Ухвала суду № 65128229, 06.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/11861/14-ц

У Х В А Л А

06 березня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.,

суддів: Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря: Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 28 жовтня 2016 року про зупинення провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 й ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановила:

У вересні 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось у суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 й ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Та ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28 жовтня 2016 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням по цивільній справі №308/8457/16-ц.

ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, вказує на те, що зупинення провадження по справі суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті розгляду справи в розумні строки.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зупиняючи провадження по справі, суд посилався на те, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходиться інша цивільна справа за №308/8454/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа приватний нотаріус Ужгородського МНО ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів поруки та договорів іпотеки, що робить неможливим розгляд даної справи, у звязку з чим наявні підстави, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, для зупинення провадження по справі.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись колегія суддів не можна зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобовязаний зупинити провадження у цій справі.

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обовязковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

У справі, яка переглядається, предметом спору є звернення стягнення на предмет іпотеки за чотирма іпотечними договорами, два з яких посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського МНО - ОСОБА_6, а два інших приватним нотаріусом Ужгородського МНО - ОСОБА_5.

Підставою для зупинення провадження у справі став факт розгляду судом цивільної справи про визнання недійсним договорів поруки та іпотеки. При цьому суд не встановив, які з чотирьох іпотечних договорів, що є предметом розгляду даної справи, оспорюються по справі №308/8457/16-ц, зважаючи на те, що третьою особою по такій справі вказано лише приватного нотаріуса ОСОБА_5.

Копії позовної заяви, з якої можна було б встановити дані обставини, матеріали справи не містять. Тобто суд не проаналізував предмети спорів у справах і не вказав конкретні обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання недійсним договорів поруки та іпотеки (без встановлення, які конкретно договори іпотеки оспорюються) виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими Банк обґрунтовував свої вимоги, та можливості застосування відповідальності за порушення грошового зобовязання.

Крім того, по даній справі відкрито провадження 18.09.2014 року і на час постановлення оскаржуваної ухвали розгляд справи тривав більше двох років, а тому суд, зупинивши провадження у справі, порушив право позивача на розумні строки розгляду справи, що не узгоджується зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому колегія суддів враховує висновки вкладені в Постанові ВСУ № 6-1957цс16 від 01.02.2017 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було достатніх виняткових підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, для зупинення провадження по справі, а тому ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 28 жовтня 2016 року щодо зупинення провадження у справі, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Зважуючи на викладене та керуючись нормами статей 307, 311, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», задоволити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 28 жовтня 2016 року про зупинення провадження у справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Суддя-доповідач

Судді