Рішення № 6511284, 26.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

26.10.2009Справа №2-19/5350-2009 За позовом – Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», м.Сімферополь, АР Крим До відповідача – Комунального підприємства «Молодіжне-1», Сімферопольський район АР Крим

Про стягнення 25887,90 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Марков Д.О., представник, довіреність № 1 від 08.01.2009 р.

Від відповідача – Шруб О.М., ю/к, довіреність № 1 від 03.01.2009 р.

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про стягнення 25887,90 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не провів розрахунки відповідно договору № 5136 від 01.11.2008 року на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків в комунальну каналізацію.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити, оскільки ним не отримані кошти від управління праці та соціального захисту Сімферопольського району.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представників сторін вони давав пояснення на російський мові.

Клопотань відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) щодо фіксації судового процесу технічними засобами не надходило, фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Справа розглядалася за наявними матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

Розглянув матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В С Т А Н О В И В :

01 листопада 2008 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя» (код ЄДРПОУ 20671506) та Комунальним підприємством «Молодіжне-1» (код ЄДРПОУ 34842870) укладено договір на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації № 5136 (а.с.8-13).

Відповідно до п.4.2.1 вказаного договору оплата проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць ( який був перед звітним). Авансовий платіж вноситься до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню призводиться упродовж 3-х банківських днів з моменту отримання абонентом виставленого рахунку за спожиті послуги.

Відповідно до п.14.1 вказаний договір укладено строком до 01.11.2009 р.

На оплату спожитих відповідачем послуг з водовідведення позивач виставляв рахунки № 5136 від 13.05.2009 р. на суму 17802,38 грн.; № 5136 від 12.06.2009 р. на суму 24829,34 грн.; № 5136 від 14.07.2009 р. на суму 25675,84 грн. (а.с.19-21).

Також обсяг водовідведення підтверджується актом виконаних робіт від 13.05.2009 р., актом від 12.06.2009 р., актом виконаних робіт від 14.07.2009 р.

Всього виставлено рахунків на суму 68307,56 грн., відповідач сплатив 43571,90 грн.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за послуги, спожиті в період з 17.04.2009 року по 14.07.2009 року за договором складає 24735,66 грн.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.173 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436 із змінами та доповненнями) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436 із змінами та доповненнями) господарське зобов'язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законодавстом.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України (від 16.01.2003 року № 436 із змінами та доповненнями) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.526, 527 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідач ненадав доказів виконання прийнятих на себе зобовґязань у звґязку з чим суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості у повному обсязі.

Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача суми індексу інфляції у розмірі 63,83 грн. та 3% річних у розмірі 80,32 грн.

Відповідно до п.11.1.1 вказаного договору за несвоєчасне внесення плати за послуги водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Сума пені розрахована позивачем відповідно до положень ст.258 Цивільного кодексу України (у редакції від 16.01.2003 р.), п.6 ст.232 Господарський кодекс України (у редакції від 16.01.2003 р.), ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовґязень» (від 22.11.1996 року № 543 із змінами та доповненнями), тому підлягає стягненню у розмірі 1008,09 грн.

Посилання відповідача на не отримані кошти від управління праці та соціального захисту Сімферопольського району, якими він і повинен розрахуватися з позивачем не заслуговують на увагу, оскільки у договорі не передбачено можливості провести розрахунки відповідачем після отримання коштів з відповідного бюджету. Окрім того, відповідні зміни до договору № 5136 від 01 листопада 2008 року сторонами не вносилися.

Судові витрати суд покладає на сторони відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) суд, -

В И Р І Ш И В :

·          Позов задовольнити.

·          Стягнути з Комунального підприємства «Молодіжне-1» (97501, АР Крим, Сімферопольський район, смт.Молодіжне, вул.Шкільна, 3, р/р 26003134454001 «Піреусбанк МКБ» КРД м.Сімферополь, МФО 384685, ЄДРПОУ 34842870) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя» (95053, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Гурзуфська, 5, р/р 2600113192 КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 324021, ЄДРПОУ 20671506) 24735,66 грн. заборгованості; 1008,09 грн. пені; 63,83 грн. індексу інфляції; 80,32 грн. – 3% річних; 258,90 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

·          Видати наказ після набрання чинності рішенням суду.

Рішення оформлено

відповідно до ст.84, 85 ГПК України

02.11.2009 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.