Рішення № 65135990, 28.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 752/20195/14-ц Головуючий в 1 інстанції - Хоменко О.Л.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/2523/2017 Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на повторне заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 25.01.2014 року в м. Києві по вул. Трутенка, 3-А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER 120», реєстраційний номер НОМЕР_4, що належить позивачу, та автомобілем «MERCEDES-BENZ С200», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача.

Винним в ДТП визнано відповідача, цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована у ВАТ «Оранта» за полісом АС/7503509 від 12.12.2013 року.

Згідно висновку експерта №11-3-2 від 22.10.2014 року вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER 120», реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 368026 грн. 26 коп.

04.09.2014 року позивач отримав від страхової компанії ВАТ HACK «Оранта» страхове відшкодування в сумі 50000 грн.

Різницю між заподіяним збитком та виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 318026 грн. 26 коп. просив стягнути з відповідача на підставі ст. 1194 ЦК України.

Крім того, за виготовлення висновку експертизи позивачем було сплачено 1015 грн. 20 коп.

Повторним заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13.09.2016 року позов Приватного акціонерного товариства «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючого в АДРЕСА_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» (03680, м. Київ, вул. Радищева, 3 код ЄДРПОУ 23729293, р/р 26006000021165 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) суму матеріального збитку в розмірі 186941 (сто вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок одна) грн. 20 коп., витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1015 (одна тисяча п'ятнадцять) грн. 20 коп. та судовий збір в сумі 1879 (одна тисяча вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 56 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28.11.2016 року заяву ОСОБА_1, про перегляд повторного заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.09.2016 року повернуто заявнику.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В скарзі посилався на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушено норми процесуального права. Зазначив, що позивачем не доведено розмір завданих збитків, так як позивач не надав суду докази про ринкову вартість залишків (утилізаційна вартість) автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 120, реєстраційний номер НОМЕР_4, станом на 25.01.2014 року - після ДТП, оскільки даний автомобіль залишився у позивача і він розпорядився ним на власний розсуд. Суд, при визначенні суми , яку він зобов'язаний сплатити не врахував вартість залишків транспортного засобу, який продав позивач, чим порушив вимоги закону, та зобов'язав його відшкодувати збитки в завищеному розмірі.

До апеляційного суду відповідач не з'явився. про розгляд справи повідомлений.

Представник позивача доводи скарги не визнав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно положень ст. 22 даного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Судом встановлено, що 25.01.2014 року в м. Києві по вул. Трутенка, 3-А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER 120», реєстраційний номер НОМЕР_4, що належить позивачу, та автомобілем «MERCEDES-BENZ С200», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача.

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 28.07.2014 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі закрито за закінченням строків давності притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 03.09.2014 року постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 28.07.2014 року залишена без змін.

Згідно висновку експерта №11-3-2, від 22.10.2014 року вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER 120», реєстраційний номер НОМЕР_4 становить 368026 грн. 26 коп.

В основу визначення вартості матеріального збитку експертом покладено ринкову вартість подібного непошкодженого автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER PRADO» станом на 22.10.2014 року.

За проведення автотоварознавчого дослідження позивачем сплачено на рахунок НДЕКЦ ГУМВС України в м. Києві 1015 грн. 20 коп., що підтверджується копією платіжного доручення №1604 від 02.10.2014 року.

З копії відповіді ВАТ HACK «Оранта» №09-02-09/17336 від 16.09.2014 року на звернення позивача вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ВАТ HACK «Оранта» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС 7503509 від 12.12.2013 року. Згідно страхового акту №ОЦВ-14-909/1 та відповідно до поданої заяви про страхове відшкодування страховиком 04.09.2014 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 50000.00 грн. на рахунок ПАТ «Укрсоцбанк». Отримувач платежу - IIP АТ ЕОФ «Креома Фарм».

Факт перерахування позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 50000.00 грн. підтверджується копією платіжного доручення №51550 від 04.09.2014 року.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №19/111/12-7-172 від 10.05.2016 року, яка призначалась судом першої інстанції, ринкова вартість непошкодженого колісного транспортного засобу - TOYOTA LAND CRUISER 120, реєстраційний номер НОМЕР_3, станом на 25.01.2014 року складає 236941 грн. 20 коп.

