Ухвала суду № 6511456, 30.10.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_______________

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

30 жовтня 2009 р. Справа № 14/93-09/02-2а

Суддя господарського суду , розглянувши матеріали

за позовом: Прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 13322432

до: Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк", вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, код ЄДРПОУ 21133352

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза", вул. Соборна, 64, м. Вінниця, 21050

до: Приватного нотаріуса Рудик Л.В., вул. 50-річчя Перемоги, 51, кв. 2, м. Вінниця, 21021

про визнання недійсним договору іпотеки

ВСТАНОВИВ :

Прокурором м. Вінниці в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Вінницької міської ради подано позов до Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Диженю Плаза" та до Приватного нотаріуса Рудик Л.В. щодо визнання недійсним договору іпотеки.

Відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 р. № 3-рп/99 під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, який фактично є позивачем у справі та стороною в процесі.

Крім того, відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Разом з тим, відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

Відповідно до ст. ст. 5, 11, 29 Закону України “Про місцеве самоврядування” міська рада відноситься до системи місцевого самоврядування, виконавчим органом якої є її виконавчий комітет, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи, до відання яких належать:

а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.07.1995 № 640/95 “Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації” утворено обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації. Державні адміністрації є місцевими органами державної виконавчої влади.

Таким чином, поняття виконавчого органу міської ради та органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваженнями органу виконавчої влади не є тотожними, що побічно підтверджується також Рішенням Конституційного Суду України у справі N 1-45/2003 від 25 грудня 2003 року N 21-рп/2003.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що прокурором в якості позивача зазначено Виконавчий комітет Вінницької міської Ради, який не є органом державної виконавчої влади у спірних правовідносинах, а виступає, на разі, як орган місцевого самоврядування, оскільки виконує власні, а не делеговані державою, функції щодо управління комунальним майном, суд дійшов висновку, що прокурором невірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Подібні правові позиції висловлені також у Постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2005 р. у справі № 33/120-04. З вказаної постанови також випливає обов’язок суду перевіряти викладені вище підстави пред’явлення позову прокурором та не допускати безпідставного порушення провадження у подібних справах.

Крім того, відповідно до ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов.

Всупереч викладеному, позивач, заявляючи вимогу про виключення приватним нотаріусом Рудик Л.В. з Реєстру іпотек договір іпотеки № 3306 від 02.11.2007 р., в тексті позовної заяви не вказує жодної обставини в обґрунтування вказаної вимоги.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Водночас вимога позивача про виключення приватним нотаріусом Рудик Л.В. з Реєстру іпотек договір іпотеки № 3306 від 02.11.2007 р.,, не узгоджується з положеннями ГПК України.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наведений перелік такого способу захисту, який за своїм юридичним змістом відповідає вказаній вище вимозі позивача, не містить.

До того ж, суд вбачає за необхідне звернути увагу позивача, що відповідно до ст.ст. 1, 21 ГПК України, сторонами у господарському процесі можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Як вбачається з позовної заяви, вона подана в тому рахунку і до приватного нотаріуса Рудик Л.В., що не відповідає приписам вищевказаної норми, оскільки, фактично одним з відповідачів у справі є фізична особа - Рудик Л.В.

На підставі вищевикладеного позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись ст. 2, п.п. 1, 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовну заяву № 2184 вих-09 від 14.10.09 на 4-х аркушах разом з матеріалами на 9-ти аркушах повернути прокурору.

Суддя

віддрук. 6 прим.:

1 - Прокурору м. Вінниці

2 - позивачу - вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050

3 - відповідачу 1 - вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ

4 - відповідачу 2 - вул. Соборна, 64, м. Вінниця, 21050

5 - відповідачу 3 - вул. 50-річчя Перемоги, 51, кв. 2, м. Вінниця, 21021

6 - в наряд