Рішення № 6514141, 26.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.10.09 р.                     Справа № 28/235                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма ”ТІС”, м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства „Кольцо”, м. Маріуполь

про стягнення 22575грн. 43 коп.

Представники:

Від позивача: Білоконь О.П.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Виробничо-комерційна фірма ”ТІС”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Кольцо”, м. Маріуполь, про стягнення 22575грн. 43 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №16/016 від 16.01.2008р., накладні №480 від 24.01.2008р., №650 від 30.01.2008р., №1062 від 14.02.2008р., №1210 від 20.02.2008р., податкові накладні.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 02.09.2009р. порушив провадження у справі № 28/235 та призначив її розгляд на 23.09.2009р.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Відповідно до листа про зміни до позовної заяви, що надійшов до канцелярії господарського суду Донецької області 09.10.2009р., позивач та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основної заборгованості в розмірі 8118 грн. 94 коп., інфляційні витрати в розмірі 2316 грн. 37 коп., 3% річних в розмірі 395 грн. 85 коп. та пеню в розмірі 910 грн. 02 коп. (докази направлення відповідачу даного листа про зміни до позовної заяви наявні в матеріалах справи). Суд приймає до уваги зменшені позовні вимоги та розглядає справу по суті.

23.10.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання б/н та дати, відповідно до якого останній заборгованість перед позивачем в сумі 8118 грн. 93 коп. визнає та просить суд виконання рішення відстрочити до 01.01.2010р.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Між позивачем, Приватним підприємством „Виробничо-комерційна фірма ”ТІС”, м. Донецьк, та відповідачем, Приватним підприємством „Кольцо”, м. Маріуполь був укладений договір №16/016 від 16.01.2008р. (далі-договір), відповідно до умов якого позивач (далі-продавець) зобов’язався поставити, а відповідач (далі-покупець) прийняти та оплатити папепрово-білову, поліграфічну продукцію, канцтовари (далі-товар), в кількості і асортименті, вказаному в товарних накладних, які є невід’ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Загальна сума договору складається з сум окремих накладних (п. 5.1 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами належним чином своїх зобов’язань за даним договором (8 розділ договору).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 11862 грн. 69 коп., що підтверджується накладними №650 від 30.01.2008р., №1062 від 14.02.2008р., виписаними на підставі рахунків №1170 від 29.01.2008р., №2247 від 13.02.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується печаткою підприємства та підписом на вказаних вище накладній в графі „прийнял” представником відповідача.

Суду надані відповідні податкові накладні, виписані на підставі договору №16/016 від 16.01.2008р.

Відповідно до листа б/н та дати про зміни до позовної заяви, позивач пояснив суду, що інших договорів крім договору №16/016 від 16.01.2008р. між сторонами більш не укладалось. Дане твердження відповідачем не спростоване.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поставка здійснювалась саме за договором №16/016 від 16.01.2008р.

Покупець здійснює 100% оплату продукції протягом 10 календарних днів з моменту отримання продукції на склад, шляхом перерахування грошових коштів розрахунковий рахунок продавця (п. 2.1 договору).

Товар вважається переданим у власність покупця в момент підписання товарної накладної (п. 2.3 договору).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов’язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач частково оплатив вартість отриманий товар, у зв`язку за останнім утворилась заборгованість в розмірі 8118 грн. 94 коп.

Таким чином, позивач свої обов`язки виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 8118 грн. 94 коп.

Відповідач у клопотанні б/н та дати визнав позовні вимоги щодо суми заборгованості, а саме в сумі 8118 грн. 93 коп.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення залишку заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 8118 грн. 94 коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактичне отримання відповідачем товару підтверджено матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма ”ТІС”, м. Донецьк в частині стягнення з Приватного підприємства „Кольцо”, м. Маріуполь заборгованості в сумі 8118 грн. 94 коп. є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати в розмірі 910 грн. 02 коп. за період прострочення з 10.02.2008р. по 09.08.2009р. (з урахуванням періоду кожної окремої накладної). Однак судом встановлено, що фактично позивач здійснював розрахунок пені за період з 10.02.2008р. по 09.08.2008р.

За прострочення виконання зобов’язань винна сторона виплачує штрафні санкції не нижче 2-х облікових ставок НБУ за кожен день прострочення (п. 3.1 договору).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перерахунок пені, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 901 грн. 33 коп. за період з 10.02.2008р. по 09.08.2008р. (з урахуванням періоду кожної окремої накладної).

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір 3% річних становить 395грн. 85 коп. за період з 10.02.2008р. по 30.09.2009р. та інфляційних витрат - 2316грн.37коп. за період з березня 2008р. по вересень 2009р. (з урахуванням періоду кожної окремої накладної).

Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат - 2316 грн. 37 коп. за період з березня 2008р. по вересень 2009р. підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 2134 грн. 32 коп.

Здійснивши розрахунок 3 % річних суд встановив, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних становить 395 грн. 85 коп. за період з 10.02.2008р. по 30.09.2009р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на адвокатські послуги в сумі 1000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який надав письмові та усні юридичні консультації, надав юридичні послуги, пов’язані з складанням позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості, а також взяв участь у двох судових засіданнях, що підтверджується договором №1 про адвокатське обслуговування від 31.08.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем (замовник) та адвокатом Білоконь Олександром Петровичем (виконавець), підтверджуються вищезазначеним договором №1 про адвокатське обслуговування від 31.08.2009р., відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов’язується представити замовнику консультаційні та адвокатські послуги відносно захисту інтересів останнього в державних органах і в господарських судах по питанню позовної заяви до ПП „Кольцо”.

Відповідно до 5.1. договору за послуги п. 1.1 договору замовник оплачує виконавцю винагороду в розмірі 1000 грн.

Сплата позивачем адвокатський послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 31.08.2009р. на суму 1000грн.00коп., підставою оплати є договір №1 від 31.08.2009р.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2254 від 21.04.2006р. на ім`я Білоконь О.П.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 1000грн.00коп. підлягає задоволенню пропорційно задоволеним вимогам в сумі 511 грн. 64 коп. з урахуванням зменьшення розміру позовних вимог.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач надав клопотання б/н та дати, де просить суд про відстрочення виконання рішення по справі № 28/235 до 01.01.2010р., позивач в судовому засіданні 26.10.2009р. зазначив, що проти відстрочення виконання рішення не заперечує (протокол судового засідання від 26.10.2009р.).

На підставі зазначеного, суд вирішив відповідно до ст. 83 ГПК України відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №28/235 до 01.01.2010р.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 20, 22, 47, 49, 78, 77, 82, 83, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма ”ТІС”, м. Донецьк, до Приватного підприємства „Кольцо”, м. Маріуполь, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Кольцо” (за адресою: 87553, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Новоросійська, 26/128, р/р 26008054012588 у Маріупольській філії „Приватбанку”, МФО 335429, код ЄДРПОУ 30432495) на користь Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма ”ТІС” (за адресою: 83086, м.Донецьк, вул. Лагутенка, 13, р/р26004210091256 в ЗАТ „Прокредит Банк” м.Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 31098554) суму основного боргу в розмірі 8118 грн. 94 коп., пеню в розмірі 901 грн. 33 коп., інфляційні витрати в розмірі 2134 грн. 32 коп., 3% річних в розмірі 395 грн. 85 коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 115 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. 75 коп. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 511 грн. 64 коп.

Відстрочити виконання рішення до 01.01.2010р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 26.10.2009р. оголошено повний текст рішення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя