Рішення № 6511696, 14.10.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.10.09р. Справа № 33/352-09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Торгівельний дім "МАРКЕТ-ГРУП", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ

про стягнення 635 289 грн. 13 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Щербина М.М., довіреність № 339 від 12.06.2009 року

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 22.06.2009 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Торгівельний дім "МАРКЕТ-ГРУП" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 502 866 грн. 42 коп. - основного боргу по договору поставки № 2007-03-0026-ЦН від 07.03.2007 року, 41 255 грн. 01 коп. - пені, 78 447 грн. 16 коп. - інфляційних, 12 720 грн. 54 коп. - 3% річних та витрати по справі.

14.10.2009 року представником відповідача наданий відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ Торгівельний дім "МАРКЕТ-ГРУП" в повному обсязі, мотивуючи тим, що накладні, на які посилається позивач, не мають ніякого відношення до договору поставки № 2007-03-0026-ЦН від 07.03.2007 року та товар по вищезазначеним накладним відповідач не отримував. Крім того, відповідач зазначив, що посилання позивача на п.6.6. договору поставки № 2007-03-0026-ЦН від 07.03.2007 року стосовно стягнення пені в розмірі 41 255 грн. 01 коп. не відповідає дійсності, оскільки п.6.6. в договорі поставки № 2007-03-0026-ЦН взагалі не має.

В судове засідання 14.10.2009 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 14.10.2009 року підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 14.10.2009 року за згодою представників позивача та відповідача оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши докази в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ :

07 березня 2007 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 2007-03-0026-ЦН (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставляти тютюнові вироби (далі товар) покупцю, а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання представниками сторін накладної (дата, визначена в накладній), яка засвідчує момент передачі товару.

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна і кількість товару, що постачається, визначаються у накладних.

Згідно з пунктом 7.2. Договору покупцю надається відстрочка оплати переданого йому товару за цим Договором строком 5 банківських днів з моменту переходу права власності на товар згідно п. 1.2. цього Договору.

Згідно з пунктом 9.1. цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2007 р. включно, а по відношенню платежів до повного виконання покупцем своїх зобовязань щодо оплати отриманого товару, включаючи оплату штрафної неустойки. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна зі сторін не вимагала його розірвання, договір вважається пролонгований строком на один рік на тих самих умовах.

Позивач, на виконання своїх договірних зобовязань, поставив відповідачу товар на загальну суму 502 866 грн. 42 коп., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 16-54).

Відповідач свої зобовязання за Договором в частині оплати за товар не виконав.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обовязковим до виконання.

Стаття 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 502 866 грн. 42 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивач просить суд стягнути звідповідача пеню в розмірі 41 255 грн. 01 коп. відповідно до пункту 6.6. Договору.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки умовами укладеного між сторонами договору поставки № 2007-03-0026-ЦН від 07.03.2007 року сплата покупцем вказаної пені як вид забезпечення виконання останнім зобовязання не передбачений, пункт 6.6. Договору, на який посилається позивач, взагалі відсутній, підстави для стягнення з відповідача пені відсутні.

Згідно до ч.2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні в розмірі 78 447 грн. 16 коп. та 3% річних - 12 720 грн. 54 коп. підлягають до стягнення з відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в сумі 502 866 грн. 42 коп. - основного боргу по договору поставки № 2007-03-0026-ЦН від 07.03.2007 року, 78 447 грн. 16 коп. - інфляційних, 12 720 грн. 54 коп. - 3% річних.

Представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено про те, що останнім 30.11.2007 року до ТОВ ТД "МАРКЕТ-ГРУП" був направлений факс-лист про розірвання договору, а тому з 01.01.2008 року договір поставки № 2007-03-0026-ЦН від 07.03.2007 року був розірваний та втратив юридичну силу. Суд вважає вищезазначене твердження безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст.11 ГПК України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 9.3. Договору, договір не може бути розірваний в односторонньому порядку, крім випадків прямо передбачених цим Договором.

Представником відповідача до відзиву наданий факс-лист б/н від 30.11.2007 року про розірвання Договору з 01.01.2008 року, який суд не може прийняти в якості доказу, оскільки відсутні дані про направлення та отримання цього листа саме позивачем (на листі міститься підпис невідомої особи, без зазначення посади, прізвища, ім'я та по-батькові та ін.).

Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (51937, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Торгівельний дім "МАРКЕТ-ГРУП" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 249, код ЄДРПОУ 33114291) 502 866 (пятсот дві тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 42 коп. - основного боргу, 78 447 (сімдесят вісім тисяч чотириста сорок сім) грн. 16 коп. - інфляційних, 12 720 (дванадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 54 коп. - 3% річних, 5 939 (пять тисяч девятсот тридцять дев'ять) грн. 95 коп. державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя І.А. Рудовська Рішення підписано 27.10.2009 року