Рішення № 6513068, 13.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.09 р.                     Справа № 33/18пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, с.м.т. Очеретино Ясинуватського району Донецької області, ідентифікаційний код 32119035

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Треналофф-Траст”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31297444

про: визнання недійсним договору з надання послуг № 10-01/08 від 04.01.2008р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Гавріна Ю.Р. (за довіреністю б/н від 30.06.2009р.);

від Відповідача – Тіщенко Д.А. (за довіреністю №01-03/09 від 26.03.2009р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 10.02.2009р. на 02.03.2009р., з 02.03.2009р. на 17.03.2009р., у судовому засіданні 17.03.2009р. оголошено перерву до 24.03.2009р. 23.03.2009р. провадження у справі зупинено, а 25.08.2009р. поновлено і призначено на 15.09.2009р., 15.09.2009р. розгляд справи відкладався на 13.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, с.м.т. Очеретино Ясинуватського району Донецької області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Треналофф-Траст”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про визнання недійсним договору з надання послуг № 10-01/08 від 04.01.2008р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладання спірного договору з порушенням вимог щодо його нотаріальної форми, на дотриманні якої письмово наполягав Позивач.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір про надання послуг №10-01/08 від 04.01.2008р., лист №12/254-04-1 від 26.12.2007р., витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 203, 204, 207, 209, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив №39 від 09.02.2009р. (а.с.35), в якому проти позову заперечив, вказуючи, що: в межах розгляду справи №36/169 про стягнення заборгованості за спірним договором він був оцінений як належний доказ і суперечностей його змісту із законодавством України не встановлено; подання розглядуваного позову зумовлено ухиленням Позивача від сплати існуючої заборгованості за договором.

Задля підтвердження своєї позиції та на виконання вимог ухвали суду Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.36-57), а також – пояснення від 16.03.2009р. (а.с.70) із запереченнями факту отримання від Позивача листа №12/254-04-1 від 26.12.2007р. та обізнаності з його змістом.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем був складений лист №12/254-04-1 (а.с.7), датований 26.12.2007р., із зверненням до Відповідача щодо нотаріального посвідчення угоди щодо послуг, які ним надаються, про надсилання якого (листа) міститься відповідний запис у витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції (а.с.8).

04.01.2008р. між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) був укладений у простій письмовій формі та скріплений печатками договір про надання послуг №10-01/08 (а.с.а.с.5,6), згідно п.п.1.1., 3.1. якого Виконавець зобов’язується надати Замовнику на взаємовигідних умовах послуги будівельною технікою та механізмами зі строком дії з моменту підписання і до 31.12.2008р.

Положеннями розділу 2 договору сторони визначили вартість і порядок оплати послуг за договором, а розділу 3 – обв’язки сторін тощо. При цьому, в п. 8.5. договору зазначено, що він вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов’язань за договором у повному обсягу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.10.2008р. у справі №36/169 були частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Треналофф-Траст”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, с.м.т. Очеретино Ясинуватського району Донецької області про стягнення заборгованості та нарахованої пені у тому числі – за надані послуги згідно договору №10-01/08 від 04.01.2008р.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених вимог.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №39 від 09.02.2009р. (а.с.35)

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 07.09.2009р. у зв’язку із закінченням повноважень судді Новикової Р.Г. справу №33/18пд передано на розгляд судді Попкова Д.О.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним.

Як зазначено в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Цивільним кодексами України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки:

-          за вимогою Позивача спірний договір повинен був посвідчуватися у нотаріальній формі;

-          угода від імені юридичної особи має підписуватися уповноваженими особами згідно із установчими документами, довіреністю, закону тощо.

Втім, на думку суду, зазначені аргументи є доказово та юридично неспроможні, з огляду на таке:

Стосовно порушення вимог щодо нотаріальної форми:

По-перше, із змісту листа Позивача №12/254-04-1 від 26.12.2007р. не вбачається, що позиція відносно необхідності укладання договору постачання в нотаріальній формі стосується саме спірного договору. Більш того, Позивачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу доказів надсилання такого листа, оскільки витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції не може підтверджувати факт поштового надсилання, тим більше, що Відповідач отримання означеного листа заперечує.

По-друге, сукупний аналіз положень ч. 2 ст. 42, ч. 2 ст. 54 Закону України „Про нотаріат” та п.п. 12, 36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5, дає підстави для висновку про можливість вчинення нотаріальної дії з посвідчення договору виключно за наявністю вільного волевиявлення сторін цієї угоди на таке посвідчення, що, відповідно, передбачає необхідність наявності відповідної домовленості сторін стосовно такого посвідчення. Між тим, Позивачем не надано доказів існування означеної домовленості із Відповідачем відносно спірного договору.

У світлі вказаних норм законодавства та висновків суду посилання Позивача на положення ч.4 ст. 209 Цивільного кодексу України, згідно якого на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений, судом до уваги не приймаються як такі, що не стосуються розглядуваного спору. Дійсно, положення зазначеної частини ст. 209 Цивільного кодексу України у системному взаємозв’язку із іншими частинами цієї статті та ст. 49, ч. 1 ст. 54 Закону України „Про нотаріат” вказує на те, що згадана Позивачем вимога про нотаріальне посвідчення правочин стосується саме нотаріуса у тому розумінні, що він не може відмовити сторонам у нотаріальному посвідчені угоди з підстав відсутності у законодавстві положення щодо обов’язковості нотаріального посвідчення такої угоди.

Стосовно обставин підписання спірного договору уповноваженою особою:

По-перше, посилаючись у позовній заяві на положення ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, Позивач не тільки не надає жодних доказів порушення означених вимог, але й навіть не вказує обставин і існування порушення в цій частині як такого.

По-друге, із змісту спірного договору вбачається, що з боку Позивача він підписаний директором Василевським В.Ф. – доказів протилежного до матеріалів справи не надано, статус якого підтверджено довідкою Головного управління статистики у Донецькій області №108-02-12 (а.с.21), та який в силу п. 6.5. Статуту (а.с.17) Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком” управнений укладати від імені товариства такі угоди. В свою чергу, Відповідач також не спростовує ані факту підписання спірного договору уповноваженою особою з його боку, ані факту виконання сторонами своїх зобов’язань за спірним договором.

Встановлені судом обставини та їх права оцінка зумовлюють відмову у задоволенні заявлених вимог через юридичну та доказу недоведеність.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, с.м.т. Очеретино Ясинуватського району Донецької області (ідентифікаційний код 32119035) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Треналофф-Траст”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31297444) про визнання недійсним договору з надання послуг № 10-01/08 від 04.01.2008р. у повному обсягу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 13.10.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Повний текст судового рішення підписаний 13.10.2009р.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.