Вирішити питання, яка вартість залишків (утилізаційна вартість) автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 120, реєстраційний номер НОМЕР_3, станом на 25.01.2014 року - після ДТП та станом на 22.10.2014 року - після ДТП неможливо в зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості технічно справних складників, яка визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування.

Задовольняючи позов частково місцевий суд виходив з того, що розмір заподіяної позивачу шкоди згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи становить 236941 грн. 20 коп., різницю між розміром шкоди та страховою виплатою в сумі 50000 грн., що становить 186941 грн. 20 коп., суд вважав необхідним стягнути з відповідача на підставі ст. 1194 ЦК України, як з особи, що застрахувала свою цивільну відповідальність. Крім того, суд стягнув на користь позивача понесені останнім витрати на оплату висновку експерта в сумі 1015 грн20 коп.

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними в частині наявності підстав для притягнення до цивільної відповідальності відповідача.

Апеляційна скарга в частині відмови в задоволенні позову, не може бути задоволено, оскільки відповідач не надав суду жодного доказу про те, що внаслідок отримання позивачем суми страхового відшкодування, йому повністю були відшкодовані збитки завдані відповідачем.

Відповідно до п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.п. 14, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має прав вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Доводи про недоведеність позивачем розміру збитків, та не надання суду доказів про вартість залишків пошкодженого транспортного засобу, спростовуються наявними в справі письмовими доказами, з яких вбачається, що позивач пошкоджений транспортний засіб, ремонт якого є недоцільним, через ступінь пошкоджень, продав за 24 500 грн, що підтверджується договором купівлі - продажу від 10 грудня 2014 року.

Відповідно до акту оцінки КТЗ від 10 грудня 2014 року, (а.с. 168) дійсна ринкова вартість транспортного засобу в пошкодженому стані після ДТП становить 24 500 грн.

На спростування вказаного доказу, відповідач будь-яких доказів не надав, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави не брати цей доказ до уваги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача визнав, що транспортний засіб є фактично знищеним, але передати відповідачу вказаний транспортний засіб вони не можуть, так як відчужили його за 24 500 грн., а тому позивач не заперечує, щоб від ринкової вартості транспортного засобу, яка була визначена експертом, була відрахована вказана сума, яку вони отримали за продаж пошкодженого автомобіля.

Оскільки, ринкова вартість транспортного засобу позивача в непошкодженому стані на момент ДТП становить суму 236 941 грн. 20 коп., то розмір реальних збитків, які зобов'язаний відшкодувати відповідач становитиме суму 162 441 грн. 20 коп.

(розрахунок 236 941, 20 - 50 000 грн., що позивач отримав від страхової та 24 500 грн., кошти, виручені позивачем за продаж залишків пошкодженого транспортного засобу = 162 441 грн. 20 коп.

Так, як суд першої інстанції, при визначенні розміру збитків, які підлягають стягненню з відповідача , не врахував вищенаведені роз'яснення, та не повно встановив обставини, які мали правове значення для її вирішення, рішення суду в частині розміру збитків, які підлягають стягненню з відповідача підлягає зміні.

Також, керуючись ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог має бути змінено і розмір судового збору, який зобов'язаний відшкодувати відповідач, до суми 1624 грн. 41 коп.

В іншій частині, суд повно встановив обставини, що мають значення для даної справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Повторне заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 вересня 2016 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, проживаючого в АДРЕСА_1, на користь Приватного акціонерного товариства «Екологоохоронна фірма «Креома-Фарм» (03680, м. Київ, вул. Радищева, 3 код ЄДРПОУ 23729293, р/р 26006000021165 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) суму матеріального збитку в розмірі 162 441 грн. 20 коп. (сто шістдесят дві тисячі чотириста сорок одну грн. 20 коп.), витрати за проведення авто-товарознавчого дослідження в сумі 1015 (одна тисяча п'ятнадцять) грн. 20 коп. та судовий збір в сумі 1624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 41 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: