Рішення № 6511244, 22.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2009Справа №2-2/2441-2008 За позовом: Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5). До відповідача: Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» ( 95017, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а).

Про стягнення 635063гн.21коп.

                    Суддя В.І. Толпиго

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача : Марков – представник, довіреність у справі.

Від відповідача : Щеглов – ю/к, довіреність у справі

Суть спору:

Позивач звернувся в ГС АРК позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 635063грн. 21коп., в тому числі 355 332грн.09коп. за втручання в роботу водолічільника №1267 ВСКМ 32, та 279 731грн.11коп. за послуги водопостачання та водовідведення за водолічільником СТВ 100 №040043.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач не виконує належним чином зобов’язання, узяти на себе за Договором на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації №63 від 10.8.1998р., на підставі якого відповідачем споживалась вода та скидалися стоки. Позивач вважає, що відповідач повинен сплачувати йому за спожиту воду при порушенні правил користування системами водопостачання та водовідведення на підставі актів про порушення та рахунку на оплату. Однак, відповідач у порушення умов вищенаведеного договору, не сплачує послуги водопостачання та водовідведення за водолічільником СТВ 100 №040043 та має заборгованість у розмірі 355 332грн.09коп. за втручання в роботу водолічільника №1267 ВСКМ 32. На загальну суму в розмірі 635 063грн. 21коп. відповідачеві був виставлений рахунок №63 від 30.11.2007р., однак у встановлений договором строк цей рахунок сплачений не був, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у суд.

Відповідач позовні вимоги не визнає у частині нарахування заборгованості по лічильнику №1267 ВСКМ 32 у сумі 355 332грн.09коп, мотивуючи свої заперечення тим, що: 1. Ввід холодної води на котельної №2, на якої розміщений лічильник ВСКМ-32 №1267 опломбований робітниками позивача та забір води з 22.9.2006р. відповідачем не здійснювався, та на думку відповідача це виключає можливість втручання в його роботу і відповідно застосування розрахунку у відповідності з п.9.6 Правил. 2. При веденні обліку споживання води фахівцем відповідача при подачі звітів про спожиту холодну воду у позивача, допущена помилка та переплутані між собою показники водомірів СТВГ-100 №040043, ВСКМ -32 №1267. При знятті показників 30.11.2007р. представники позивача та відповідача перевірили показники на приборах СТВГ-100 №040043, ВСКМ-32 №1267, які не співпадають з показниками помилково вказаними в попередньому акті. 3. При розрахунку позивачем споживання холодної води за лічильником ВСКМ-32 відповідно до п.9.6 Правил, застосовані факти, що не відповідають вихідним відомостям.

12 грудня 2008 р. представник позивача надав суду пояснення, у якому зазначено, що задвижка, встановлена перед водоміром знаходиться у неробочому стані та пропускає воду. Таким чином, вода по трубі через несправну задвижку поступала через водомір, тобто у мережу відповідача.

Представник відповідача 24.9.2009р у судовому засіданні надав суду додатковий відзив від 24.9.2009 р., у якому зазначено, що з висновків експертизи вбачається, що акти 363 від 21.11.2007 р. не мають доказової сили.

У судовому засіданні, 22.10.2009р, представник позивача надав суду пояснення від 22.10.2009р по справі, у якому зазначає, що висновок експерту №1126 від 27.7.2009р не виключає можливість втручання в роботу лічильника іншим шляхом ніж в межах самого лічильника. Також позивач зазначає, що відповідачем частково визнана заборгованість у розмірі 279731грн25коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Між Сімферопольським виробничим підприємством водопроводно – каналізаційного господарства, правонаступником якого, відповідно до п.1.1 статуту КРП «ВП ВКГ м.Сімферополя» зареєстрованого державним реєстратором 16.07.2007 року, являється Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», як водоканалом, та Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» був укладений договір №63 від 10.8.1998р на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків у комунальну каналізацію, на підставі якого відповідачем проводилось споживання води та скидання стоків.

Відповідно до вищенаведеного договору позивач узяв на себе водозабезпечення відповідача питною водою та приймання стоків від відповідача у міський каналізаційний колектор, відповідно до умов договору, при наявності води у джерелах. (п.1 договору).

Згідно пункту 1.1. Договору, фактична кількість поданої «Абоненту» (відповідачу) води визначається: а) по показникам водолічильника, встановленого на котельних та ЦТП по районам; б) за пропускною здатністю труби вводу.

Відповідно до п.1.2 договору розрахунки за воду та прийняті стічні води здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку тарифів у розмірі за 1м.куб. відпущеної води та за 1 м.куб. відведених стоків,без урахування ПДВ.

Відповідно до пункту 1.4. Договору всі розрахунки за воду здійснюються абонентом у такому порядку: а) На початку місяця не пізніше 5 числа «Абонент» сплачує у розмірі 50 процентів суми спожитої води в попередньому місяці. Кінцевий розрахунок здійснюється 25 числа поточного місяця згідно показникам водолічильника або актів про порушення, б) «Абонент» зобов'язаний в триденний термін з дня отримання рахунку здійснити оплату.

