Рішення № 6513392, 27.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.10.09 р.                     Справа № 40/110пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м. Донецьк, ідентифікаційний код 23977045

до відповідача: Приватного підприємства „Доверие”, м Донецьк, ідентифікаційний код 30871452

про: стягнення основного боргу з орендної плати в сумі 1959 грн. 70 коп. та пені в сумі 12745 грн. 05 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань згідно договору оренди нерухомого майна (будов, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 10.02.2005 р. та зобов’язання відповідача звільнити та повернути об’єкт оренди шляхом передачі позивачу – нежитлове приміщення, загальною площею 45, 8 кв. м., розташованого за адресою: м.Донецьк, вул. Разенкова, 10

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача – Іванова Т.Б. (за довіреністю № 02/10-1 від 10.02.2009 р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 16.09.2009р. на 29.09.2009р., з 29.09.2009р. на 15.10.2009р., з 15.10.2009р. на 27.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Доверие”, м Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення основного боргу з орендної плати в сумі 1959 грн. 70 коп. та пені в сумі 12745 грн. 05 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань згідно договору оренди нерухомого майна (будов, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька від 10.02.2005 р. та зобов’язання відповідача звільнити та повернути об’єкт оренди шляхом передачі Позивачу – нежитлове приміщення, загальною площею 45, 8 кв. м, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Разенкова, 10.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на закінчення строку дії договору оренди №129 від 10.02.2005р., не виконання Відповідачем грошових зобов’язань за вказаним договором, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та повернення орендованого майна.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №129 від 10.02.2005р., лист від 05.12.2007р. №1771-а з доказами відправки Відповідачу, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 19, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 611, 629, 762, 764, 782, 783, 785 Цивільного кодексу України.

Під час нового розгляду справи Позивач, незважаючи на неодноразові вимоги суду, жодних документів до справи не надав.

Відповідач під час нового розгляду справи надав відзив на позов №б/н від 29.09.2009р. (а.с.а.с.76,77), в якому проти позову заперечив, посилаючись на: сплату суми основного боргу, що підтверджується квитанціями на загальну суму 2239,00грн., наявність переплати внаслідок такого платежу; нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України.

Заявою від 29.09.2009р. (а.с.93) Відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення пені, а у додаткових письмових поясненнях, наданих у судовому засіданні 15.10.2009р. (а.с.а.с.94,95), Відповідач, здійснивши власних розрахунок (а.с.а.с.96,97) вимог щодо пені з урахуванням приписів ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України, зазначив, що розмір пені, який може бути стягнуто, покривається наявною переплатою

Представник Позивача у судові засідання під час нового розгляду справи не з’являвся.

Представник Відповідача під час нового розгляду справи у судових засіданнях підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Позивача та ненадання ним окремих документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2005р. Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений та посвідчений нотаріально договір оренди №129 нерухомого майна (будов, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади м. Донецька (а.с.а.с.7-12), відповідно до п.п. 1.1., 9.1. якого Позивач передає, а Відповідач приймає в оренду нежиле приміщення за №129, загальною площею 45,8 кв.м. на першому поверсі в житловому будинку Літ. А-10 по вул. Разенкова в місті Донецьку, далі –об’єкт оренди, для надання побутових послуг (ремонт теле-радіо апаратури), строком до 24.11.2007р.

Згідно п.п. 3.2., 3.3. договору місячний розмір орендної плати за використання об’єкту оренди на дату укладання договору складає 266 грн. 66 коп., за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.5. договору сторони встановили, що орендна плата вноситься Орендарем щомісячно, на пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім.

У разі несвоєчасної сплати орендних платежів відповідно до п. 6.2. договору Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% розміру не сплачених орендних платежів за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Листом №1071 від 05.12.07р. (а.с.13) Позивач повідомив Відповідача про закінчення строку дії договору та необхідність у зв’язку з цим до 15.12.2007р. повернути об’єкт оренди та погасити заборгованість.

Відповідач повністю свої зобов’язання за договором по оплаті не виконав, у зв’язку з чим за ним утворився борг в сумі 1959 грн. 70 коп., на який нарахована пеня в сумі 12745 грн. 05 коп. за період з лютого 2005р. по травень 2008р., з вимогами про стягнення яких та про повернення об’єкту оренди Позивач 02.06.2008р. звернувся до Господарського суду Донецької області.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.08.2008р. (а.с.а.с.28-30) позовні вимоги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м. Донецьк задоволені в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2009р. рішення Господарського суду Донецької області від 04.08.2008р. у справі № 40/110пн скасовано в частині позовних вимог щодо пені і справу передано на новий розгляд в цій частині. В решті рішення залишено без змін. При цьому, касаційною інстанцією встановлені вказівки щодо необхідності під час нового розгляду справи з’ясувати обставини справи в частині стягнення пені 2745,05грн. в контексті приписів ст.258 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Під час нового розгляду Позивач своєї позиції по суті розглядуваних вимог про стягнення пені з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 02.06.2009р. до відома суду не довів.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (а.с.а.с.76,77) на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях (а.с.а.с.94,95). Як вбачається із наданих квитанцій (а.с.а.с. 78, 79) Відповідач 01.09.2008р. та 27.11.2008р. перерахував до місцевого бюджету м. Донецька за оренду приміщення 2239грн., сплативши, таким чином, наявну заборгованість з орендної плати у сумі 1959,7грн.

