Ухвала суду № 65133347, 27.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 р.Справа № 820/6199/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Рєзнікової С.С.

представника позивача - Кириченко О.С.,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2016р. по справі № 820/6199/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 31.10.2016р. № 0002121401 та № 0002111401.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2016р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 31.10.2016 року №0002121401 та №0002111401.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу в яких просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, код ЄДРПОУ:32236010. На обліку як платник податків підприємство перебуває в Київській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова.

Фахівцями ГУ ДФС у Харківській області в вересні-жовтні 2016р. проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотриманням валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період діяльності з 01.01.2013р. по 30.06.2016р.

За наслідками вказаної перевірки складено акт від 17.10.2016р. № 640/20-40-14-01-08/32236010 (а.с. 6-34), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- п.1, п.2 та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями та п. 6 Стандарту бухгалтерського обліку 16 "Витрати", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за N 27 (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету за 2015 рік на загальну суму 187058 грн.

- п.198.1, п.198.2 та п.193 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість загальну суму 724109 грн., в т.ч. за жовтень 2015 року на суму 450000 грн., за грудень року на суму 274109 грн.

- згідно п. 2.8 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а саме: 2550,00x2= 5100,00 гривень.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 31.10.2016р.:

- № 0002121401 (а.с. 35), згідно якого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 905136,25 грн., в тому числі за основним платежем - 724109 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 181027,25 грн.)

- 0002111401 (а.с. 36), згідно якого позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 187058 грн. за основним платежем.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Колегією суддів встановлено, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач виходив з того, що в ході проведення податкової перевірки ним були встановлені взаємовідносини між позивачем та ТОВ "ВЕРДИКТ", між якими укладено господарські договори: №9 від 30.09.2015р. про надання послуг з обслуговування систем сигналізації та відео спостереження; № 8 від 30.09.2015р. про надання послуг з хімчистки, ремонту одягу та взуття; №7 від 30.09.2015р. про надання маркетингових послуг; №6 від 30.09.2015р. про надання юридичних послуг.

При цьому відповідачем враховано, що ТОВ "ВЕРДІКТ", яке зареєстровано 03.02.2015р., знаходиться на обліку в Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Стан платника - 8 (До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням); свідоцтво платника ПДВ від 01.05.2015р. анульовано 16.12.2015 р.; між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ "ВЕРДИКТ" виявлені розбіжності за жовтень 2015 року на суму 450000 грн.

Також відповідачем встановлено, що позивач мав у перевіреному періоді господарські відносини з ТОВ "Торінг Інвест Груп", з яким 30.11.2015р. уклав договір № 44/11 про надання послуг з обслуговування відеоспостереження.

При цьому відповідачем враховано, що ТОВ "Торінг Інвест Груп" перебуває на податковому обліку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, має стан платника " 0", свідоцтво платника ПДВ від 01.06.2015р. анульовано 04.08.2016р.

Крім того, за твердженням відповідача, у ТОВ "Торінг Інвест Груп" не зареєстровано виду діяльності, який дозволяв би надавати послуги на виконання умов укладеного з позивачем договору, а між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями ТОВ "Торінг Інвест Груп" виявлено розбіжності за грудень 2015 року на суму 274109,0 грн. за рахунок прийняття декларації з ПДВ до відома.

Таким чином, відповідач вказував на ознаки сумнівності здійснення фінансово-господарської діяльності зазначених вище контрагентів позивача, недоліки їх господарської діяльності та фактичну відсутність її здійснення.

Підсумовуючи зібрані дані відповідач дійшов висновку, що оскільки реальність вчинення між позивачем та його контрагентами ТОВ "ВЕРДІКТ" та ТОВ "Торінг Інвест Груп" у перевіреному періоді господарських операцій відсутня, а наслідком податкового обліку має бути лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних господарських операцій.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого в ціні отриманих послуг за належно оформленими податковими накладними, виданих йому його контрагентом, натомість податковим органом не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів або послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів або послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Так, між позивачем та ТОВ "ВЕРДИКТ" був укладений договір №9 від 30.09.2015р. про надання послуг з обслуговування систем відеоспостереження (а.с.72).

Факт надання послуг з обслуговування систем відеоспостереження у жовтні 2015р. підтверджено актами прийому-передачі робіт (наданих послуг) №409 від 30.10.2015р. на суму 744 000,00 грн. та №410 від 30.10.2015р. на суму 744 000,00 грн. та податковими накладними, які були виписані на зазначені в актах прийому-передач (наданих послуг) суми. Зазначені суми включені до складу валових витрат.

На зазначені в актах прийому-передачі робіт (наданих послуг) суми, ТОВ "ВЕРДИКТ" зареєстровані податкові накладні: №409 від 30.10.2015р. на суму 744000,00 гривен ПДВ у сумі 124000,00 гривень, №410 від 30.10.2015р. на суму 744000,00 гривень та ПДВ сумі 124000,00 гривень, які віднесено до реєстру отриманих податкових накладних у жовтні 2015р.

