Рішення № 6513063, 29.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.09.09 р.                     Справа № 16/275                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного малого підприємства „Лоцмен”, м. Краматорськ, ідентифікаційний код 23419138

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин -100” м. Донецьк, ідентифікаційний код 20310820

про: стягнення заборгованості в сумі 353,97грн., пені в сумі 14,11грн., інфляції в сумі 3,53грн., 3% річних – 2, 47грн. та штрафу в розмірі 35,40грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Грищенко А.О. (за довіреністю б/н від 09.02.2009р.);

від Відповідача – Гончаров О.І. (за довіреністю б/н від 01.12.2008р).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.09.2009р. оголошена перерва до 29.09.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне мале підприємство „Лоцмен”, м. Краматорськ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин -100” м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення 4192 грн. 93 коп., з яких 3591грн. – основного боргу, 71,82грн. – інфляційна індексація, 25,39грн. – 3% річних; 145,62грн. – пеня та 359,1грн. – штраф.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки товарів з відстрочкою платежів № 1740-6 від 29.03.2006р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляційної індексації та штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір № 1740-6 поставки товарів з відстрочкою платежу від 29.03.2006р., видаткову накладну № 5/3662 від 25.05.2006р., розрахунок ціни позову, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 193, 216, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 2, 12, 49, 83-85 Господарського процесуального кодексу України.

Під час нового розгляду справи Позивачем надана заява, якою він уточнив (зменшив) позовні вимоги, виклавши їх наступним чином: стягнути з відповідача заборгованості в сумі 353,97грн., пені в сумі 14,11грн., інфляції в сумі 3,53грн., 3% річних – 2, 47грн. та штрафу в розмірі 35,40грн. (а.с.140).

Відповідач під час первісного розгляду справи проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві (а.с.а.с.25, 26), проте під час нового розгляду надав заяву від 29.09.2009р. (а.с.141), в якому уточнені позовні вимоги визнав повністю в розмірі 409,48грн.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

29.03.2006р. між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений договір поставки товарів з відстрочкою платежу №1740-6 (а.с.а.с.12, 13), згідно п.п. 1.1-1.3. якого Постачальник зобов’язується поставити Покупцю алкогольні, слабоалкогольні напої та продовольчі товари (Товар), а Покупець зобов’язався прийняти товар та сплатити його на умовах даного договору. Найменування, сортамент, кількість, ціна товару, вартість відвантаженої партії товару та строк поставки визначаються за домовленістю сторін та визначаються в накладних, які є невід’ємною частиною цього договору. Накладні складаються на підставі узгоджених сторонами даного договору замовлень, які узгоджуються протягом доби з моменту їх отримання Постачальником.

Розділ 3 зазначеного договору фіксує домовленості сторін щодо умов постачання, з яких:

-          Постачальник здійснює поставку Товару власними засобами та за свій рахунок, інші умови поставки обумовлюються додатково;

-          Приймання товару по якості та кількості здійснюється Покупцем згідно встановлених норм Інструкції №П-6, №П-7.

Згідно умов розділу 4 зазначеного договору передбачений, зокрема, наступний порядок розрахунків:

-          Покупець здійснює оплату товару протягом 5-ти календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок Постачальника або іншим способом, який не суперечить діючому законодавству України;

-          Сторони зобов’язані проводити звірку взаєморозрахунків не менше одного разу в квартал в письмовій формі.

Пунктом 6.1. договору сторони встановили його строк до 31.12.2006р., а п. 5.2. передбачили відповідальність покупця за несвоєчасну оплату отриманого товару у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також – штрафу у розмірі 10% від загальної суми боргу у разі прострочення понад 30 календарних днів.

На виконання умов договору, Позивачем була здійснена Відповідачу поставка товару, а саме – 700 пляшок горілки „Пшенична хвиля” по 0,5л, що підтверджується видатковою накладною №5/3662 від 25.05.2006р. (а.с.13) на суму 3591грн. разом із ПДВ.