Згідно вищезазначеного, предметом даного договору є виключно правовідносини сторін (позивача та відповідача) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення відповідачу та зобов'язання відповідача, зокрема, своєчасно сплачувати вказані послуги.

Крім того, згідно умов Договору відповідач повинен сплачувати позивачу за спожиту воду при порушені правил користування системами водопостачання та водовідведення на підставі актів про порушення та рахунку на оплату.

Відповідно до умов договору сторони домовилися керуватися Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р.

Відповідно до п. 4.1, 4.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, що затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 року за 165/374, встановлено, що абоненти, які приєднані до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Абонент повинен придбати й встановити водолічільник, який буде перебувати в нього на балансі й обслуговуванні, а також повинен виконувати всі рекомендації Водоканалу, спрямовані на поліпшення якісного обліку води в його мережі.

Також відповідно до ч. 1,4 пункту 4.19 Правил абонент відповідає за цілість та збереження водолічильників, пломб і з'єднань водолічильника, запірної арматури, манометра та іншого обладнання водомірного вузла незалежно від місця його знаходження. Знімати водолічильник, здійснювати будь-які зміни в його частинах або положенні на водомірному вузлі, де його встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту, за необхідності ремонту лічильників води з подальшим поданням відремонтованих лічильників на повірку, або представником Водоканалу, має право лише представник Водоканалу або абонент з дозволу відповідних працівників Водоканалу.

Згідно п. 11.12 Правил забороняється штучно впливати на роботу водолічильника. Якщо такі дії мали місце, то кількість використаної води визначається відповідно до п.9.6 цих Правил від дня виписки останнього рахунку до дня виявлення Водоканалом самовільних дій абонента.

Пунктом 9.6 Правил передбачена визначена кількості води за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м/сек, та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Усі посилання на п. 9.6, що мають місце в цих Правилах, відносяться виключно до порядку проведення розрахунків витрати води.

У виконання узятих на себе обов’язків за договором, позивач надав відповідачеві передбачені договором послуги, обсяг та якість яких не оспорюється відповідачем.

Згідно зі звітами відповідача за травень - жовтень 2007 року, підписаними з його боку, показання водолічільника СТВ 100 № 040043 станом на 25.10.2007 року складали 99928 м.куб. Згідно паспорту водолічільнику його роликовий указатель технічно рахує воду до обсягу 99 999,9 куб.м. (викопіровка паспорту водолічільника додається). Після досягнення зазначеної цифри (99 999) показання водолічільнику обнуляються та облік води починається знову. Згідно наступного звіту відповідача за листопад 2007 року, підписаного з його боку показання цього ж водолічільника СТВ 100 № 040043 станом на 26.11.2007 року складає вже 55982 м.куб.

Таким чином, до показань 99 928 м.куб. необхідно прибавити ще 72 куб.м (до суми 99 999 м.куб.), оскільки потім облік води почався знову і склав вже на 26.11.2007р 55982 м.куб. Отже за період з 25.10.2007 р. - до 26.11.2007 р. відповідач спожив 56 054 м. куб. води (55982 м.куб. + 72 м.куб.).

З цих 56054 м.куб. частину в розмірі 18017 м.куб. включено в окремий рахунок № 63 від 30.11.2007 р. на загальне водоспоживання. Різницю в розмірі 38037 м.куб. (56054 - 18017) включено ще в один рахунок № 63 від 30.7.2007 року На суму 635 063,21 грн., який є предметом позову.          За вказані 38037м.куб. води при тарифі 5,533 грн. без ПДВ відповідач повинен сплатити 210458,72 грн. ПДВ від зазначеної суми складає 42 091,74 грн. Загальна сума з ПДВ становить 252550,46грн.

Згідно з п. 1.10 укладеного з відповідачем договору в редакції Рішення Арбітражного суду Криму від 14-26.10.1998 р. у справі № 4905-3 обсяг стоків дорівнює 47 % обсягу спожитої води. Отже обсяг стоків складає 17877,3 м.куб (38037 м.куб. X 47%). За 17877,3 м.куб. стоків при тарифі 1,267 грн. без ПДВ відповідач повинен сплатити 22 650,54 грн. ПДВ від зазначеної суми складає 4530,11. Загальна сума з ПДВ становить 27 180,65 грн.

Таким чином, заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення за водолічільником СТВ 100 № 040043 складає 279 731,11 грн., яка підтверджується матеріалами справи, визнається відповідачем.

Відповідачеві на суму заборгованості у розмірі 635 063,21 грн, яка включає у себе 279 731,11 грн заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за водолічільником СТВ 100 №040043, був виставлений рахунок № 63 від 30.11.2007 року.

Згідно з підпунктом «б» п. 1.4 Договору на водопостачання та водовідведення укладеного з відповідачем та п. 12.9 Правил рахунки за водопостачання та водовідведення оплачуються в триденний термін з моменту їх одержання абонентом.