Наявність обладнання систем відеоспостереження у позивача та необхідність їх обслуговування підтверджена договором поставки № 28/02-13, укладеного з ТОВ "ПОЛТАВАСПЕЦПРОЕКТ" 28.02.2013р. Наявність обладнання також підтверджується витягом з бухгалтерської відомості по рахунку 281 "товари: картки-рахунку 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Також, у жовтні 2015р. між позивачем та ТОВ "ВЕРДІКТ" було укладено договір № 8 від 30.09.2015р. (а.с.64), відповідно до умов якого позивачу надано послуги хімчистки та ремонту одягу.

Факт надання послуг хімчистки та ремонту одягу у жовтні 2015р. підтверджено актом прийому-передачі робіт (наданих послуг) №408 від 30.10.2015р. року на суму 360000,0 гривень та ПДВ у сумі 60000,00 гривень.

На зазначену в акті прийому-передачі робіт (наданих послуг) суму ТОВ "ВЕРДИКТ" зареєстрована податкова накладна №408 від 30.10.2015р. на суму 360 000,00 грн., ПДВ у сумі 60000,00 гривень, яка віднесена до реєстру отриманих податкових накладних в жовтні 2015р.

Необхідність у послугах прання, хімчистки та ремонту одягу обумовлено господарською діяльністю позивача, який здійснює свою діяльність на підставі ліцензії надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг охорони громадян, виданої МВС України серія АВ №540479.

Станом на 2015 рік у штаті позивача нараховувалось 398 працівника, з яких 366 задіяні у охороні, що підтверджено копією штатного розпису на 2015 рік.

Відповідно до пункту 6.2. Колективного договору ТОВ "БАСТІОН-СЕРВІС" на 2013-2017 роки, позивач зобов'язаний виділяти кошти на придбання спецодягу, спецвзуття та інших за індивідуального захисту. Працівники, що задіяні у охороні об'єктів, забезпечуються засобами індивідуального захисту і формою встановленого зразка за рахунок підприємства. Таким чином позивач забезпечує увесь склад працівників, задіяних у охороні, форменим одягом.

Наявність форменого одягу та його кількість підтверджені бухгалтерськими відомостями.

Враховуючи обсяг форменого обсягу та необхідність підтримання належному зовнішньому вигляді, позивач має необхідність у послугах прання, хімчистки та ремонту одягу.

У жовтні 2015р. ТОВ "ВЕРДІКТ" відповідно до умов договору №7 від 30.09. 2015р. позивачу було надано маркетингові послуги (а.с.66).

Факт надання маркетингових послуг у жовтні 2015р. підтверджено актом приймання - передачі робіт (наданих послуг) №407 від 30.10.2015р. на суму 437000,00 гривень та ПДВ у сумі 72833,33 гривень.

На зазначені в акті прийому-передачі роботи (послуги) суми, ТОВ "ВЕРДИКТ" була зареєстрована податкова накладна №407 від 30.10.2015р. на суму 437000,00 гривень та ПДВ у сумі 72833,33 гривень, яка віднесена до реєстру отриманих податкових накладних; жовтні 2015р.

У жовтні 2015 року ТОВ "ВЕРДІКТ" відповідно до умов договору №6 від 30.09.2015р. (а.с. 63) позивачу було надано юридичні послуги .

Факт надання послуг у жовтні 2015р. підтверджено актом прийому-передачі робіт (наданих послуг) №406 від 30.10.2015р. на суму 415 000,00 гривень та ПДВ у сумі 69 166,67 грн.

На зазначену в акті прийому-передачі робіт (наданих послуг) суми, ТОВ "ВЕРДІКТ" була зареєстрована податкова накладна №406 від 30.10.2015р. на суму 415 000,00 гривень та ПДВ у сумі 69 166,67 гривень, яка віднесена до реєстру отриманих податкових накладних у жовтні 2015р.

Позивачем на адресу ТОВ "ВЕРДІКТ" в рахунок оплати робіт виписано простий вексель від 15.12.2015р. АА№2422723 номінальною вартістю 300000,00 гривень, зі строком погашення до 15.12.2025р.

Розрахунки також відбувались на адресу ТОВ "УКРЛЕГПРОМ" на підставі договору переводу боргу від 15.12.2015р. № 8УЛП, відповідно до платіжних доручень: від 15.12.2015р. № 2056 на загальну суму 100000,00 грн. з ПДВ; від 15.12.2015 р. № 2057 на загальну суму 1000000,00 грн. з ПДВ; від 16.12.2015р. № 2062 на загальну суму 700000,00 грн. з ПДВ; від 23.12.2015р. №2083 на загальну суму 600000,00 грн. з ПДВ.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Торінг Інвест Груп" колегією суддів встановлено, що у грудні 2015 року ТОВ "Торінг Інвест Груп" відповідно до умов договору №44/11 від 30.11.2015 р. (а.с. 86) позивачу було надано послуги з обслуговування систем відеоспостереження.

