні);

-          за накладною №5475 від 20.08.2008р. – з 04.09.2008 р. по 04.03.2009р. (182 дні).

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 1226 грн.08 коп. за період з 19.08.2008р. по 04.03.2009р. (з урахуванням періоду кожної окремої накладної).

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір 3% річних становить 312грн.85коп. за період з 19.08.2008р. по 31.08.2009р. та інфляційних витрат - 1555грн.36коп. за період з вересня 2008р. по червень 2009р.

Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 312 грн. 85 коп. за період з 19.08.2008р. по 31.08.2009р. та інфляційних витрат в розмірі 1555 грн. 36 коп. за період з вересня 2008р. по червень 2009р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на адвокатські послуги в сумі 700 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який надав письмові та усні юридичні консультації, надав юридичні послуги, пов’язані з складанням позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості, а також взяв участь у двох судових засіданнях, що підтверджується договором №2 про адвокатське обслуговування від 31.08.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем (замовник) та адвокатом Білоконь Олександром Петровичем (виконавець), підтверджуються вищезазначеним договором №2 про адвокатське обслуговування від 31.08.2009р., відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов’язується представити замовнику консультаційні та адвокатські послуги відносно захисту інтересів останнього в державних органах і в господарських судах по питанню позовної заяви до ТОВ „ЄПТК „Союз”.

Відповідно до 5.1. договору за послуги п. 1.1 договору замовник оплачує виконавцю винагороду в розмірі 700 грн.

Сплата позивачем адвокатський послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 від 31.08.2009р. на суму 700грн.00коп., підставою оплати є договір №2 від 31.08.2009р.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2254 від 21.04.2006р. на ім`я Білоконь О.П.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 700грн.00коп. підлягає задоволенню пропорційно задоволеним вимогам в сумі 641грн.94коп.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 20, 22, 47, 49, 75, 77, 82, 83, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма ”ТІС”, м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Єнакієвська виробничо-торгівельна компанія ”СОЮЗ”, м.Єнакієве, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Єнакієвська виробничо-торгівельна компанія ”СОЮЗ” (за адресою: 86400, Донецька область, м.Єнакієве, вул. Чапаєва, 17, р/р 26002260091000 у відділенні №1 ЗАТ „Донгорбанк” м. Єнакієве, МФО 334970, код ЄДРПОУ 35231151) на користь Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма ”ТІС” (за адресою: 83086, м.Донецьк, вул. Лагутенка, 13, р/р26004210091256 в ЗАТ „Прокредит Банк” м.Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 31098554) суму основного боргу в розмірі 10265 грн. 02 коп., пеню в розмірі 1226 грн.08 коп., інфляційні витрати в розмірі 1555 грн. 36 коп., 3% річних в розмірі 312 грн. 85 коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 133 грн. 59 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 216 грн. 43 коп. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 641 грн. 94 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 26.10.2009р. оголошено повний текст рішення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя