Рішення № 6511242, 20.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2009Справа №2-17/3865-2009 За позовом Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки До відповідача Фізичної особи-підприємця Шевцової Галини Вікторівни

про стягнення 10315,83 грн.

Суддя В.І. Гайворонський

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Салтикова К.С., представник, довіреність № 421-01/05 від 21.09.2009 р.

Від відповідача - не з’явився

Сутність спору: Згідно позову позивач просить стягнути з відповідача 10315,83 грн. заборгованості у зв’язку з невиконанням відповідачем умов Договорів здачі в оперативну оренду основних засобів № 50-Д від 01 жовтня 2008 року та № 7-Д від 12 січня 2009 року щодо сплати орендної плати.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не представив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Ухвали суду направлені на адресу реєстрації СПД згідно витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 810739 станом на 08.10.2009 р.

Згідно ст.ст. 51, 93 ЦК України СПД повинен знаходитися за своєю адресою реєстрації. Якщо відповідач не знаходиться за своєю адресою реєстрації, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення законодавства поважною причиною не є.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов’язком.

Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти чи з інших поважних підстав, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1.1 Договору здачі в оперативну оренду основних засобів № 50-Д від 01 жовтня 2008 року Орендодавець (Сімферопольський кооперативний торговельно-економічний коледж) передає, а Орендар (Фізична особа-підприємець Шевцова Галина Вікторівна) приймає в оперативну оренду основні засоби, а саме: кафе «Марацелла», яке знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Ростовська 13, загальною площею 167,6 кв.м.; буфет коледжу, який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна 11, загальною площею 65,1 кв.м.; обладнання.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається у розмірі 3163,30 грн., а саме: кафе «Марацелла» загальною площею 167,6 кв. м. – 1508,40 грн. на місць (9,00 гривень за 1 кв. м.), у тому числі ПДВ та щоквартальним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України. Буфет коледжу загальною площею 65,1 кв. м. – 911,40 грн. на місяць (14,00 гривень за 1 кв. м.), у тому числі ПДВ та щоквартальним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України. Обладнання – 743,50 грн. на місяць, у тому числі ПДВ та щоквартальним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України.

Відповідно до п. 4.1.2 Орендар зобов’язується своєчасно не пізніше 20-го числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату та комунальні послуги згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 5.1.1 договору за порушення строку перерахування коштів, встановлених п. 4.1.2, Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір діє з моменту підписання договору та акту прийому-передачі основних засобів в орендне користування до 31.12.2008 року, а щодо обов’язків по розрахунках у разі невиконання їх Орендарем та завданні збитків Орендодавцю – до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 1.1 Договору здачі в операційну оренду основних засобів № 7-Д від 12 січня 2009 року Орендодавець (Сімферопольський кооперативний торговельно-економічний коледж) передає, а Орендар (Фізична особа-підприємець Шевцова Галина Вікторівна) приймає в оперативну оренду основні засоби, а саме: кафе «Марацелла», яке знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Ростовська 13, загальною площею 167,6 кв. м.; буфет коледжу, який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Гагаріна 11, загальною площею 65,1 кв. м.; обладнання.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається у розмірі 4387,80 грн., а саме: кафе «Марацелла» загальною площею 167,6 кв. м. – 2011,20 гривень на місць (12,00 гривень за 1 кв. м.), у тому числі ПДВ та щоквартальним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України. Буфет коледжу загальною площею 65,1 кв. м. – 976,60 гривень на місяць (15,00 гривень за 1 кв. м.), у тому числі ПДВ та щоквартальним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України. Обладнання – 800 гривень на місяць, у тому числі ПДВ та щоквартальним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України.

Відповідно до п. 4.1.2 Орендар зобов’язується своєчасно не пізніше 20-го числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату та комунальні послуги згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 5.1.1 договору за порушення строку перерахування коштів, встановлених п. 4.1.2., Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір діє з моменту підписання договору та акту прийому-передачі основних засобів в орендне користування до 01.04.2009 року, а щодо обов’язків по розрахунках у разі невиконання їх Орендарем та завданні збитків Орендодавцю – до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.

Згідно акту приймання-передачі від 12.01.2009 року об’єкти оренди передані відповідачу.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з наступних підстав.

Сторонами укладені договори, і відповідно, відносини між ними регулюються цими договорами і нормами, що відносяться до договорів.

У встановленому Законом порядку дані договори з будь-яких підстав недійсними не визнані та згідно ст. 204 ЦК України є дійсними.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договорам на предмет їх невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договори, чи окремі їх пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Зацікавленою особою не надано доказів того, що договори чи окремі їх пункти визнані судом недійсними.

При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання мають виконуватись належним чином.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10315,83 грн., в тому числі 9693,68 грн. основного боргу і 622,15 грн. пені за прострочення платежу згідно договорів № 50-Д від 01.10.2008 р. та № 7-Д від 12.01.2009 р.

Пунктом 4.1.2 договорів, Орендар зобов’язаний не пізніше 20 числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату та комунальні послуги згідно виставлених рахунків.

Відповідно п. 3.4 договорів вартість комунальних послуг та інших (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний, факсимільний, поштовий зв'язок тощо) відшкодовується Орендатором щомісячно, згідно виставлених рахунків, протягом 3-х днів з моменту отримання рахунків.