Факт надання послуг з обслуговування систем відеоспостереження у грудні 2015 року підтверджено актами прийому-передачі робіт (наданих послуг) №1130 від 30.12.2015 р. на суму 822 328,00 грн. та №1246 від 31.12.2015 року на суму 822 328,00 грн. З приводу виконання зобов'язань позивачу видано податкові накладні , які виписані на зазначені в актах прийому-передачі робіт (наданих послуг) суми. Зазначені суми включені до складу валових витрат.

На вказані в актах прийому-передачі робіт (наданих послуг) суми ТОВ "Торінг Інвест Груп" були зареєстровані податкові накладні: № 409 від 30.10.2015р. на суму 744000,00 грн. та ПДВ у сумі 124000,00 гривень; №410 від 30.10.2015р. на суму 744000,00 грн. та ПДВ у сумі 124000,00 гривень, які віднесені до реєстру отриманих податкових накладних у жовтні 2015 року.

Розрахунки відбувались на адресу ТОВ "ІН ВЕРСІЯ" на підставі договору переводу боргу від 18.02.2016 р. № 46ІН, відповідно до платіжних доручень від 18.02.2016р. на загальну суму 697000,00 грн. з ПДВ.

Також, на підтвердження факту надання зазначених послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Сервіс" та необхідності застосування останнім вказаних послуг у господарській діяльності, представником позивача у судовому засіданні надано відповідні документи, які долучені до матеріалів справи, а саме:

- додаток к договору № 9 від 30.09.15р. Акт № 409 від 30.10.15р. "Загальна вартість обладнання систем охорони та відеоспостереження та його монтажу по об'єкту" (а.с. 222);

- додаток к договору № 9 від 30.09.15р. Акт № 409 від 30.10.15р. "Специфікація на обслуговування установок охорони та відеоспостереження" (а.с. 223);

- додаток к договору № 9 від 30.09.15р. Акт № 410 від 30.10.15р. "Загальна вартість обладнання систем охорони та відеоспостереження та його монтажу по об'єкту" (а.с. 224);

- додаток к договору № 9 від 30.09.15р. Акт № 410 від 30.10.15р. "Специфікація на обслуговування установок охорони та відеоспостереження"(а.с. 225);

- додаток 1до договору № 8 про надання послуг прання, хімчистки та ремонту одягу від 30.09.15р. "Специфікація до договору про надання послуг прання, хімчистки та ремонту одягу" (а.с. 226);

- роздавальні відомості на отримання форми персоналом ТОВ "Бастіон - Сервіс" (а.с. 227 - 235);

- маркетинговий звіт "Впровадження послуги з охорони клієнтів та вантажів за допомогою GPRS та GPS - орієнтованих систем охорони" (а.с. 236 - 251);

- наказ ТОВ "Бастіон-Сервіс" від 02.01.15р. № 4 "Про надання маркетингових, консалтингових, юридичних послуг на 2015 рік"(а.с. 252);

- додаток к договору № 44/11 від 30.11.15р. Акт № 1130 від 30.12.15р. "Загальна вартість обладнання систем охорони та відеоспостереження та його монтажу по об'єкту" (а.с. 253);

- додаток к договору № 44/11 від 30.11.15р. Акт № 1130 від 30.12.15р. "Специфікація на обслуговування установок охорони та відеоспостереження" (а.с. 254);

- додаток к договору № 44/11 від 30.11.15р. Акт № 1246 від 31.12.15р. "Загальна вартість обладнання систем охорони та відеоспостереження та його монтажу по об'єкту" (а.с. 255);

- додаток к договору № 44/11 від 30.11.15р. Акт № 1246 від 31.12.15р. "Специфікація на обслуговування установок охорони та відеоспостереження" (а.с. 256).

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Колегією суддів встановлено, що відповідач, не визнаючи реальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіреному періоді, не наводить доводів щодо відсутності документів первинного обліку, їх недоліків або відсутності або недоліків податкових накладних, які, як встановлено судом, було виписано контрагентами позивача на його адресу з дотриманням вимог чинного податкового законодавства.

Натомість, посилаючись на невідповідність діяльності контрагентів позивача вимогам чинного законодавства, а також анулювання свідоцтв платника ПДВ, відповідач стверджує про нереальний характер господарських відносин позивача з його контрагентами та неможливість їх урахування при податковому обліку. При цьому, згідно акту податкової перевірки від 17.10.2016р. № 640/20-40-14-01-08/32236010 посадовими особами податкового органу зазначено, що придбані послуги використано у власній господарській діяльності позивача.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Також, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки позивача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

До того ж, колегія суддів зазначає, що можливі недоліки деяких документів первинного бухгалтерського обліку не спростовують факту реальності здійснення господарських операцій та не впливають на її правові наслідки, оскільки зазначені первинні документи дозволяють ідентифікувати господарські операції та оцінені судом у сукупності з іншими доказами по справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2016р. по справі № 820/6199/16 залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління ДФС у Харківській області (банківські реквізити отримувач УДКСУ у Основ'янському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173) судовий збір у розмірі 18021,92 грн. (вісімнадцять тисяч двадцять одна грн. дев`яноста дві коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Старостін В.В. Бегунц А.О. Повний текст ухвали виготовлений 06.03.2017 р.