У зв’язку із невиконанням грошових зобов’язань зі сплати вказаного товару Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Із змісту листа слідчого СВ Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області №72-СО від 30.01.2007р. (а.с.62) вбачається, що у Відповідача було вилучено 631 пляшка горілки „Пшенична хвиля”, що за своїм змістом не відповідає стандартам і якості, і яка, в свою чергу, була поставлена Позивачем за накладною №5/3662 від 25.05.2006р. Отже, із матеріалів справи - відзиву Відповідача (а.с.а.с.25, 26) вбачається подальша реалізація Відповідачем лише 69 пляшок горілки, отриманої від Позивача.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 09.12.2008 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3 591 грн. боргу, 54,51 грн. пені, 180 грн. штрафу, 71,82 грн. інфляційних нарахувань та 25,39 грн. річних.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року рішення місцевого суду скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2009 року Рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2008р. у справі № 16/275 та Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2009р. було скасовано та справу направлено на новий розгляд. При цьому касаційною інстанцією було наголошено на тому, що Донецьким апеляційним господарським судом не враховано наявності у Відповідача обов’язку зі сплати реалізованого товару – 69 пляшок горілки.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду Донецької області від 26.08.2009р. справа № 16/275 була передана на розгляд судді Господарського суду Донецької області Попкову Д.О.

Під час нового розгляду Позивач заявою від 28.09.2009р. №138, уточнив позовні вимоги, зменшивши їх в частині заборгованості до вартості 69 пляшок та відповідним перерахунком інших стягуваних сум, виклавши їх у наступній редакції: стягнути з відповідача заборгованості в сумі 353,97грн., пені в сумі 14,11грн., інфляції в сумі 3,53грн., 3% річних – 2, 47грн. та штрафу в розмірі 35,40грн. (а.с.140).

Відповідач остаточні (зменшені) позовні вимоги визнав, зазначивши про це в заяві від 29.09.2009р. (а.с.141).

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 28.09.2009р. №138 про уточнення позовних вимог, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшувати розмір позовних вимог і таке зменшення судом приймається, оскільки зумовлено фактичними обставинами правовідносин сторін, встановлених під час попереднього розгляду, та вказівками Вищого господарського суду України щодо врахування означених обставин, а отже – не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні неустойки, інфляційної індексації та 3% річних.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою;

По-третє, із змісту наявних у справі документів не вбачається порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів у зв’язку із таким визнанням, оскільки саме Позивач та Відповідач є учасниками спірних правовідносин за договором поставки.

Відносно відсутності суперечності визнання позову закону суд зазначає таке:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами договору поставки № 1740-6 від 29.03.2006р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки № 1740-6 від 29.03.2006р., є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку із здійснення платежу за поставлену продукцію, яка ним в подальшому була реалізована.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Натомість невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням інфляційної індексації та 3% відсотків річних.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені і штрафу у разі прострочення оплати товару сформульована безпосередньо у п. 5.2 договору поставки № 1740-6 від 29.03.2006р.., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Відтак, Позивач, зважаючи на ненадання Відповідачами належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів належного виконання грошових зобов’язань за договором № 1740-6 від 29.03.2006р. відносно своєчасної оплати отриманих та реалізованих 69 плашок горілки, цілком управнений ініціювати питання про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляції, штрафу та пені.

Отже, враховуючи позицію Відповідача щодо визнання заявлених вимог, суд, перевіривши правильність розрахунку, вважає за можливе їх задовольнити повністю щодо стягнення заборгованості в сумі 353,97грн., пені в сумі 14,11грн., інфляції в сумі 3,53грн., 3% річних – 2, 47грн. та штрафу в розмірі 35,40грн.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача пропорційно задоволеним вимогам відносно первісної суми позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного малого підприємства „Лоцмен”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 23419138) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин -100” м. Донецьк (ідентифікаційний код 20310820) про стягнення заборгованості в сумі 353,97грн., пені в сумі 14,11грн., інфляції в сумі 3,53грн., 3% річних – 2, 47грн. та штрафу в розмірі 35,40грн, задовольнити в повному обсягу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин -100” м. Донецьк (ідентифікаційний код 20310820) на користь Приватного малого підприємства „Лоцмен”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 23419138) заборгованість в сумі 353,97грн., пені в сумі 14,11грн., інфляції в сумі 3,53грн., 3% річних – 2, 47грн. та штрафу в розмірі 35,40грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Магазин -100” м. Донецьк (ідентифікаційний код 20310820) на користь Приватного малого підприємства „Лоцмен”, м. Краматорськ (ідентифікаційний код 23419138) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 9,96грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 11,52грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 29.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 29.09.2009р.

Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Попков Д.О.