Рахунок № 63 від 30.11.2007 р. на суму 635 063,21 грн. був одержаний відповідачем 03.12.2007 року, але в порушення умов договору та п. 12.9 Правил відповідачем не оплачений.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 279 731грн.11коп. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за водолічільником СТВ 100 №040043 та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Більш того, відповідно до відзиву від 01.4.2008р на позовну заяву відповідач визнає заборгованість у розмірі 279 731грн.11коп за споживання холодної води та надані послуги по каналізації.

Таким чином, у частині стягнення основного боргу за послуги водопостачання та водовідведення за водолічільником СТВ 100 №040043 в розмірі 279 731грн.11коп. за договором №63 від 10.8.1998р на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків у комунальну каналізацію позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 355 332грн.09коп. заборгованості за втручання в роботу водолічільника №1267 ВСКМ 32. Вказані вимоги мотивовані тим, що в наслідок обстеження проведеного представниками позивача було зафіксовано 21.11.2007 року, зокрема, показники водолічільника № 1267 ВСКМ 32 в розмірі 37965 м.куб., розташованого за адресою пер. Северний, 17 в м. Сімферополі, який належить абонентові. Після цього 30.11.2007 р. (тобто через дев'ять днів після минулої перевірки) предстаником (контролером) позивача знову було проведено перевірку і встановлено що, показання того ж самого водолічільника № 1267 ВСКМ 32, розташованого за адресою пер. Северний, 17 в м. Сімферополі складають вже набагато менше 05434 м.куб (тобто на 32531 куб.м. менше ніж 9 днів назад 21.11.2007 р.), що на думку позивача свідчить про наявність штучного впливу відповідачем на роботу вищевказаного водолічільника в порушення п. 11.12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, що затверджені Наказом Держжитлкомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 року за 165/374.

Але вимоги позивача про стягнення з відповідача 355 332грн.09коп. заборгованості за втручання в роботу водолічільника №1267 ВСКМ 32 не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Дійсно, як вже зазначалося, відповідно до п. 11.12 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України забороняється штучно впливати на роботу водолічильника.

Але позивач не представив до суду належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність з боку відповідача штучного впливу на роботу вищевказаного водолічільника №1267 ВСКМ 32 розташованого за адресою пер.Северний, 17 в м. Сімферополі.

Враховуючі характер спору та необхідність отримання відповідей на питання, що вимагають спеціальні пізнання, судом була призначена по справі №2-2/2441-2008 судово – технічна експертиза, та провадження по справі зупинено.

31 липня 2009 року до господарського суду надійшов висновок експерта від 27.7.2009р №1126.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Відповідно до висновку експерта від 27.7.2009р №1126 (судово – трасологічна експертиза) по матеріалам справи №2-2/2441-2008 експертом встановлено, що водолічильник знаходиться у справному стані, втручання в роботу лічильника не можливо та відсутні які – набудь сліди пошкоджень, які б вказували на втручання в його роботу.

Крім того, ввід холодної води на котельній №2, на якій розташований лічильник №1267 ВСКМ 32 опломбований працівниками позивача та забір води з 22.9.2006р відповідачем не здійснювався, що підтверджується актом б/н від 22.9.2006р. Лічильник №1267 ВСКМ 32 опломбований працівниками позивача та співробітниками Держстандарту та зафіксовані його показники 05434.

У матеріалах справи наявне пояснення Макаровой Л.В. – фахівця ОП «Кримтеплокомуненерго», у яких зазначено, що при веденні обліку споживання води при наданні звітів про споживання холодної води в КРП «ВП ВКГ м.Сімферополяя» була допущена помилка та переплутані між собою показники водолічильників №1267 ВСКМ 32 та СТВ 100 №040043.

Доводи позивача, відносно можливості втручання в роботу лічильника іншим шляхом, у результаті чого, могло б відбутися відмотування показників лічильника назад, не обґрунтовані.

Отже позивач не довів пред’явлену до стягнення суму заборгованості за втручання в роботу водолічільника №1267 ВСКМ 32 у розмірі 355 332грн.09коп., тому позовні вимоги у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті державного мита, витрати на оплату інформаційно-технічних послуг судового процесу та витрати за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом відповідно до ст.44,49 ГПК України відносяться на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до платіжного доручення №5262 від 22.5.2009р відповідачем була оплачена трасологічна експертиза, яка проводилася у рамках розгляду справи, у розмірі 2868,00грн.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення складено та підписано 27.10.2009р

Керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95017, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, п/р 2600010043603 в Обєднаному комерційному банку м.Сімферополь, МФО 324485, ЄДРПОУ 03358593) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства М.Сімферополя" (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 20671506) 279 731грн.11коп. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за водолічільником СТВ 100 №040043, 2793грн31коп державного мита та 51грн98коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства М.Сімферополя" (95053, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль» м. Сімферополь, МФО 324021, код ЄДРПОУ 20671506) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95017, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3а, п/р 2600010043603 в Обєднаному комерційному банку м.Сімферополь, МФО 324485, ЄДРПОУ 03358593) 1 604грн71коп витрат за проведення судової експертизи.

4.          У частині стягнення 355 332грн.09коп. заборгованості за втручання в роботу водолічільника №1267 ВСКМ 32 у позові відмовити.

5.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.