Суд, враховуючи постанову Вищого господарського суду України від 02.06.2009р., розглядає справу виключно в контексті вимог про стягнення пені у розмірі 12745,05грн., нарахованої за період з лютого 2005р. по травень 2008р., викладених у позовній заяві від 14.05.2008р. №01-18-651. Отже, предметом судового дослідження та правової оцінки під час нового розгляду справи є виключно обставини, пов’язані із правомірністю нарахування пені, визначення її розміру та сплати тощо.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача про стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосуванні наслідків невиконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди у вигляді стягнення пені. При цьому, факт порушення означених зобов’язань з боку Відповідача встановлений рішення Господарського суду Донецької області у цій справі від 04.08.2009р., залишеним в цій частині без змін за результатами касаційного перегляду.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 6.2. договору оренди від 10.02.2005р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Як вбачається із змісту наданих до позовної заяви документів, а саме – особового рахунку (а.с.а.с.15-18), Позивач вимагає стягнення пені, нарахованої на заборгованість наростаючим підсумком за період з лютого 2005р. по травень 2008р.

Між тим, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій, до яких за змістом ч. 1 ст. 230 вказаного Кодексу віднесена і пеня, за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Оскільки договір оренди від 10.02.2005р. не запроваджує іншого відносно наведеного правила – посилання на нарахування пені за кожен день прострочення є лише нормативним визначенням цього виду неустойки у розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України – остільки Орендодавець не мав права нараховувати пеню відносно заборгованості за кожен відповідний місяць орендних правовідносин понад шестимісячний період прострочення її сплати.

Поряд із цим, всупереч положень п. 6.2. договору оренди та обмеження максимальної ставки нарахування пені приписами ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, Позивач нараховує пеню за ставкою 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення, що, відповідно, перевищує подвійну облікову ставку НБУ та в частині перевищення не може стягуватися судом.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України на вимоги про стягнення пені розповсюджується спеціальний (скорочений) строк позовної давності тривалістю 1 рік, початок перебігу якого у розумінні ст. 261 Цивільного кодексу України першим днем прострочення здійснення кожного відповідного орендного платежу. Водночас, застосування наслідків позовної давності, якими є відмова у задоволені відповідних позовних вимог, за змістом ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України здійснюється виключно за заявою сторони у спорі.

Отже, оскільки, з одного боку, Відповідач таку заяву до матеріалів справи 29.09.2009р. надав, а, з іншого боку, у суду відсутні будь-які підстави визнавати поважними причини пропущення строку позовної давності, остільки суд відхиляє вимоги про стягнення пені, щодо якої порушено річний строк позовної давності на момент звернення до суду 02.06.2008р. із розглядуваним позовом.

Здійснивши перевірку розрахунку заявлених позовних вимог з урахуванням вказаних вище обмежень щодо строків та розміру ставки пені виходячи з наявних відомостей про здійснення орендних платежів у особовому рахунку (а.с.а.с.15-18), суд дійшов висновку, що розмір пені, яка може бути стягнута користь Позивача, не перевищує вказаної у розрахунку Відповідача (а.с.а.с.96, 97) суми у розмірі 276,75грн.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені вимог щодо пені понад вказану суму – тобто у розмірі 12468,3грн., що має наслідком у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційного покладання судових витрат в цій частині на Позивача.

Приймаючи до уваги встановлену ст. 534 Цивільного кодексу України черговість погашення вимог за грошовими зобов’язаннями, суд, за відсутністю в умах укладеного договору оренди іншого порядку, дійшов висновку, що здійснені Відповідачем 01.09.2008р. та 27.11.2008р. платежі у сумі 2239грн. не тільки у повному обсягу погасили вимоги щодо заборгованості з орендної плати в сумі 1959,70 грн., але й – пеню, яка могла бути правомірно нарахована та стягнута відносно досліджуваного досліджуваний період.

Здійснення зазначених платежів зумовило припинення у такий спосіб існування предмету спору в цій частині. Оскільки погашення пені з боку Відповідача відбулася вже після подання розглядуваного позову, таке усунення існування предмету спору у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині погашених вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі – рішенні.

Оскільки витрати з оплати послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу були розподілені рішенням Господарського суду Донецької області від 04.08.2009р., і на правильність такого розподілу у світлі приписів ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України не впливають результати нового розгляду вимог щодо пені - спір в цілому виник внаслідок порушення Відповідачем зобов’язань за договором оренди – новому розподілу підлягає лише державне мито, яке відповідає повторно розглянутим вимогам про стягнення пені.

Враховуючи, що при поданні розглядуваного позиву Позивачем внаслідок хибного уявлення про можливість застосування пільги, передбаченої п. 11 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито” (розглядувана справа не відноситься до спорів відповідної категорії, у яких Позивач як орган місцевого самоврядування звільнений від сплати державного мита) безпідставно не було сплачено державне мито, оскільки в порядку ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України відповідні суми означених судових витрат, пропорційні розміру відхилених позовних вимог, стягуються з Позивача в доход бюджету.

Решта державного мита, пропорційна сумі вимог, щодо яких провадження у справі підлягає припиненню, стягуються з Відповідача на користь державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 46, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м. Донецьк (ідентифікаційний код 23977045) до Приватного підприємства „Доверие”, м Донецьк (ідентифікаційний код 30871452) про стягнення пені у розмірі 12745,05грн. залишити без задоволення.

2. Відмовити у задоволенні вимог Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м. Донецьк (ідентифікаційний код 23977045) до Приватного підприємства „Доверие”, м Донецьк (ідентифікаційний код 30871452) в частині стягнення пені в сумі 12468,3грн.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення решти пені.

5. Стягнути з Приватного підприємства „Доверие”, м Донецьк (ідентифікаційний код 30871452) на користь державного бюджету державне мито у сумі 2,77грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради м. Донецьк (ідентифікаційний код 23977045) на користь державного бюджету державне мито у сумі 124,68грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 27.10.2009р. оголошений та підписаний повний текст рішення.

8. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя