Рішення № 6513066, 13.10.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.10.09 р.                     Справа № 33/16пд                               

„13” жовтня 2009р.           справа №33/16пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, с.м.т. Очеретино Ясинуватського району Донецької області, ідентифікаційний код 32119035

до Відповідача: Приватного підприємства „Експохім”, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 32119035

про: визнання недійсним договору поставки товару № 03-02-07 від 03.09.2007р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Гавріна Ю.Р. (за довіреністю б/н від 30.06.2009р.);

від Відповідача – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 10.02.2009р. на 02.03.2009р., з 02.03.2009р. на 17.03.2009р., у судовому засіданні 17.03.2009р. оголошено перерву до 24.03.2009р. 23.03.2009р. провадження у справі зупинено, а 26.08.2009р. поновлено і призначено на 15.09.2009р., 15.09.2009р. розгляд справи відкладався на 13.10.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, с.м.т. Очеретино Ясинуватського району Донецької області (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Експохім”, м. Дніпропетровськ (далі – Відповідач) про визнання недійсним договору поставки товару №03-09-07 від 03.09.2007р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на укладання спірного договору з порушенням вимог щодо його нотаріальної форми, на дотриманні якої письмово наполягав Позивач.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір №03-09-07 від 03.09.2007р., лист №08/04-1 від 27.08.2007р., витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, право установчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 203, 204, 207, 209, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив №130309/02 від 13.03.2009р. (а.с.а.с.43-45), в якому проти позову заперечив, вказуючи, що: ані законодавством, ані домовленістю сторін не визначено необхідності нотаріального посвідчення спірного договору, договір сторонами виконувався і в перебігу взаємовідносин за ним укладалися специфікації в простій письмові формі; з боку Позивача договір підписано уповноваженою особою.

Задля підтвердження своєї позиції та на виконання вимог ухвали суду Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.46-72), у тому числі – письмові пояснення №130309/01 від 13.03.2009р. із запереченнями факту отримання від Позивача листу з вимогою про нотаріальне посвідчення угоди з постачання.

Представник Позивача у судовому засіданні 13.10.2009р. підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем був складений лист №08/04-1 (а.с.7), датований 27.08.2007р., із зверненням до Відповідача щодо нотаріального посвідчення угоди постачання запропонованого останнім товару, про надсилання якого (листа) міститься відповідний запис у витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції (а.с.8).

03.09.2007р. між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Постачальник) був укладений у простій письмовій формі та скріплений печатками договір №03-09-07 (а.с.а.с.5,6), згідно п.п.1.1., 6.4. якого Постачальник зобов’язується передати, а Покупець зобов’язується прийняти товар, визначений п.п.1.2.-1.5. договору, та сплатити його на умовах цього договору, зі строком дії останнього з моменту підписання по 31.12.2008р.

Положеннями розділу 2 договору сторони визначили умови щодо строків і умов платежів, а розділу 3 – строків та умов поставки.

В перебігу взаємовідносин за вказаним договором сторонами підписувалися у простій письмовій формі специфікації, зокрема – №12 від 29.08.2008р., №13 від 18.09.2008р. (а.с.а.с.67,68), а також Відповідачем отримувався товар за видатковими накладними, зокрема - №РН-0001569 від 29.08.2008р. та № РН-0001691 від 18.09.2008р. (а.с.а.с. 69, 70).

Крім того, рішенням Господарського суду Донецької області від 21.01.2009р. у справі №9/207 були частково задоволені позовні вимоги Приватного підприємства „Експохім”, м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, с.м.т. Очеретино Ясинуватського району Донецької області про стягнення заборгованості за поставлену відповідно до договору №03-09-07 від 03.09.2007р. продукцію.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених вимог.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №130309/02 від 13.03.2009р. (а.с.а.с.43-45).

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 07.09.2009р. у зв’язку із закінченням повноважень судді Новикової Р.Г. справу №33/16пд передано на розгляд судді Попкова Д.О.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним.

Як зазначено в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р. № 3, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. Беручи це до уваги, та враховуючи критерії обґрунтованості судового рішення, визначені в абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.1976р. № 11, предметом судової оцінки, спрямованої на з’ясування законності спірного договору, мають бути фактичні обставини спірних правовідносин учасників справи.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Цивільним кодексами України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки:

-          за вимогою Позивача спірний договір повинен був посвідчуватися у нотаріальній формі;

-          угода від імені юридичної особи має підписуватися уповноваженими особами згідно із установчими документами, довіреністю, закону тощо.

Втім, на думку суду, зазначені аргументи є доказово та юридично неспроможні, з огляду на таке:

Стосовно порушення вимог щодо нотаріальної форми:

По-перше, із змісту листа Позивача №08/04-1 від 27.08.2007р. не вбачається, що позиція відносно необхідності укладання договору постачання в нотаріальній формі стосується саме спірного договору. Більш того, Позивачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу доказів надсилання такого листа, оскільки витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції не може підтверджувати факт поштового надсилання, тим більше, що Відповідач отримання означеного листа заперечує.

По-друге, сукупний аналіз положень ч. 2 ст. 42, ч. 2 ст. 54 Закону України „Про нотаріат” та п.п. 12, 36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5, дає підстави для висновку про можливість вчинення нотаріальної дії з посвідчення договору виключно за наявністю вільного волевиявлення сторін цієї угоди на таке посвідчення, що, відповідно, передбачає необхідність наявності відповідної домовленості сторін стосовно такого посвідчення. Між тим, Позивачем не надано доказів існування означеної домовленості із Відповідачем відносно спірного договору.

У світлі вказаних норм законодавства та висновків суду посилання Позивача на положення ч.4 ст. 209 Цивільного кодексу України, згідно якого на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений, судом до уваги не приймаються як такі, що не стосуються розглядуваного спору. Дійсно, положення зазначеної частини ст. 209 Цивільного кодексу України у системному взаємозв’язку із іншими частинами цієї статті та ст. 49, ч. 1 ст. 54 Закону України „Про нотаріат” вказує на те, що згадана Позивачем вимога про нотаріальне посвідчення правочин стосується саме нотаріуса у тому розумінні, що він не може відмовити сторонам у нотаріальному посвідчені угоди з підстав відсутності у законодавстві положення щодо обов’язковості нотаріального посвідчення такої угоди.

Стосовно обставин підписання спірного договору уповноваженою особою:

По-перше, посилаючись у позовній заяві на положення ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, Позивач не тільки не надає жодних доказів порушення означених вимог, але й навіть не вказує обставин і існування порушення в цій частині як такого.

По-друге, із змісту спірного договору вбачається, що з боку Позивача він підписаний директором Василевським В.Ф. – доказів протилежного до матеріалів справи не надано, статус якого підтверджено довідкою Головного управління статистики у Донецькій області №108-02-12 (а.с.21), та який в силу п. 6.5. Статуту (а.с.17) Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком” управнений укладати від імені товариства такі угоди. В свою чергу, Відповідач також не спростовує ані факту підписання спірного договору уповноваженою особою з його боку, ані факту виконання сторонами своїх зобов’язань за спірним договором.

Встановлені судом обставини та їх права оцінка зумовлюють відмову у задоволенні заявлених вимог через юридичну та доказу недоведеність.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Кирпичний завод „Альтком”, с.м.т. Очеретино Ясинуватського району Донецької області (ідентифікаційний код 32119035) до Приватного підприємства „Експохім”, м. Дніпропетровськ (ідентифікаційний код 32119035) про визнання недійсним договору поставки товару № 03-02-07 від 03.09.2007р. у повному обсягу.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.10.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.