В частині стягнення основного боргу в сумі 9693,68 грн. позов підлягає задоволенню, оскільки підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом приймання-передачі об’єктів оренди відповідачу, виставленими рахунками, наданими документами по показанням водомерів та електролічильників.

Пунктом 3.4 договору передбачена оплата згідно виставлених рахунків.

Відповідачем не надано доказів того, що він оскаржує виставлені йому рахунки.

Таким чином, не приймати до уваги вказані рахунки у суду підстав не існує.

Докази спрямування відповідачу рахунків є в матеріалах справи. (л.с. 85-79).

Так, є повернення адресованої відповідачу кореспонденції. Згідно поштового повідомлення вказана кореспонденція спрямована відповідачу 09.06.2009 року (л.с. 92).

Таким чином, з врахуванням поштового пробігу та передбаченого пунктами 3.4 договорів трьохденного строку оплати та вихідних, відповідач повинен був сплатити борг не пізніше 15.06.2009 року.

При цьому необхідно відмітити, що неотримання відповідачем кореспонденції у зв’язку з закінченням терміну зберігання не може бути поважною причиною, так як згідно ст.ст. 51, 93 ЦК України СПД повинен знаходитися за адресою реєстрації СПД (юридичною адресою).

Якщо з будь-яких поважних причин відповідач не знаходиться за адресою реєстрації, він вправі був надати довіреність на отримання кореспонденції іншій особі.

Окрім цього, якщо відповідач не отримав вказану кореспонденцію по вині пошти чи з інших поважних причин, він вправі звернутись з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

Відповідачем не надано доказів повернення об’єктів оренди.

Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України позивач має право вимагати орендну плату до повернення майна.

Згідно розрахунку позивачем заборгованість по орендній платі та комунальним послугам станом на 01.06.2009 року визнана в сумі 9693,68 грн.

При цьому необхідно відмітити, що суд з власної ініціативи не вправі збільшувати суму позову.

Відповідачем не представлено доказів погашення боргу, а також інших доказів в обґрунтування заперечень.

Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.

Якщо заборгованість сплачена чи буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами чи в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

В частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає. Згідно розрахунку пеня в сумі 622,15 грн. розрахована за період з грудня 2008 р. до 01 червня 2009 р.

Однак, згідно викладених в рішенні обставин витікає, що прострочка виконання відповідачем грошових зобов’язань починається з 16.06.2009 року.

Однак, пеня нарахована за період до вказаної дати.

Окрім цього, пеня згідно ст. 549 ЦК України є неустойкою, а не заборгованістю.

В статті 84 ГПК України також вказується, що в рішенні суду пеня повинна визначатись окремо.

Тобто, позовною вимогою відносно вказаної суми повинно бути стягнення пені, а не заборгованості.

При цьому також необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу змагальності сторін, суд не повинен з власної ініціативи змінювати позовні вимоги, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Верховним Судом України (постанова Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 по справі № Д12/12).

Необхідно також відмітити, що згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач має право змінювати позовні вимоги лише до прийняття рішення.

При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 9693,68 грн. заборгованості законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню. В частині стягнення 622,15 грн. позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог, та складають по державному миту у сумі 96,94 грн. (стягнута сума помножена на суму державного мита, яка повинна бути сплачена позивачем та поділено на заявлену суму позову, а саме: (9693,68*103,15:10315,83=96,94грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 110,88 грн. (стягнута сума помножена на 315, та поділено на заявлену суму позову, а саме: (9693,68*118:10315,83= 110,88 грн.)).

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 186 від 04 червня 2009 року на суму 103,15 грн. з державного мита, та платіжним дорученням № 187 від 04 червня 2009 року на суму 312,50 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивачем надмірно сплачені судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194,50 грн.

Згідно статті 84 ГПК України в рішенні суду вказується про повернення вказаних витрат із бюджету. Згідно ч. 2 статті 47 ГПК України про повернення вказаних витрат видається довідка.

Про це також вказується в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.09.2009 року № 01-08/530.

Згідно постанови Кабінету міністрів України від 08 липня 2009 року № 693 з 14.07.2009 року розмір судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 118 грн.

Згідно поштового конверту позов відправлений до суду 15 липня 2009 року, тобто, на вказану дату судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу повинні сплачувати ся в сумі 118 грн.

Таким чином, на дату подачі позову, позивач повинен був сплатити судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., а сплатив 312,50 грн. згідно платіжного доручення № 187 від 04 червня 2009 року. Відповідно, 194,50 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають поверненню позивачу.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевцової Галини Вікторівни (95015, м. Сімферополь, вул. Лихого 43-А; банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний номер 2453604808) на користь Сімферопольського кооперативного торговельно-економічного коледжу Кримспоживспілки (АР Крим, 95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна 11; р/р 26002138633 «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЗКПО 01788065, ІПН 017880601279) 9693,68 грн. заборгованості, судові витрати з державного мита в сумі 96,94 грн., та 110,88 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення 622,15 грн. у позові відмовити.

Повернути Сімферопольському кооперативному торговельно-економічному коледжу Кримспоживспілки (АР Крим, 95026, м. Сімферополь, вул. Гагаріна 11; р/р 26002138633 «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, ЗКПО 01788065, ІПН 017880601279) 194,50 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Видати довідку.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.