Ухвала суду № 65133230, 28.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 р. Справа № 876/10299/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Львова до Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Львова звернулось до суду з позовом до ПАТ «Львівський інструментальний завод», яким просило стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за квітень-серпень 2015 року в сумі 96223,87 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що наявність заборгованості ПАТ «Львівський інструментальний завод» з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за спірний період підтверджується розрахунками суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які позивач своєчасно надсилав відповідачу, та становить 96223,87 грн. В свою чергу, доказів сплати вказаної суми відповідач не надав, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно встановив обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд всупереч вимогам ст. ст. 10, 11 та 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглянув справу в першому ж засіданні, чим порушив принципи рівності та змагальності сторін. Також суд не врахував, що всупереч п. 6.4 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» позивач не надсилав йому розрахунків спірних витрат і не надав суду доказів надіслання цих розрахунків, як і доказів фактичного понесення витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за спірний період. Крім того, суд не встановив, чи пенсіонери, витрати на виплату пенсій яких позивач просить стягнути з нього, набули стаж, який дає право на пільгову пенсію, лише за час роботи на ПАТ «Львівський інструментальний завод» і підприємствах-попередниках, чи такий стаж також був здобутий під час роботи на інших підприємствах, що, в свою чергу, має наслідком пропорційне відшкодування спірних витрат ним та цими підприємствами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ «Львівський інструментальний завод» відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» зареєстроване як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 2 цього Закону для платників збору, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення товариствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 року порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій змінено. Врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати такий збір у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону.

Згідно з нормами Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, затверджено «Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», розроблену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування товариствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Зазначеною Інструкцією, зокрема, встановлено обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та порядок відшкодування.

Пунктом 6.4 цієї Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються товариствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п. 6.8 Інструкції товариства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Частина друга вказаного пункту Інструкції передбачає, що у разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та інші), органи Пенсійного фонду повідомляють про це товариства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Таким чином, обов'язок страхувальника відшкодувати витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, виникає після отримання ним від органів Пенсійного фонду розрахунків цих витрат, в яких визначено суми відшкодування.

Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова у встановленому законодавством порядку та у визначені строки направляло ПАТ «Львівський інструментальний завод» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам цього підприємства (всього 18 пенсіонерів) за квітень-серпень 2015 року, що підтверджується розписками посадової особи (працівника) відповідача на супровідних листах до цих розрахунків, реєстром відправлених листів з відбитком штемпеля поштового відділення та фіскальним чеком, виданим поштовим відділенням.

Заборгованість відповідача в загальному розмірі 18696,67 грн. підтверджується наданими позивачем доказами, які досліджені судом, а саме зазначеними вище розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, довідками про виплачені суми пенсій та складеним позивачем розрахунком заборгованості. В свою чергу, будь-яких доказів сплати зазначених витрат відповідач суду не надав.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів фактичного понесення витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за спірний період, та доводи про те, що суд встановив, чи пенсіонери набули стаж, який дає право на пільгову пенсію, лише за час роботи на ПАТ «Львівський інструментальний завод» і підприємствах-попередниках, чи такий стаж також був здобутий під час роботи на інших підприємствах, що має наслідком пропорційне відшкодування спірних витрат ним та цими підприємствами, колегія суддів вважає безпідставними і не бере до уваги з таких підстав.

Фактичне понесення Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова у квітні-серпні 2015 року витрат на виплату та доставку пенсій пенсіонерам, вказаним у зазначених вище розрахунках, та їх розмір підтверджується наданими позивачем копіями довідок про суми виплачених пенсій та суми поштових видатків.

Також позивач надав суду копії виданих позивачем довідок про підтвердження пільгового трудового стажу зазначених пенсіонерів за час їх роботи на ПАТ «Львівський інструментальний завод» і підприємствах-попередниках та копії протоколів про призначення цим особам пенсій за віком на пільгових умовах, з яких можна встановити їх загальний пільговий стаж і пільговий стаж, набутий за час роботи у відповідача.

Вивчивши зміст зазначених вище довідок про суми виплачених пенсій, довідок про підтвердження пільгового трудового стажу, протоколів про призначення пенсій і розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за квітень-серпень 2015 року, колегія суддів встановила, що Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова у вказаних розрахунках зобов'язувало ПАТ «Львівський інструментальний завод» відшкодувати суми пенсій не в повному обсязі, а частково - пропорційно стажу роботи, набутому саме за час роботи на ПАТ «Львівський інструментальний завод» і підприємствах-попередниках.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що суд першої інстанції, розглянувши справу в першому судовому засіданні і не відклавши розгляд справи в зв'язку з неявкою представника ПАТ «Львівський інструментальний завод», порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Однак, на думку колегії суддів, таке порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі виклав свої заперечення проти позову, а також мав право та можливість надати апеляційному суду докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції і у випадку обґрунтованості ненадання їх до суду першої інстанції апеляційний суд міг дослідити та надати їм оцінку.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2015 року у справі № 813/4631/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Львова до Публічного акціонерного товариства «Львівський інструментальний завод» про стягнення коштів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 03.03.2017 року